Дата документу 07.12.2021 Справа № 331/333/21
Єдиний унікальний № 331/333/21
Провадження №22-ц/807/3988/21
Головуючий в 1-й інстанції - Солодовніков Р.С.
07 грудня 2021 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О.В., Онищенка Е.А.
секретарБєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про встановлення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-тя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про встановлення місця проживання дитини,-
У січні 2021 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 25.01.2021 року звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про встановлення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що від шлюбу у сторін є донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В інтересах доньки вважає необхідним визначення проживання доньки з ним, оскільки має час та бажання займатись дитиною, гуляти та іншим чином піклуватися про неї, на відміну від відповідачки, яка не виконує материнських обов'язків: погано годує дитину, незважаючи, що дитина перенесла операцію на нирці, мала проблеми зі шлунком, потребує особливої дієти. Мати дитини не слідкує на станом здоров'я доньки, не водить на розвивальні гуртки. Перевела дитину до іншої школи, що призвело до погіршення умов навчання дитини. Вважає, що відповідач не може і не бажає повноцінно виховувати, займатися освітою дитини. ОСОБА_1 вказав, що він працевлаштований, забезпечений житлом, де створені усі умови для дитини, має задовільний матеріальний стан і можливість забезпечувати дитину всім необхідним. Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач на підставі ст.161 Сімейного кодексу України (далі СК) просив суд визнати місце проживання доньки ОСОБА_5 разом із батьком ОСОБА_1 .
У березні 2021 року подана зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-тя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про встановлення місця проживання дитини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про встановлення місця проживання дитини, - залишено без задоволення.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-тя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про встановлення місця проживання дитини, - задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог первісного позову та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції встановивши правильно обставини справи дійшов до необґрунтованого висновку, щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю. Судом не враховано, що думка малолітньої ОСОБА_5 , щодо бажання проживати разом із матір'ю була висловлена в присутності матері і це вплинуло психологічно на відповіді доньки. Суд ухвалив рішення суду без отримання висновку органу опіки та піклування по зустрічному позову. Малолітня дитина потребує додаткових заходів щодо харчування та занять із логопедом, що ігнорується матір'ю, однак в повній мірі може бути забезпечено батьком. Висновок психолога, на який послався суд першої інстанції був складений до відкриття провадження у справі. З 11.08.2021 року донька проживає з батьком з дозволу матері.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Ящук О.В., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 25.05.2013 року перебували у шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2018 року розірваний.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованим Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 03.07.2012 року, актовий запис № 479.
Дитина ОСОБА_4 , після припинення шлюбних відносин сторін, проживала разом із матір'ю ОСОБА_6 , що сторонами не заперечувалось.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2021 р. по справі №331/3252/20 (провадження № 2/331/256/2021), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 02.09.2020 р. і до повноліття дитини. Рішення набрало законної чинності 14.06.2021.
Сторони проживають окремо. На теперішній час між сторонами існує спір про місце проживання дитини.
В ході судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 на власний розсуд, всупереч розпорядженню Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району №25р від 26.01.2021, яким місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено разом із матір'ю ОСОБА_3 , з 11.08.2021 року змінив місце проживання дитини, без повідомлення адреси матері, що підтверджується талоном про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення - повідомленням єдиного обліку №23417 відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 16.08.2021, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.08.2021, опитуванням ОСОБА_3 від 11.08.2021, відповіддю відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 17.08.2021, витягом з Єдиного реєстру досудових рішень по кримінальному провадженню № 12021087060000883 від 07.09.2021, за вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України з приводу забрання дитини без дозволу матері ОСОБА_3 .
На час прийняття рішення в матеріалах справи відсутня інформація про місце перебування дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умови проживання, навчання, тощо. Через дії позивача ОСОБА_1 щодо зміни місця проживання дитини, її мати - ОСОБА_3 позбавлена можливості спілкування зі своєю донькою.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №55235138 від 16.03.2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, а.с.9).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 23.12.2020, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ., у трикімнатній квартирі, яка знаходиться на сьомому поверсі, створені умови для проживання дитини. Для проживання дитини є окрема кімната з вікном, в якій є спальне місце, стіл, полиці для книжок (Т.1, а.с.8).
ОСОБА_1 має ступень доктора політичних наук, професор, працював завідуючим кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет». За місцем роботи характеризується з позитивної сторони, відповідно до характеристики від 12.03.2021 (Т.1, а.с.86).
За місцем роботи з вересня 2020 по лютий 2021 року мав дохід в середньому 32 392,03 грн. (Т.1, а.с.87).
Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем ОСОБА_1 повідомлено суд, що він звільнився з роботи. Відповідно до відповіді ПВНЗ «Київський медичний університет» від 27.07.2021 №19-13/1374, ОСОБА_1 працював в університеті на посаді завідувача кафедри соціально-гуманітарних дисциплін з 04.09.2020 по 25.06.2021.
Відповідно до відповіді Київський національний торговельно-економічний університет від 27 липня 2021 №19/165, ОСОБА_1 працював викладачем на умовах погодинної оплати праці з 11.01.2021 по 30.06.2021.
З копій долучених позивачем за первісним позовом документів встановлено, що ОСОБА_1 систематично купував дитячий одяг, взуття ліки, іграшки, канцелярію, солодощі і фрукти, подарунки для дитини, купував квитки в кінотеатри, тощо (Т.1, а.с. 88-120).
Відповідно до письмових відповідей, ОСОБА_1 звертався до органів влади із зверненнями з приводу перешкод у вільному спілкуванні з малолітньою дитиною з боку її матері ОСОБА_3 (Т.1, а.с.127,128).
Згідно із медичних довідок і сертифікатів ОСОБА_1 психіатричні і наркологічні протипоказання до виконання роботи за фахом не виявлені, має задовільний стан здоров'я.
Відповідно до довідки АТ КБ Приватбанк ОСОБА_1 систематично перераховував ОСОБА_3 грошові кошти в період з 2019 по 2020 рік (Т.1, а.с.152,153).
За клопотанням відповідача ОСОБА_3 позивачем суду в порядку ст.93 ЦПК надана відповідь у формі заяви свідка, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомив, що окрім офіційного місця роботи ПВНЗ «Київський медичний університет» він також веде викладацьку діяльність на умовах погодинної оплати у Київський Національній торгово- економічний університет. Дохід ОСОБА_1 відповідно до довідок складає від 26859,10 грн до 39760,00 грн у ПВНЗ «Київський медичний університет», і від 17974 грн до 20471 грн в Київський Національній торгово- економічний університет. Щодо режими роботи - працює дистанційно. На утриманні, окрім доньки, інших осіб не має. Щодо участі при проведенні медичного дослідження - з квітня 2018 року по лютий 2021 року на постійній основі відвозив аналізи своєї доньки до Запорізької обласної дитячої клінічної лікарні, консультувався у профільного хірурга цієї лікарні ОСОБА_7 . Останній раз із ним донька відвідувала лікарню 18.12.2020 для здачі аналізів і проходження УЗД, та відповідної консультації у хірурга. ОСОБА_1 відвідував навчальні заклади, де навчалась донька і мав спілкування з керівниками цих навчальних закладів. На протязі усього життя доньки ОСОБА_1 намагається приділити їй як можна більше уваги і турботи, має щоденне спілкування з нею у телефонному режимі (Т.3, а.с.80-82).
Позивач ОСОБА_1 допитаний судом як свідок в порядку ст. 93 ЦПК України.
Так, ОСОБА_1 показав, що після розлучення дитина залишилась проживати із матір'ю. Свої батьківські обов'язки виконує: надає гроші на утримання дитини, піклується і підтримує дитину. У дитини була операція на нирці, а тому донька потребує ретельного догляду за її здоров'ям, чого мати не робить. Запропонував відповідачу надавати чеки на підтвердження витрат, однак ОСОБА_3 відмовила у цьому і обмежила в спілкуванні з дитиною, поки він не буде сплачувати аліменти.
Позивач вказав, що мати без відома батька перевила дитину до гіршої школи. З роботи на теперішній час він звільнився. Якщо дитина буде із ним проживати, працюватиме в м. Запоріжжя, для цього має трьохкімнату квартиру, в якій є все для розвитку дитини. Вважає, що дитина потребує додаткових заходів: слідкування за здоров'ям через операцію на нирці, заняття з логопедом для розвитку мовлення, корекцію зайвої ваги через неправильне харчування і відсутність навантаження. Як батько дитини здатний забезпечити доньку і зробити дитину щасливою. Заборгованості по аліментам не має, завжди платив аліменти - близько 6000-7000 гривень. У 2020 році не міг в повній мірі приділяти увагу дитині через поведінку ОСОБА_3 і локдаун. У 2019 і 2020 роках відвідував навчальні заклади, де навчається дитина, спілкувався з директором і класним керівником. Суперечки з приводу проживання дитини виникли з кінця 2019 року, коли перестав бачити дитину, до органу опіки щодо встановлення порядку спілкування не звертався. Після реєстрації шлюбу, сторони не визначали місце проживання дитини, а на рівних умовах виховували дитину.
Також зазначив, що дитина потребує постійного медичного догляду, батько більш забезпечений матеріально, а тому на відміну від відповідача ОСОБА_3 має можливість забезпечити дитині належний догляд та лікування. Стверджує, що у разі визначення місця проживання дитини з матір'ю, остання не зможе належним чином забезпечити догляд дитини.
ОСОБА_3 з 31.05.2016 року зареєстрована за місцем реєстрації позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за № 3886, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 107379289 від 13.12.2017 (Т.2, а.с.13-15).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 12.01.2021 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 мешкає разом з матір'ю, для дитини створені належні умови для проживання. З малолітньою ОСОБА_4 проведено бесіду, в ході якої вона висловила бажання проживати з матір'ю.
Відповідно до довідки ОСББ «Запоріжжя Гагаріна 10» за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини не проживає та за місцем проживання не з'являвся (Т.2, а.с.34).
Згідно із довідкою, виданою Територіальним відділом освіти Дніпровського району ЗМР, ОСОБА_3 працює в Запорізькій гімназії № 104 практичним психологом відповідно до наказу № 63-к/тр від 30.08.2018. Заробітна плата і доходи ОСОБА_3 за місцем роботи за період з січня по грудень 2020 року становлять 26458,82 гривень(Т.2, а.с.17,24).
За місцем роботи і проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно, що підтверджується відповідними характеристиками (Т.2, а.с.23,26).
З копій долучених відповідачем документів встановлено, що ОСОБА_3 купувала продукти харчування, їжу, дитячий одяг, взуття, ліки, іграшки, канцелярію, солодощі і фрукти, подарунки для дитини, тощо (Т.3, а.с. 25-44).
ОСОБА_3 має дві вищі освіти: за спеціальністю «Соціальна робота» (диплом з відзнакою) і за спеціальністю «Психологія» (Т.3, а.с. 45-46).
Згідно із медичних довідок і сертифікатів ОСОБА_3 психіатричні і наркологічні протипоказання до виконання роботи у шкідливих умовах праці і в навчальних закладах не має, стан здоров'я задовільний (Т.3, а.с. 47-49).
Відповідач ОСОБА_3 допитана судом як свідок в порядку ст. 93 ЦПК України. Так, ОСОБА_3 суду показала, що після розірвання шлюбу з березня 2018 року дитина проживає разом із нею. Причина розірвання шлюбу - інша жінка у позивача. З приводу проживання дитини із матір'ю претензій не було до звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про стягнення аліментів. ОСОБА_3 зазначила, що вона займається дитиною, свій графік підлаштований під дитину. Працює психологом в школі, де навчається дитина. Також, займається здоров'ям дитини, проводить консультації з лікарями, здійснює догляд за нею. Водила дитину до розвивальних гуртків до настання карантину. З приводу участі батька у вихованні дитини зазначила, що уроки із донькою робила тільки мати, разом водили до логопеда. Перешкоди спілкування з дитиною не створювала, пропонувала поїхати на море, на що ОСОБА_1 погодився. Гроші на утримання дитини ОСОБА_1 сплачував, суму визначав сам. Позивач вимоги надавати дитину для спілкування не висував, а тільки вимагав надавати чеки на витрати. Також ОСОБА_3 зазначила, що спеціального харчування дитина не потребує. Дитину перевела до школи, де працює відповідач і де є гарний вчитель. Позивач запропонував їй знятись з реєстрації, для того щоб продати квартиру, після подав до суду позов про зняття з реєстрації ОСОБА_3 . Мати позивача і дитина стосунків не мають, вона за дитиною не доглядала. Дитина розповідала про спробу суїциду бабусі, а тому вважає, що мати позивача не може доглядати за дитиною у разі визначення місця проживання дитини з батьком. Дитина навчається в школі, відвідує групу подовженого дня, відвідує гуртки в школі, на вихідних гуляє, спілкується з друзями. Зайву вагу не має, були у лікаря. З приводу затримки мовлення ходять до логопеда у школі. Просить суд залишити дитину проживати з матір'ю, оскільки тут друзі, навчання.
Сторони не дійшли згоди щодо визначення, з ким із батьків буде постійно проживати малолітня донька ОСОБА_4 .
Спільна дитина сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.05.2016 року зареєстрована за місцем реєстрації батька за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживала із матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 до 11.08.2021.
Згідно із характеристикою малолітньої ОСОБА_5 від 05.01.2021 виданою Запорізькою гімназією «Контакт», дитина навчалась у вказаному закладі з 01.09.2019 по 27.08.2020. Участь у вихованні та навчанні приймала мати, особисто приводила її до школи та забирала її зі школи. Батько дитини ОСОБА_1 вперше з'явився у школі у 2020 року, коли дитина вже відвідувала інший навчальний заклад, в грудні 2020 прийшов поспілкуватись особисто, за період навчання ОСОБА_9 у вказаному батько жодного разу не спілкувався з вчителем або вихователем групи подовженого дня щодо навчання доньки, не цікавився навчальним досягненнями ОСОБА_9 , не та не приводив дитину, не приймав участь у батьківських зборах, житті класу(Т.2, а.с.29).
Відповідно до листа Запорізької гімназії №104 від 12.01.2021 №06/01-20 малолітня ОСОБА_4 на даний час є ученицею 2-А класу. Навчанням та поведінкою дитини цікавиться лише мати, яка працює у навчальному закладі, має постійний контакт із викладачами та адміністрацією гімназії, відвідує всі батьківські збори (і очні, і онлайн), співпрацює з керівником, є членом батьківського комітету. За донькою слідкує, дівчинка гарно одягнута, доглянута. За характером ОСОБА_9 досить відповідальна, комунікативна, весела, спілкується з усіма дітьми в класі, дружелюбна. Із мамою у ОСОБА_9 досить добрі відносини, вони завжди спілкуються спокійно, по-дружньому; Видно, що ОСОБА_9 дуже любить і поважає матір і досить прихильна до неї. Дівчинка заняття без поважних причин не пропускає, завжди на уроках, єдиний раз була відсутня на заняттях, оскільки була на самоізоляції в зв'язку із хворобою матері. Батько дитини ОСОБА_1 жодного разу гімназію не відвідував, щоб поцікавитись життям та навчанням доньки. У гімназії був єдиний раз (грудень 2020 року), коли заїхав взяти довідку про те, де навчається його дитина. Ні з ким ні з адміністрацією, ні з викладачами ОСОБА_1 не спілкувався, у гімназії його ніколи не бачили(Т.2, а.с.30).
Згідно із довідкою Запорізької гімназії №104 від 09.03.2021 №56/01-20 малолітня ОСОБА_4 відвідує безкоштовні гуртки, які працюють на базі гімназії: «співучі мелодії (понеділок, середа, п'ятниця), Art-майстерня (четвер) (Т.2, а.с.48).
За інформацією КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №1» від 05.01.2021 №А-0195, малолітня ОСОБА_4 знаходиться на обліку з народження. Дівчинка перебуває на диспансерному обліку у лікаря-педіатра. На прийом за медичною допомогою з приводу лікування, обстеження та проведення щеплень дитині звертається мати - ОСОБА_3 , що зафіксовано в історії розвитку дитини (форма №112/о)(Т.2, а.с.32).
Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_10 від 15.01.2021, ОСОБА_4 проходить лікування та огляди у дитячого лікаря в стоматології «CrystalShіne» за адресою: АДРЕСА_3 . На прийом за медичною допомогою до стоматології з приводу лікування та обстеження дитини мати - ОСОБА_3 (Т.2, а.с.33).
Згідно із висновком психолога-психоаналітика Запорізької об'єднаної громадської організації психологів та психоаналітиків «Взаємодія» Ірини Куратченко від 14.01.2021 №04 щодо психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_5 , 2012 р.н., під час проведення психологічного дослідження дитина демонструвала глибокий зв'язок та особисту прихильність до матері ОСОБА_3 . ОСОБА_9 емоційно позитивно ставиться до матері, має довірливий та відкритий контакт. Щодо батька, ОСОБА_1 , дівчинка зазначила, що теж любить батька, але виключає його зі складу сім'ї і вважає його зрадником. На пряме питання з ким би ОСОБА_9 бажала мешкати, дівчинка відповіла, що з матір'ю, а з батьком хоче іноді гуляти. Більш тісний емоційний зв'язок у дитини виявлено з матір'ю, що є природним в процесі формування дівчинки. Про свої переживання і хвилювання ОСОБА_9 зазначила, що переживає через те, що батько може забрати її жити в інше місто, але вона не бажає цього. Відсутність матері, проживання з батьком може сформувати у дівчинки відчуття сорому, депривації ідентичності, яка може об'єднатися з материнською депривацією. Нагромадження різноманітних видів депривації призводить до нівелювання індивідуально-неповторної психоструктури особистості. Передача дитини від матері до батька недоцільною і такою, що не відповідає інтересам дитини, але в той же час слід не заважати зустрічам з батьком за бажанням та згодою батька і дитини (Т.2, а.с.35-39).
Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка являється матір'ю ОСОБА_3 , і свідок ОСОБА_12 , яка являється подругою відповідача ОСОБА_3 , повністю підтвердили показання та обставини викладені ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві і повідомлені в судовому засіданні, та крім того надали суду пояснення, що після розірвання шлюбу тільки ОСОБА_3 займалась вихованням дитини, претензій з приводу виховання зі сторони ОСОБА_1 не було. Батько дитини надавав матеріальну допомогу, сам встановлював суми грошових коштів, а потім зменшував суми в залежності від поведінки ОСОБА_3 . Після звернення до суду із позовом про стягнення аліментів відносини сторін стали напружені, однак ОСОБА_3 спілкування батька з дитиною не обмежувала. Також показала, що дитина не має відносини із бабусею (матір'ю позивача), її боїться.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування в особі районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському району від 17.03.2021 року за №01-10/573, питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському району 16.03.2021 року за участі обох батьків. Відділами по Вознесенівському та Олександрівському районам служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради здійснені обстеження умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за підсумками яких встановлено, що за місцем проживання як матері, так і батька створені всі необхідні умови для життя та розвитку дитини. З малолітньою ОСОБА_4 проведено бесіду, в ході якої вона висловила бажання проживати із матір'ю. Запорізьким міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проведена оцінка соціальних потреб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою встановлення їх здатності виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. Згідно висновками оцінок потреб, як батько, так і мати здатні виконувати батьківські обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею.
На засіданні комісії з питань прав захисту дитини заслухані думки батьків малолітньої ОСОБА_4 , враховані характеристики дитини, документи про її стан здоров'я, висновок психолога, тощо. За підсумками засідання, комісія дійшла висновку про можливість проживання малолітньої ОСОБА_4 як з батьком, так і з матір'ю, але враховуючи думку малолітньої ОСОБА_4 , і те, що дитина тривалий час мешкає разом із матір'ю і різка зміна звичайного її оточення може завдати їй психологічної травми, на даний час в інтересах дитини залишити місце проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_3 .
Таким чином, органом опіки та піклування визнано доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матірю ОСОБА_3 (Т.1, а.с.213-214).
Відмовляючи у задоволені первісного позову та задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із належних матеріально-побутових умов для проживання дитини і у матері, і у батька, їх позитивні характеристики з місць проживання і роботи, а також дії батька щодо перешкоджання матері брати участь у догляді та вихованні дитини, що негативно впливає на відносини малолітньої ОСОБА_4 з матір'ю, а отже порушує інтереси дитини щодо збереження її зв'язків із сім'єю, а саме з матір'ю. Суд врахував вік дитини, стан її здоров'я, прив'язаність до матері, її висловлене бажання проживати разом з матір'ю, сталі соціальні зв'язки, а також той факт, що в інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, і дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю, яка піклувалась про неї до того, як батько самовільно змінив місце проживання дитини і почав чинити відповідні перешкоди матері для спілкування із дитиною.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного опікування.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України).
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта, п'ята статті 19 СК України).
Аналізуючи матеріально-побутовий стан сторін, суд першої інстанції встановив, що обоє батьків малолітньої ОСОБА_9 , мають належні умови проживання, кожен з батьків має стабільний заробіток, бажання та можливість піклуватися про доньку, а також забезпечувати її належний фізичний і психологічний розвиток, що підтверджується висновком органу опіки та піклування, складеними за місцем проживання сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), суд вказав, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У зазначеній справі ЄСПЛ не визначав обов'язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини. Декларація прав дитини не є міжнародним договором, натомість положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 61-327цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.
Ураховуючи вказаний вище висновок Великої Палати Верховного Суду, вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, встановлення обставин, які забезпечують найкращі інтереси дитини, є обов'язком суду.
При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування в особі районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському району від 17.03.2021 року за №01-10/573, питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському району 16.03.2021 року за участі обох батьків. Відділами по Вознесенівському та Олександрівському районам служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради здійснені обстеження умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за підсумками яких встановлено, що за місцем проживання як матері, так і батька створені всі необхідні умови для життя та розвитку дитини. З малолітньою ОСОБА_4 проведено бесіду, в ході якої вона висловила бажання проживати із матір'ю. Запорізьким міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проведена оцінка соціальних потреб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою встановлення їх здатності виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. Згідно висновками оцінок потреб, як батько, так і мати здатні виконувати батьківські обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу відсутності у справі висновку органу опіки та піклування по зустрічній позовній заяві, як підставу для скасування рішення по справі, оскільки зазначений вище висновок складний у відповідності до ухвали суду у цій справі, з урахуванням вимог та заперечень сторін у справі, із обстеженням побутових умов обох батьків, із дослідженням та мотивуванням всіх доказів необхідних для надання відповідних висновків. При цьому скаржник у апеляції не вказує, які саме докази чи обставин не були враховані органом опіки та піклування при наданні висновку що міститься в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції, враховує висновок психолога ОСОБА_13 щодо психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_4 , відповідно до якого рекомендовано проживання дитини разом з батьком, оскільки це буде формувати позитивний та стабільний психоемоційний розвиток дитини.
Враховуючи, діаметрально протилежні висновки психолога-психоаналітика Запорізької об'єднаної громадської організації психологів та психоаналітиків «Взаємодія» Ірини Куратченко від 14.01.2021 №04, колегія суддів зауважує, що такі різні за висновком дослідження проведені психологами, додатково підтверджують прихильність дитини до обох батьків і створення сторонами у справі сприятливих взаємовідносин із дитиною.
Між тим, колегія суддів апеляційного суду зважує на висловлену думку дитини, щодо проживання з матір'ю, що зафіксована у висновках органу опіки та піклування, а також, що ОСОБА_1 на власний розсуд, всупереч розпорядженню Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району №25р від 26.01.2021, яким місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено разом із матір'ю ОСОБА_3 , з 11.08.2021 року змінив місце проживання дитини, без повідомлення адреси матері.
Таким чином, батько не заохочує дитину до контактів та теплих стосунків з матір'ю, тоді як, більш комфортно малолітній ОСОБА_9 буде проживати з тим із батьків, хто забезпечить позитивні, доброзичливі, теплі умови у стосунках дитини з іншим із батьків.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 10 грудня 2021 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
Е.А. Онищенко