Дата документу 07.12.2021 Справа № 937/7001/21
Єдиний унікальний №937/7001/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковальова Ю.В.
Провадження № 22-ц/807/3928/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«07» грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в червні 2021 року йому стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. перебуває виконавчий напис № 8755, виданий 11 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про стягнення з нього на користь АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ «КБ «ПриватБанк») заборгованості за кредитним договором № ODXRF110280774 від 24 квітня 2007 року в розмірі 166 267,81 грн.
Вважав, що вказаний виконавчий напис є протиправним, таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки у нього відсутні будь-які боргові зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі такі, які носять безспірний характер.
На підставі зазначеного просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8755, вчинений 11 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про стягнення з нього на користь АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ «КБ «ПриватБанк») заборгованості за кредитним договором № ODXRF110280774 від 24 квітня 2007 року в розмірі 166 267,81 грн., стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати на правову допомогу.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2021 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 8755, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 166 267,81 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, та витрати на правову допомогу у сумі 6000 (шість тисяч гривень) 00 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність детального опису робіт, виконаних адвокатом, не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, відсутність обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, просило скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову в стягненні вказаних витрат в розмірі 6000 грн., вирішити питання про судові витрати.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що при поданні позовної заяви був наданий орієнтовний розрахунок витрат в розмірі 15000 грн., відповідно до акту приймання-передачі послуг від 20 вересня 2021 року вартість послуг становила 6000 грн., у зв'язку з тим, що судове засідання 06 вересня 2021 року було проведено без участі представника позивача Мінаєва Д.Д., а судове рішення з'явилось в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 вересня 2021 року, не мав можливість надати докази підтвердження оплати послуг адвоката у встановлений строк.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржується та не переглядається.
Згідно із пунктом другим частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема: договір про надання правничої (правової) допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо); документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо), а також документи на підтвердження надання адвокатом та отримання клієнтом професійної правничої допомоги (акт приймання-передачі), із детальним описом вчинених ним відповідних дій (не тільки щодо участі в судових засіданнях, а інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, зокрема, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів тощо) Зазначені витрати позивача мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким до подання позову були понесені наступні судові витрати із розрахунку 1 година - 1500 грн.: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1500 грн., оцінка доказів, вивчення судової практики - 1500 грн., підготовка та подання позову - 3000 грн., а також очікувані витрати - 15000 грн. (а.с.6-7).
Також, до позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги від 22 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.22-22)
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В той же час, договір про надання правової дороги від 22 червня 2021 року такий порядок обчислення та сплати гонорару не містить.
Так, згідно з п.4 договору про надання правової дороги від 22 червня 2021 року плата за виконання адвокатом доручень клієнта, включаючи витрати організаційно-технічного характеру, визначаються сторонами в актах виконаних робіт (наданих юридичних послуг), які після їх підписання сторонами є невід'ємною частиною договору. Плата за представлення адвокатом інтересів клієнта в суді узгоджуються додатково. У випадку необхідності клієнт зобов'язується нести додаткову плату з тривалість судового процесу, витрати на відрядження тощо, які визначаються відповідною додатковою угодою.
Доказів на підтвердження конкретного складу та розміру понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суду першої інстанції не було надано станом на час ухвалення рішення суду, а наявні на той час в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність стягнення судом першої інстанції рішенням суду від 06 вересня 2021 року витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., як таких чий склад та розмір не підтверджений.
27 вересня 2021 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області електронною поштою надійшло клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.: акт приймання-передачі послуг від 20 вересня 2021 року та довідка про отримання грошових коштів.
В клопотанні представник ОСОБА_2 посилався на те, що судове засідання 06 вересня 2021 року було проведено без його участі, рішення суду оприлюднене Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 вересня 2021 року, тому позивач та він як представник були позбавлені можливості надати докази підтвердження оплати послуг адвоката у встановлений строк.
Колегія суддів враховує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішення суду ухвалено 06 вересня 2021 року, а тому вказане клопотання подано з пропуском встановленого ЦПК України строку.
Окрім того, матеріали справи містять клопотання представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи, яке призначено на 06 вересня 2021 року, без його участі.
Таким чином, представник позивача ОСОБА_2 був обізнаним про дату судового засідання та реалізував своє право брати участь у судових засіданнях шляхом подання клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
Також, колегія суддів звертає увагу, що в акті приймання-передачі послуг від 20 вересня 2021 року (далі - Акт) опис послуг та їх вартість відрізняється від зазначеного в позові, не зважаючи на те, що зазначені в позові витрати на момент його подачі вже були понесені за твердженням позивача.
Так, згідно з вищезазначеним Актом ОСОБА_1 були надані наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, оцінка доказів, опрацювання законодавчої бази, вивчення судової практики (1 година) - 1500 грн., той же час як згідно із зазначеним в позові розрахунком такі послуги зайняли дві години та коштували 3000 грн.
Окрім того, зазначаючи в Акті про те, що вартість послуг становить 6000 грн. із розрахунку 1500 грн. за одну годину роботи, позивачем додатково заявлені витрати на підготовку та направлення клопотання про забезпечення позову (1 година) - 3000 грн., що суперечить встановленій вартості.
Представником ОСОБА_2 не зазначено обставин, які перешкоджали йому надати вказані докази протягом встановленого ЦПК України строку з огляду на те, що зазначені в позовній заяві та Акті послуги були надані ще станом на 16 серпня 2021 року (дата подачі клопотання про забезпечення позову).
З огляду на не підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. в установленому ЦПК України порядку, відсутні підстави для здійснення аналізу співмірності розміру витрат.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України в частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн. як такого, що ухвалено передчасно, з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2021 року у цій справі в частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 6000 грн. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 грудня 2021 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова