Справа № 462/3560/21 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/811/3246/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:39
09 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 22.01.2020 у розмірі 20074 грн 74 коп., з яких 14340,54 грн - заборгованість за кредитом, 5734,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 серпня 2021 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» /ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО №307770/ заборгованість у розмірі 14340 /чотирнадцять тисяч триста сорок/ гривень 54 копійки.
Стягнуто із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» /ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО №307770/ понесені судові витрати у розмірі 1621 /одна тисяча шістсот двадцять одна/ гривня 59 копійок.
У решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач АТ «Акцент-Банк» в частині відмови у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо непогодження із відповідачем умов щодо сплати відсотків за користування кредитом, та безпідставно відмовив у стягненні відсотків по кредиту, чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, оскільки до позовної заяви долучено не тільки Тарифи із сайту Банку, а й Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені умови кредитування, який підписаний боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не було подано.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) зробила правовий висновок, згідно з яким, Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на укладеність договору й вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
В іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред'явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.
З матеріалів справи встановлено, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві не визначено розміру процентів за користування кредитними коштами, а Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, витяг з яких долучено до позовної заяви, не містять підпису позичальника.
Однак, до позовної заяви долучено Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний відповідачем 22.01.2020 (а.с.6), із зазначенням умов кредитування з використанням наданої відповідачу кредитної картки, в якому вказано, зокрема: максимальний розмір кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитними коштами в межах та поза межами пільгового періоду, кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Підписання паспорту споживчого кредиту не заперечувалось відповідачем у суді першої інстанції, а тому суд безпідставно не взяв його до уваги, як доказ на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору на умовах, зазначених у цьому паспорті.
Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог в частині стягнення відсотків не відповідає встановленим і наведеним вище обставинам справи, а також нормам матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову АТ «Акцент-Банк» в цій частині.
У зв'язку із скасуванням судового рішення та задоволенням позовних вимог в повному обсязі, підлягає зміні розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку задоволенням позовних вимог в повному обсязі стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 2 270 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 серпня 2021 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та стягнення судового збору скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 22 січня 2020 року відсотки в сумі 5 734 грн 20 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати з сплати судового збору в сумі 2 270 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:09.12.2021.
Головуючий
Судді