Дата документу 10.12.2021 Справа № 335/1184/21
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 335/1184/21Головуючий у 1-й інстанції Геєць Ю.В.
Пр. № 22-ц/807/3502/21Суддя-доповідач Гончар М.С.
10 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2021 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У лютому 2021 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-4), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 07.11.2006 року станом на 03.12.2020 року у розмірі 34556,39 грн., яка складається лише із заборгованості за тілом кредиту, від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 2270,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Геєць Ю.В. (а.с. 68).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 70) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2021 року (а.с. 127-129) позовну заяву Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту в сумі 1423,56 грн. та 93,52 грн. судового збору.
В іншій частині позову Банку у цій справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 131-138) просив рішення суду першої інстанції у цій справі в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути з відповідача судові витрати.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 147).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку у цій справі відкрито (а.с. 150), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 151).
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі (а.с. 155-157).
За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді - доповідача та колегію суддів (в Запорізькому апеляційному суді фактично працює 15 суддів). Крім того, суддя-доповідач Гончар М.С. у жовтні 2021 року перебувала у додатковій відпустці (а.с. 163).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).
Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі частково, керувався ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України та виходив із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 07.11.2006 року підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 44).
20.02.2008 року відповідачем була підписана заява та довідка про умови кредитування (а.с. 45), згідно яких відповідач виявив бажання оформити на своє ім'я кредитну карту «Універсальна». Умови кредитування, визначені заявою: 30 днів пільгового періоду; кредитний ліміт в сумі 500,00 грн., валюта - українська гривня; базова відсоткова ставка по кредиту - 3% на залишок заборгованості; щомісячна комісія - 0%; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним.
В заяві відповідачем зазначено, що останній згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.44).
Протягом строку дії кредитного договору відповідачеві були надані наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 , відкрита 07.11.2006; № НОМЕР_3 , відкрита 26.11.2009; № НОМЕР_4 , відкрита 20.08.2012; № НОМЕР_5 , відкрита 22.09.2017 (а.с. 43).
Позивачем змінювались умови кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої відповідачеві, зокрема 26.01.2018 відповідачеві був збільшений кредитний ліміт до 7500,00 грн., з 16.10.2018 кредитний ліміт становив 0,00 грн.
З матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості за договором (а.с. 5-24) та виписки за договором станом на 04.12.2020 року (а.с 25- 41) судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримував грошові кошти за кредитним договором у користування. Однак ним було порушено умови кредитного договору у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту.
У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, останній користувався кредитними коштами, наданими йому позивачем шляхом здійснення платежів з кредитної картки та повертав отриманий кредит шляхом зарахування грошових коштів на зазначену картку.
Згідно з частиною 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти.
Однак, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.11.2006 року.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором, проведеного позивачем станом на 03.12.2020 року, відповідач має заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.11.2006 року у розмірі 36991,23 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 34 556,39 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача; заборгованості за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 2434,84 грн.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту. Позовна заява АТ КБ «Приватбанк» не містить вимог про стягнення відсотків за користування кредитним коштами та пені за прострочку за кредитом.
Дослідивши виписку за договором №б/н станом на 04.12.2020 року, надану позивачем, судом встановлено, що до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором банком включені відсотки за використання кредитного ліміту та пеня за прострочку за кредитом. При цьому, матеріали справи не містять розрахунку відсотків та пені. Так само, позовна заява не містить нормативного та документального обґрунтування стягнення з відповідача зазначених сум.
Одним із принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, передбачений ст. 13 ЦПК України, який визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і не повинен виходити за межі цих вимог.
Оскільки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення боргу з відповідача за кредитним договором, а саме суми заборгованості за простроченим тілом кредита, у суду відсутні правові підстави для стягнення пені за прострочку за кредитом та відсотків за використання кредитного ліміту.
На підставі викладеного вище, суд згідно приписів ст. 13 ЦПК України, не може виходити за межі позовних вимог та стягувати інші суми, ніж ті, про які зазначено в позовній заяві.
Перевіривши розрахунок заборгованості за договором №б/н та виписку за договором №б/н станом на 04.12.2020 року, судом першої інстанції встановлено, що прострочена заборгованість відповідача за тілом кредиту за договором №б/н від 07.11.2006 року станом на 04.12.2020 року складає 1423,56 грн.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором, та, оцінюючи їх у сукупності, вважав достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення заборгованості в сумі 1423,56 грн.
Заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 33132,83 грн. складається з пені за прострочку за кредитом та відсотків за використання кредитного ліміту.
Враховуючи, що стягнення пені та відсотків за користування кредитом не є предметом позову в рамках розгляду даної справи, оскільки матеріали справи не містять нормативного та документального обґрунтування стягнення з відповідача таких сум, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення 33132,83 грн.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1423,56 грн.
Проте, із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального прав, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
Апеляційним судом встановлено, що сума тіла кредиту, яку стягнув суд першої інстанції у цій справі з відповідача на користь Банку за вищезазначеним кредитним договором № б/н від 07.11.2006 року у розмірі 1423,56 грн., відповідає сумі заборгованості, яку визнавав відповідач у своєму контррозрахунку заборгованості у цій справі у суді першої інстанції (а.с. 99-101).
Однак, при цьому, апеляційним судом також встановлено, що вищезазначений кредитний договір сторін - Банку та ОСОБА_1 № б/н від 07.11.2006 року є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) і складається не лише із заяви ОСОБА_1 від 07.11.2006 року (а.с. 44), Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 46-51), а також Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення із всіма Умовами кредитування, зокрема: типом картки, пільговим періодом, валютою, ставками процентів - 3% на залишок непростроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, пені тощо (копія а.с. 45), на яку суд першої інстанції не звернув належної уваги у цій справі, з якими відповідач погодився у повному обсязі.
Тому, суд першої інстанції мав виходити у цій справі, з презумпції правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору сторін у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України).
Оскільки, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу умов вищезазначеного кредитного договору Банк мав право змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт за рішенням Банку, на що відповідач дав згоду, підписавши вищезазначену заяву (а.с. 44) та довідку про умови від 20.02.2008 року (а.с. 45).
Найменування Банку з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно із рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року №519 (Статут, копія а.с. 61 зворот).
Встановлено, що відповідач користувався вищезазначеним кредитом, наданим Банком, але належним чином не виконував своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував нараховані йому Банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед Банком (а.с. 5-23) та випискою по рахунку (а.с. 25-41), наданими Банком ще суду першої інстанції у цій справі, та які при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи є належними допустимими доказами у цій справі.
Відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів від Банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору бн від 07.11.2006 року Банк мав право на нарахування відповідачу у цій справі заборгованості за кредитним договором станом на 03.12.2020 року у вигляді тіла кредиту, відсотків, пені, штрафів, враховуючи вищезазначену довідку про умови кредитування, підписану відповідачем (а.с. 45) та строк дії вищезазначеного договору сторін, який відповідає строку дії картки відповідача - до 09/21 року (а.с. 43).
Проте, Банк просив у своєму позові у цій справі стягувати з відповідача лише заборгованість станом на 03.12.2020 року у вигляді тіла кредиту 34556,39 грн. (а.с. 3 зворот).
Разом із тим, безпідставними є доводи апеляційної скарги Банку (а.с.134) у тій частині, що Банк начеб - то заявляв у цій справі про стягнення відсотків з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України в сумі 2434,84 грн., а суд першої інстанції начеб - то безпідставно відмовив Банку у цій справі в їх стягненні.
Проте, апеляційним судом встановлено, що Банк у цій справ про стягнення будь-яких відсотків з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України позовних вимог у резолютивній частині позову взагалі не заявляв (а.с. 3 зворот), а лише наголошував на наявності такових в описовій частині свого позову (а.с. 2 зворот).
А тому, суд першої інстанції не міг розглядати та не розглядав вказані позовні вимоги Банку у цій справі.
В силу вимог ст. ст. 13 ч. 1, 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд переглядає дану справу в межах позовних вимог та підстав позову Банку, які були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Сума фактично отриманих відповідачем кредитних коштів не є тотожною сумі встановленого кредиту Банком для відповідача.
Суд першої інстанції безпідставно зменшив у цій справі наявну заборгованість відповідача перед Банком за тілом кредиту з 34556,39 грн. до 1423,56 грн.
Оскільки, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що з виписки Банку по рахунку відповідача (а.с.25-41) чітко вбачається, що відповідач не лише користувався кредитним лімітом, а й користувався послугою «Миттєва розстрочка» (а.с.25 зворот -27), що призвело до виникнення заборгованості саме у такому розмірі, що заявлено Банком у цій справі.
Сервіс «Миттєва розстрочка» - послуга Банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD” на умовах терміновості, платності та зворотності. Кредит за використання сервісу «Миттєва розстрочка» повертається шляхом встановлення регулярного платежу з картки клієнта в розмір щомісячного платежу за кредитом і проводиться Банком на підставі договірного списання.
Оскільки послуга «Миттєва розстрочка» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт, підписання окремого договору не вимагається.
Останнє узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 739/119/17, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
У матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що відповідач у добровільному порядку погасив вищезазначену заборгованість за договором перед Банком станом на час її розгляду судом першої інстанції чи перегляду апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції у цій справі є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2021 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку у цій справі задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.11.2006 року станом на 03.12.2020 року у розмірі 34556,39 грн., яка складається з: 34556,39 грн. - заборгованості за тілом кредиту.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги (частково) та позову Банку у цій справі при вищевикладених обставинах, останній має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 5675,00 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений Банком за подачу позову до суду першої інстанції 2270,00 грн. (а.с. 63) + судовий збір, сплачений Банком за подачу апеляційної скарги до апеляційного суду у розмірі 3405,00 грн. (платіжне доручення Банку про сплату судового збору на суму 3405,00 грн., а.с. 139).
Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2021 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» у цій справі задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.11.2006 року станом на 03.12.2020 року у розмірі 34556,39 грн., яка складається з: 34556,39 грн. - заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 5675,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 10.12.2021 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кухар С.В.Подліянова Г.С.