Справа №635/8286/21
Провадження по справі № 1-в/635/751/2021
06 грудня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
секретар судових засідань - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника державної установи «Темнівська виправна колонія №100» полковника внутрішньої служби ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_5 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Апеляцінйого суду Харківської області від 02 лютого 2015 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 09 лютого 2019 року.
Кінець строку відбування покарання - 09 серпня 2022 року.
Начальник державної установи «Темнівська виправна колонія №100» полковник внутрішньої служби ОСОБА_4 звернувся до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , посилаючись на те, що засуджений прибув для відбування покарання до колонії 21 травня 2019 року, працевлаштований до ремонтно-будіельної бригади у житловій зоні установи, має п'ять заохочень, стягнень не має, на заходи виховного характеру реагує позитивно, робить правильні висновки, висловлює позитивні наміри у подальшому житті після звільнення, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Професія», «Фізкультура і спорт», розкаюється у раніше вчиненому злочинів, відбув фактичного строку покарання.
Засуджений ОСОБА_5 та представник установи виконання покарань надали суду заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, посилаючись на відсутність підстав для задоволення клопотання.
Суд, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмеженьдля військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, він з 11 лютого 2019 року знаходиться в місцях позбавлення волі, під час тримання в Харківському СІЗО характеризувався посередньо, не допускав порушення режиму тримання, заохочень не мав, до праці не залучався. З 12 лютого 2019 року відбуває покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», працевлаштований в житлову зону установи до ремонтно-будівельної бригади, за час відбування покарання характеризується з позитивного боку, режим тримання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягався, за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці рішенням дисциплінарної комісії заохочувався п'ять разів; підтримує доброзичливі взаємовідносини із засудженими позитивної спрямованості, на критику в свою адресу реагує адекватно; дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи; до виконання законних вимог персоналу установи ставиться сумлінно; дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки для призначення; не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці; до виконання робіт із благоустрою установи ставиться позитивно, вбачає суспільну необхідність у їх виконанні, проявляє розумну ініціативу; приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія», «Фізкультура і спорт», до реалізації програм проявляє інтерес; соціально корисні зв'язки із рідними, а саме з матір'ю підтримує шляхом телефонних розмов, отримання посилок, стосунки доброзичливі, позитивно впливають на процес виправлення засудженого.
Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_5 останній має ряд непогашених судимостей, а саме був засуджений:
1)13 березня 1997 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 206 КК України (в редакції закону 1960 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України (в редакції закону 1960 року) визначений іспитовий строк 2 роки,
2)06 січня 1998 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 229-2 ст. 43 КК України (в редакції закону 1960 року) до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання за відбуттям строку покарання 06 жовтня 2000 року;
3)26 травня 2004 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 309 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 06 листопада 2008 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 2 місяці 3 дні;
4)19 серпня 2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 02 квітня 2014 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 16 днів;
5)02 лютого 2015 року Апеляційним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 12 вересня 2018 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 10 місяців 29 днів,
6)27 березня 2019 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
Отже, засуджений має шість непогашених та не знятих судимості. На даний час ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2021 року за вчинення злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, вчинив вказаний злочин в період умовно-дострокового звільнення за вироком Апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2015 року.
При цьому, суд враховує ту обставину, що до засудженого неодноразово було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Дзержинськогорайонного суду м. Харкова від 26 травня 2004 року, за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2009 року та за вироком Апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2015 року, однак засуджений належних висновків для себе не зробив та знову вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення.
Зазначені факти свідчать про стійку тенденцію засудженого на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Як вбачається зі змісту вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року та довідки про майновий позов, який підлягає відшкодуванню за вироком суду бухгалтера ОСОБА_6 від 15 жовтня 2021 року, за вироком суду мається цивільний позов на суму 130000 гривень та процесуальні витрати у розмірі 5434 гривень, які стягнуті із засудженого ОСОБА_5 . Станом на 15 жовтня 2021 року засуджений ОСОБА_5 , будучи працевлаштованим та отримуючи заробітну плату, за весь період відбуття покарання відшкодував лише 400 гривень, залишок заборгованості складає 5034 гривень. Цивільний позов засудженим взагалі не відшкодований.
Згідно Витягу з протоколу №49 від 02 грудня 2020 року засідання комісії державної установи «Темнівська виправна колонія №100» по розгляду матеріалів щодо переведення до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання (або до дільниці соціальної реабілітації) на підставі ст.ст. 100,101 КВК України, засудженому ОСОБА_5 відмовлено в представленні матеріалів до регіональної комісії на переведення до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання (або до дільниці соціальної реабілітації) на підставі ст.ст. 100,101 КВК України як особі, яка не стає на шлях виправлення.
Отже, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року.
З огляду на наведене, у суду виникають сумніви щодо виправлення засудженого, що є необхідною умовою під час застосування умовно-дострокового звільнення, матеріали справи на засудженого не містять об'єктивних даних, які б давали безсумнівні підстави суду вважати, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року та вважає подання таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України
У задоволенні подання начальника державної установи «Темнівська виправна колонія №100» полковника внутрішньої служби ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 08 грудня 2021 року.
Суддя ОСОБА_1