Дата документу 09.12.2021 Справа № 314/614/21
Єдиний унікальний № 314/614/21 Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І.О.
Провадження № 22-ц/807/3185/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
09 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про захист прав споживача, стягнення моральної шкоди,
У лютому 2021 році ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що між ним та ТОВ «Запоріжгаз Збут» укладено договір постачання природного газу, за умов якого позивачем отримувалися відповідні послуги з постачання природного газу для побутових потреб, за які ним вчасно сплачувалися рахунки. 02.05.2019р. працівники Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» здійснили зняття лічильника газу для проведення повірки, про що складено відповідний акт про демонтаж засобу вимірювальної техніки, а 24.05.2019р. цей лічильник було повернуто, визнано його непридатним, повідомлено про необхідність встановлення іншого лічильника протягом двох місяців.
18.11.2019р., тобто з перевищенням двохмісячного строку, йому було встановлено новий лічильник за кошти АТ ««ЗАПОРІЖГАЗ» з відповідним складенням акту, укладено договір відповідального зберігання комерційного вузла обліку та його складових. Отримавши рахунок за листопад 2019 року, ним було виявлено, що об'єм нарахованого спожитого газу за листопад 2019 року складає 146,60 куб. м, та цей показник перевищував нарахований об'єм спожитого газу за листопад 2018 року - 8,81 куб. м, тоді як відповідно до Кодексу газорозподільних систем, у разі, якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців.
Позивач просив суд зобов'язати здійснити АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» перерахунок спожитого природного газу за листопад 2019 року із зарахуванням зайво сплачених коштів у рахунок майбутніх платежів.
Також позивач зазначив, що йому спричинені моральні страждання цією конфліктною ситуацією з відповідачами, звернувши увагу, що має поважний вік у 75 років, тому кожен стрес спричиняє шкоди його здоров'ю. За таких обставин позивач просив суд стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у зв'язку з невідповідністю висновків суду наявним у справі доказам, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що саме на АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» покладений обов'язок встановлення лічильника газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладення такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Але цей відповідач, не виконавши своєчасно цього обов'язку протягом двох місяців, в подальшому здійснив неправомірне нарахування зайвої оплати за листопад 2019р. з порушенням порядку і формули нарахування, у зв'язку з чим оплата за газ в цьому місяці декілька разів перевищує оплату за цей же місяць попереднього року, що порушує його права споживача.
Від АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність вимоги щодо зобов'язання здійснення перерахунку за листопад 2019 року, оскільки відповідач правильно обрахував оплату за газ за цей місяць, в той час як позивач помилково вважає, що цей показник має дорівнювати обсягу спожитого газу за листопад 2018р. При цьому суд вказував, що це не є рівнозначним поняттю середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, у тому числі, умови забезпечення комерційного приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів та обсягів, передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі, в розрізі ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
03.08.2018р. ОСОБА_1 було підписано та повернуто на адресу Оператора ГРМ заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу.
Також на ім'я позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 надходять рахунки за спожитий природний газ, які ОСОБА_1 сплачуються.
Отже позивач є споживачем послуг з постачання природного газу на договірній основі.
На об'єкті споживача ОСОБА_1 облік споживання природного газу враховувався засобом вимірювальної техніки - лічильником типу G-4 GALLUS, заводський номер U00268913, 1997 року випуску.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Отже, засіб вимірювальної техніки - це технічних засіб, який застосовується під час вимірювань фізичних величин і має нормовані метрологічні характеристики.
Частиною першою статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що пе-
ребувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
02.05.2019р. на об'єкті споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , представники Оператора ГРМ демонтували лічильник газу типу G-4 GALLUS, заводський номер U00268913, 1997 року випуску, для проведення його періодичної повірки, про що складено та підписано учасниками Акт про демонтаж - монтаж ЗВТ № 17036 від 02.05.2019р.
За наслідками проведення періодичної повірки державним повірником лічильник газу G-4 GALLUS, заводський номер U00268913, було визнано непридатним, що було засвідчено і Довідкою № 2-1293-19 від 17.05.2019р., виданою Державним підприємством «Запорізький Науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації».
Актом № 2322 від 24.05.2019р. у встановлений п'ятнадцятиденний термін, зазначений газовий лічильник було повернуто споживачу та під його особистий підпис повідомлено, що лічильник визнано в установленому порядку непридатним до подальшої експлуатації та ремонту.
На час проведення повірки та до встановлення іншого лічильника взамін визнаного непридатним, Оператор ГРМ мав встановити споживачу інший лічильник з обмінного фонду.
Зоб'єктивних причин, а саме, через відсутність на підприємстві обмінного фонду, замість демонтованого на періодичну повірку лічильника газу неможливо було встановити споживачу інший лічильник аналогічного типорозміру, а для встановлення лічильника, але іншого типорозміру, необхідно було проводити роботи з застосуванням газозварки, від чого споживач категорично відмовився. Документального ж оформлення такої відмови Кодексом газорозподільних систем не передбачено.
Апелянт посилається на відсутність документального оформлення його відмови від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ, але документальне оформлення відмови споживача від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ передбачено Кодексом газорозподільних систем лише у разі, коли побутовий споживач незабезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), тобто коли лічильник встановлюється вперше і відмова споживача від його встановлення кваліфікується як порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, але у даній справі не йдеться про встановлення лічильника газу вперше, а йдеться про заміну одного засобу вимірювальної техніки на інший аналогічного типорозміру (за наявності).
Тобто на час проведення повірки лічильника позивача інший вимірювальний засіб споживачу ОСОБА_1 встановлено не було.
ОСОБА_2 Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» було придбано та встановлено 18.11.2019р. новий газовий лічильник, про що свідчить акт № 16233 від тієї ж дати.
Особливості приладового обліку природного газу визначено розділом X Кодексу ГРМ.
Пунктом 4 глави 1 розділу Х визначено, що побутові споживачі у разі відсутності лічильника газу споживають природний газ за нормами споживання, встановленими законодавством, до термінів, передбачених Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та з урахуванням вимог цього Кодексу.
У відповідності до пункту 5 глави 8 розділу X Кодексу ГРМ, якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або між опалюваль-
ний), якщо він становить менше шести місяців.
В даному випадку період споживання природного газу без лічильника складає 6 місяців 17 днів.
Відповідно до персоніфікованих даних, облік спожитого (розподіленого природного газу) споживачу за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювався за даними комерційного вузла обліку на базі лічильника газу типу G-4 GALLUS, заводський номер U00268913; опалювальна площа об'єкту газоспоживання становить 58,0 м2; об'єкт газоспоживання має: котел - 1 піт; плита газова 1-шт.; кількість зареєстрованих осіб по об'єкту становить - 3 особи.
В період відсутності лічильника з 02.05.2019р. по 18.11.2019р. (6 місяців 17днів) нарахування плати за газопостачання здійснювалось відповідно до приписів п. 5 глави 8 розділу Х Кодексу ГРМ, а саме, згідно з середньомісячним (середньодобовим) обсягом споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року.
Відповідачем АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» надано розрахунок (а.с. 40-41), в якому за основу береться середньодобовий обсяг спожитого природного газу в опалювальний період з 01.10.2018 по 30.04.2019рр., який розраховується наступним чином: 44,9+1,03+407,41+338,1+367,12+132,08+91,19 = 1381,83 м3 /212 днів = 6,52 м3, в листопаді місяці 2019 року беруться 17 днів з урахуванням того, що 18.11.2019р. встановлено лічильник, тобто 17 х 6,52 м3 =110,84 м3.
Визначені таким чином АТ «Запоріжгаз» об'єми розподілу та споживання природного газу (алокація) було в подальшому використано як обов'язкові у взаємовідносинах між побутовим споживачем ОСОБА_1 та ТОВ «Запоріжгаз Збут» як його постачальником шляхом розрахунку останнім на підставі наївних об'ємів розподілу/споживання природного газу вартості поставленого природного газу, яку споживач сплачував своєму постачальнику - ТОВ «Запоріжгаз Збут».
Таким чином, твердження позивача щодо неправильності розрахунку оплати за газ в період з 02.05.2019р. по 18.11.2019р. є безпідставними, оскільки всі розрахунки було здійснено у чіткій відповідності до вимог пункту 5 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем.
Що стосується вимог про перерахунок за листопад 2019 року, то в цій частині судом першої інстанції ( абз. 4 арк. 3 рішення) було вірно встановлено, що за листопад 2018 року об'єм спожитого природного газу (за даними споживача), з якого здійснювався розрахунок ціни, складав 1,03 м3, що встановлено за показами лічильника. Між тим, за листопад 2019 року такий об'єм склав 145,6 м3, оскільки він розраховувався без показів лічильника, а на підставі порядку, визначеного у п. 5 глави 8 розділу Х Кодексу ГРМ.
Отже, ствердження позивач про те, що обсяг спожитого природного газу за листопад 2019 року повинен бути рівним обсягу спожитого газу за листопад 2018 року, є помилковими, оскільки поняття «середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або між опалювальний) попереднього року» не є тотожнім з визначеним за лічильником показанню за такий же місяць аналогічного періоду. Таке тлумачення суперечить змісту п. 5 глави 8 розділу Х Кодексу ГРМ.
Таку аналогію можливо було б застосувати у разі безоблікового споживання газу за відсутності вини споживача протягом одного місяця.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 18.11.2019р., коли позивачу вже було встановлено новий лічильник газу, розрахунки за спожитий природний газ здійснювались на підставі показів лічильника, де за період з 18.11.2019- 30.11.2019 було вже спожито 31 м3, а не 1,03 м3 як у листопаді 2018 року, тому вимоги апелянта щодо проведення перерахунку на рівні 1,03 м3 за листопад 2019 року є абсолютно безпідставними.
У такому разі підстав для задоволення апеляційної скарги позивача колегія в частині неправомірності рішення суду про відмову у здійсненні перерахунку обсягу і вартості газу за листопада 2019р. не вбачає, визнавши її необгрунтованою в цій частині.
Щодо відмови у позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди, то колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції, який вважав їх необґрунтованими.
Так, Кодексом газорозподільних систем, яким унормовано взаємовідносини між Оператором ГРМ та фізичними особами (населенням) - споживачами газу, а саме абзацом 2 підпункту 1 пункту 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРМ передбачено, що у разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.
Судом правильно встановлено, що апелянт (позивач) не був позбавлений належних умов до існування, його не було відключено від газопостачання.
Споживач просить стягнути з Оператора ГРМ завдану йому моральну шкоду з підстав, передбачених Законом України « Про захист прав споживачів».
Однак відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта власності за винятком самої продукції, що має дефект.
Таким чином, у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди лише у тих випадках, якщо її заподіяння було небезпечне для життя і здоров'я людей.
Проте ОСОБА_1 не надав достатніх і належних доказів того, що дійсно йому було завдано шкоду будь-якими діями Оператора ГРМ та ТОВ «ЗапоріжГаз Збут».
Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідач залишив його без засобів до існування, що, заплативши значну суму за газ, він залишився без грошей і не зміг забезпечити собі нормальне існування, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за час відсутності лічильника газу позивач та члени його родини споживали природний газ, за який повинні здійснювати оплату своєму постачальнику.
Крім того, ОСОБА_1 отримує субсидію на погашення витрат з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням пільги: дитина війни - 25%, що надається відповідно до чинного законодавства у обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, обов'язкового відсотка платежу (підтверджується фінансовим станом за особовим рахунком споживача).
Безпідставними є твердження ОСОБА_1 у грубому порушенні його прав, необ'єктивному, упередженому ставленні до нього як до людини похилого віку, оскільки працівники Оператора ГРМ керувались виключно вимогами діючого законодавства.
Колегія наголошує, що сама по собі конфліктна ситуація з постачальником комунальних послуг не свідчить про спричинення позивачу моральних страждань, яким у цій справі не доведено, що дії Оператора ГРМ призвели до змін у його побуті, укладі життя, у стані його здоров'я тощо.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування с важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.
За таких обставин, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, та дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 ..
Інші доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
Постанова прийнята, складена та підписана 09 грудня 2021 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.