Справа № 450/2953/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/944/21 Доповідач: ОСОБА_2
09 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_10 ,
потерпілого ОСОБА_11 ,
потерпілої ОСОБА_12 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_8 звільнено від відбування обраного основного покарання з випробуванням, надавши іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.
Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 , 10.07.2020 р. о 11 год. 40 хв., керуючи транспортним засобом автопоїздом в складі сідлового тягача марки "Renault" номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом марки "Schmitz" номерний знак НОМЕР_2 і рухаючись ним на 540 км +750 м автодороги "Київ-Чоп", поблизу м.Львів-Винники, грубо порушив вимоги Р.1 п.1.5, Р.12 п.12.1, п.12.3, Р.13 п.13.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечної дистанції, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку мав об'єктивну можливість виявити, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки "Mercedes Sprinter" номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався попереду в попутньому напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки "Mercedes Sprinter" номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які призвели до смерті.
Не погоджуючись з даним вироком прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі прокурор, просить скасувати вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на термін 3 роки. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, вважає, вказаний вирок суду незаконним у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Прокурор в свої апеляційній скарзі наголошує, що враховуючи те, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, об'єктивна сторона якого виразилася у грубому порушенні Правил дорожнього руху, в результаті чого відбулося ДТП, що призвело до смерті потерпілого, а також наявність претензій з боку потерпілих, невідшкодування ним завданої шкоди, на думку прокурора судом безпідставно призначено обвинуваченому покарання, яке є явно несправедливим через м'якість.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення. Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання в межах санкції даної статті без застосування ст. 75 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що одні і ті ж самі обставини, на які посилається суд першої інстанції у оскаржуваному вироку при застосуванні ст.75 КК України слугували мотивом суду при призначенні ОСОБА_8 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.
Зазначає, що судом залишено поза увагою думку потерпілих, які просили призначити максимальне покарання, надавши перевагу поясненням обвинуваченого.
Вказує, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою доводи прокурора про те, що згідно витягу щодо порушень ПДР України обвинувачений неодноразово порушував ПДР та притягався до адміністративної відповідальності.
Звертає увагу, що судом не було враховано обставини вчинення злочину, зокрема, факт грубого порушення ПДР, наслідком якого стала загибель молодої людини, відсутність будь-яких мотивів для допущення таких неправомірних дій, що призвели до тяжких наслідків, наявність об'єктивної спроможності обвинуваченого виявити небезпеку руху та вжити заходів для її усунення.
Наголошує, що протягом усього терміну проведення досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 не зв'язувався з потерпілими, з ними не спілкувався, вибачень не просив, матеріальної допомоги не надавав, не повідомляв про обставини ДТП, хоча мав для цього можливість. Натомість, вперше обвинувачений попросив вибачення в потерпілих 22.07.2021 року, в день постановлення оскаржуваного вироку по справі, а відтак, не переконання сторони потерпілих, такі дії спрямовані лише на застосування судом відносно нього ст.75 КК України, а поведінка обвинуваченого не може свідчити про його щире каяття.
Сторона потерпілих вважає що наявність у засудженого двох доньок, 18-ти та 15-ти річного віку не є пом'якшуючою обставиною.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу, та підтримав апеляційну скаргу представника потерпілих, потерпілих та їхнього представника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , які заперечили апеляційні скарги та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації його діяння за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, що ніким не оспорюється.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з положеннями ст. 75 КК України, у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим.
Як вбачається зі змісту ст.75 КК України, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження, виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Наведених вимог закону при ухваленні вироку суд першої інстанції в повній мірі не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання застосував обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, не вмотивувавши належним чином таке рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, суд вважав, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства та звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання. Однак, на переконання колегії суддів апеляційного суду, не навів переконливих мотивів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого в умовах застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, тобто щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Обґрунтовуючи свій висновок про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без відбування покарання і про його звільнення на підставі ст. 75 КК України, суд у вироку врахував ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше не судимий, пом'якшуючу покарання обставину як щире каяття, визнання своєї винуватості та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як на досудовому слідстві, так і в суді, його вибачення перед потерпілими, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких самостійно виховує у відсутність будь-яких родичів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, який позитивно характеризується по місцю народження, реєстрації, проживання та попереднього місця праці, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває.
Разом з цим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, звільняючи обвинуваченого ОСОБА_8 від покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції фактично не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке кримінальним законом віднесено до категорії тяжких, обставинам його вчинення, а саме вчинення такого в результаті грубого порушення Правил дорожнього руху, в результаті чого відбулося ДТП, внаслідок якого настала смерть особи, ступеню суспільної небезпеки скоєного, аналізу особи-винного, його поведінку після вчиненого злочину, зокрема у судовому засіданні потерпілі повідомили, що ОСОБА_8 на час апеляційного розгляду не відшкодував заподіяну шкоду та просили призначити останньому покарання у виді реального позбавлення волі.
Наведені вище обставини дають колегії суддів апеляційного суду підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів без реального відбування ним покарання з ізоляцією від суспільства.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи прокурора, потерпілого та їхнього представника про необґрунтованість застосування до ОСОБА_8 ст. 75 КК України, а отже таке звільнення пов'язане з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, та повною мірою не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, яке не сприятиме його виправленню та попередженню вчиненню ним нових злочинів, а отже є явно несправедливим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В силу положень п.4 ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуваний вирок суду на підставі п.4 ч.1 ст. 409, п. 2 ч.1 ст. 413, ст.414 КПК України в частині застосування до ОСОБА_8 ст.ст. 75, 76 КК України підлягає скасуванню з ухваленням за правилами п.4 ч.1, ч.2 ст. 420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України, суд апеляційної інстанції враховує обставини скоєної дорожньо-транспортної пригоди, а саме вчинення такої в результаті грубого порушення Правил дорожнього руху, внаслідок якого настала смерть особи, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю народження, реєстрації, проживання та попереднього місця праці, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, визнання своєї винуватості та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні двох дітей, одна з яких неповнолітня, яких самостійно виховує, відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, яке за своїм видом та мірою буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових злочинів.
Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, колегія суддів, з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення та особи обвинуваченого, вважає за необхідне призначити його в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.
З урахуванням наведеного апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок суду скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням в цій частині нового вироку в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів,
апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 - задоволити.
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий.
Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді