Дата документу 09.12.2021 Справа № 336/3061/21
Єдиний унікальний № 336/3061/21 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.
провадження № 22-ц/807/3538/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
09 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2021 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
У квітні 2021 року Концерн „Міські теплові мережі” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі є споживачами послуг, які Концерн «Міські теплові мережі» надає у квартиру АДРЕСА_1 . Концерн «МТМ» у період з 01.01.2015р. по 01.04.2021р. надав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у вказане житлове приміщення, які відповідачами не сплачені на суму 40 523,46 грн. У зв'язку із зазначеними обставинами позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання в сумі 40 523,46 грн. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 40523,46 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 1135 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 1135 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесу-
ального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Концерну «МТМ» до про солідарне стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити.
Доводами апеляційної скарги є те, що Концерн «МТМ» звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) з пропуском строку позовної давності, але, оскільки відповідачів не було належним чином повідомлено про розгляд справи, то вони були позбавлені можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності, про що просили суд на стадії апеляційного провадження. Крім того, вказували, що на відповідачів не може бути покладено солідарний обов'язок при стягненні заборгованості з наданих позивачем послуг, оскільки власником квартири є особисто ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 є лише членом її сім'ї, а тому у останньої відсутній обов'язок перед позивачем. Вважають, що питання участі ОСОБА_2 у витратах на ці послуги належить вирішенню між відповідачами.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи відповідно до приписів ч. 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Пунктом 2.1 Статуту Концерну "Міські теплові мережі", затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 99р від 08.04.2013р., визначено, що основною метою діяльності концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Згідно з п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Правила), ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.
Законами України "Про житлово-комунальні послуги" (у обох редакція, які були чинні у певному періоді утворення заборгованості) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 7), у якій зареєстрована з 25.03.2009р. по теперішній час, що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 07.05.2021 ( а.с. 20).
З Витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя вбачається, що у вказаній квартирі є зареєстрованою також ОСОБА_2 ( а.с. 15).
Відповідно до довідки позивача на ім'я ОСОБА_3 Концерном «Міські теплові мережі» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 як на особу, яка є споживачем послуг, які за адресою: АДРЕСА_2 надає Концерн «МТМ».
Між Концерном «МТМ» та ОСОБА_3 укладено договір від 26.07.2019р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ( а.с. 8-9).
Позивач у період з 01.01.2015р. по 01.04.2021р. надав послуги відповідачам з централізованого опалення та гарячого водопостачання у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , якими відповідачі користувались, будучи зареєстрованими у вказаній квартирі, але за які здійснювали оплату нерегулярно та частково за рахунок субсидії, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 40 523,46 грн.
Вищевикладене підтверджується розрахунком заборгованості за період з 01.01.2015 р. по 01.04.2021р., інформацією з Департаменту реєстраційних послуг ЗМР щодо реєстрації місця проживання відповідачів, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Задовольняючи позовні вимоги Концерну «МТМ» в повному обсязі та стягуючи визначену ним заборгованість в солідарному порядку з відповідачів, суд першої інстанції виходив із того, що такий обов'язок відповідачів випливає з положень ст.ст. 64, 67, 68 ЖК УРСР та ст. 543 ЦК України.
Між тим, суд не врахував, що вказані норми регулюють відносини між наймачем та членами його сім'ї при користуванні житловими приміщеннями у будинках державного та комунального житлового фонду, а житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 належить до приватного житлового фонду.
Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ч. 3 статті 156 ЖК УРСР, повнолітні члени сім'ї власника житлового приміщення зобов'язані приймати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) та прибудинкової території та здійсненні ремонту.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
У відповідності до статті 162 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), належному громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому законом порядку тарифами.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Концерн "Міські теплові мережі" надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та водопостачання, а відповідачі такі послуги прийняли, оскільки від їх отримання у встановленому законом порядку не відмовлялись.
Але, покладаючи солідарний обов'язок, на обох відповідачів, суд не розглянув це питання в контексті тих послуг, які надавав позивач.
Так, Концерн «МТМ» надає до помешкання відповідачів послугу з централізованого опалення, оплата за яку незалежно від кількості зареєстрованих осіб нараховується згідно з опалювальною площею квартири, та послугу з гарячого водопостачання, нарахування за яку може здійснюватись як за показами лічильника, такі і відповідно до норм споживання у випадку його відсутності.
Встановлено, що відповідачам нараховувалась плата за послуги з централізованого опалення на площу 66,6 кв. м, а оплата за гарячу воду за нормами споживання до серпня 2019р., оскільки з договору про надання послуг від 26.07.2019р. слідує, що засіб обліку води відсутній ( а.с. 8). Також з наданого розрахунку за послуги постачання гарячої води вбачається, що в подальшому з серпня 2019р. нарахування відбувалось за показами лічильника та заборгованості по оплаті гарячої води з цього часу у відповідачів не мається.
У такому випадку за послугу з опалення відповідає власник квартири, оскільки її нарахування не пов'язано із кількістю зареєстрованих осіб, який у разі оплати цих послуг може пред'явити вимогу до інших зареєстрованих осіб щодо відшкодування йому витрат в певній частині.
В той же час, оплата за постачання гарячої води нараховується за нормами споживання на двох зареєстрованих осіб, тому обов'язок щодо оплати за ці послуги має покладатись в солідарному порядку на усіх зареєстрованих у приміщенні осіб.
Щодо остаточного визначення розміру заборгованості, то колегія вважає, що Концерн «МТМ» правильно розрахував розмір заборгованості, який за послуги центрального опалення становить 20056,55 грн., за послуги з постачання гарячої води - 20466,91 грн.
В апеляційній скарзі відповідачі посилаються на ту обставину, що не змогли подати заяву про застосування строку позовної давності, оскільки жодної кореспонденції з суду до ухвалення оскаржуваного наразі рішення вони не отримували.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначили, що ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2021р. про відкриття провадження у цій справі та копію позовної заяви вони отримали після ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, чим їх було позбавлено можливості звернутися до суду з відзивом, з запереченнями, з зустрічним позовом, та заявою про застосування строків позовної давності.
Дослідивши вказані обставини, колегія визнає вказані доводи скарги частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2021р. було прийнято до розгляду позовну заяву Концерну «МТМ» та визначено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами ( а.с. 21).
Матеріали цієї цивільної справи не містять доказів направлення відповідачам копії позовної заяви з додатками та ухвали суду про прийняття позовної заяви Концерну «МТМ» до розгляду, як і доказів їх отримання відповідачами, які наголошують на тому, що ці документи ними було отримано вже після ухвалення рішення у справі.
Відповідно до правового висновку Верховного суду України, зазначеного в постанові
Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц, той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним
судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява
не подавалася у суді першої інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не були обізнані про наявність спору у суді, де вони є відповідачами, а дізнались про це лише після ухвалення судового рішення, колегія вважає, що заява про застосування строку позовної давності підлягає вирішенню на стадії апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 255 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Таким чином, положеннями ЦПК України встановлено право позивача звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання протягом трьох років з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права.
Згідно із пунктом 38 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, споживач здійснює оплату за спожиту послугу щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
З огляду на зазначене, оскільки положеннями чинних нормативно-правових актів встановлено обов'язок споживача вносити плату за надані послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води щомісячно, про порушення свого права на отримання плати за надані послуги позивач дізнавався кожного наступного місяця за місяцем, за який було нараховано оплату за надані послуги. Та до суду позивач звернувся з цим позовом про стягнення заборгованості за період з 01.01.2015р. по 01.04.2021р. тільки 23.04.2021р.
Встановлено, що 20.01.2015р. вперше було несплачено обидві надані позивачем послуги, але в подальшому відповідачами було здійснено декілька платежів в сумі, більшій ніж місячне нарахування за послуги з постачання гарячої води: у листопаді 2015р., у грудні 2016р., у серпні 2019р., що перериває сплив строку позовної давності, а тому по гарячій воді вся заборгованість підлягає стягненню у розмірі 20 466,91 грн. солідарно з обох відповідачів, як така, що виникла під час відсутності у квартирі лічильника обліку гарячої води.
Що стосується оплати централізованого опалення, то у періоді заборгованості відповідачі у більшому, ніж нараховано в місяці сплати, розмірі здійснили такі платежі: у грудні 2019р., у січні 2020р., у березні 2020р., у грудні 2020р., тобто позовну давність також було перервано, а тому в межі позовної давності входить період з 01.12.2016р. по 01.04.2021р.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, станом на 01.12.2016р. заборгованості по послугам централізованого опалення не було, оскільки їх оплата відбувалась за рахунок субсидії. Та заборгованість стала утворюватись лише з листопад 2017р., а тому вся вона у сумі 20056,55 грн. утворилась в межах строку позовної давності.
Відтак, вся сума заборгованості підлягає стягненню у вказаному розмірі, але тільки з відповідача ОСОБА_1 як власника квартири.
Таким чином, колегією при перевірці доводів скарги встановлено, що вони є обґрунтованими лише в частині обов'язку зі сплати за послуги з централізованого опалення, які мають стягуватись виключно з власника квартири, на якого покладається обов'язок з утримання належної йому власності, оскільки розраховані не за кількістю зареєстрованих осіб, а на опалювальну площу цієї квартири. Тому рішення в цій частині підлягає зміні шляхом відмови у солідарному стягнення цієї заборгованості з обох відповідачів, а стягнення її лише з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 20056,55 грн., оскільки вся ця сума заборгованості утворилась в періоді, який вкладається в межі позовної давності.
В частині заборгованості по постачанню гарячої води, то, як зазначалось вище, строк позовної давності переривався сплатою відповідачами деяких платежів у такі строки і в таких розмірах, що вся сума заборгованості підлягає стягненню у заявленому розмірі 20 466,91 грн. в солідарному порядку з обох відповідачів, оскільки у періоді виникнення нараховувалась на кількість зареєстрованих осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом визнано обґрунтованою скаргу лише в частині відсутності солідарного обов'язку у відповідачів по заборгованості з послуг центрального опалення, це впливає лише на порядок розподілу судових витрат між відповідачами, які понесені позивачем на сплату судового збору в сумі 2270 грн., але не на їх розмір.
Так, вимоги до ОСОБА_3 задоволені на суму 20 056,55 грн., солідарні вимоги покладено на обох відповідачів на суму 20 466,91 грн., тому з ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витраті у сумі 1696,75 грн. а з ОСОБА_2 - в сумі 573,25 грн., пропорційно до задоволених вимог до кожної з відповідачів.
Відповідачам у зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача в повному обсягу, але за іншим порядком стягнення, не належать до компенсації судові витрати за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну та резолютивну частини в редакції цієї постанови.
Позов Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну "Міські теплові мережі" заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2016р. по 01.04.2021р. у розмірі 20 561 (двадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна) гривні 43 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Концерну "Міські теплові мережі" в солідарному порядку заборгованість за надані послуги з гарячого водопостачання за період з 01 січня 2015р. по 01 квітня 2015р у розмірі 20 466 грн. (двадцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 91 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 , на користь Концерну "Міські теплові мережі" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у цій справі у розмірі 1696,75 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну "Міські теплові мережі" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у цій справі у розмірі 573,25 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
Постанова прийнята, складена та підписана 09 грудня 2021 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.