Дата документу 09.12.2021 Справа № 336/7451/21
Єдиний унікальний № 336/7451/21 Головуючий у 1-й інстанції: Карабак Л.Г.
Провадження № 22-ц/807/4104/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
09 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Партнер Хаус» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2021 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Партнер Хаус» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком,
У вересні 2021 року ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком з ОСОБА_1 на суму 7064,85 грн. за період з 01.01.2020р. по 31.07.2021р.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2021 року відмовлено у видачі судового наказу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі вказано, що ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» вже зверталось до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком, але ухвалою цього суду від 28.12.2020р. відмовлено у видачі судового наказу, оскільки боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка територіально не відноситься до Вознесенівського району м. Запоріжжя, тому заява непідсудна Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.
З аналогічною заявою ТОВ «Партнер Хаус» звернувся територіально за місцем реєстрації боржника - до Шевченківського районного суду. Однак судом безпідставно було відмовлено у видачі судового наказу у зв'язку із порушенням правил підсудності з посиланням на те, що надання житлово-комунальних послуг з утримання майна нерозривно пов'язане з об'єктом нерухомого майна. Суд першої інстанції незаконно відмовив товариству в розгляді заяви про видачу судового наказу, при наявності обґрунтованих підстав не забезпечив передачу справи на розгляд іншому суду та створив між судами спір про підсудність.
В порядку, визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
За частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір, або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статті 161 ЦПК України наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями правил підсудності.
За правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. До таких спорів віднесено, зокрема, й спори з приводу надання до житлових і нежитлових приміщень житлово-комунальних послуг, а також щодо їх оплати.
Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник в особі ТОВ «Керуюча компанія «Партнер Хаус» посилався на те, що боржник ОСОБА_1 є власником кватири АДРЕСА_2 . На її ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . У період з січня 2020 року по серпень 2021 року ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання щодо сплати заявнику за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6481,82 грн.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом заяви у даній справі є зобов'язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг, а такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Заява про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності відповідно до положень ст. 30 ЦПК України. Посилався на висновок, сформований Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року справа № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18).
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Загальні правила підсудності визначені у §3 глави 2 ЦПК України. При цьому, загальні правила підсудності охоплюють усі види територіальної підсудності, а не лише підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача, передбачену ст. 27 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном (див. п. 7.36. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).
Заявник в особі ТОВ «КК «Партнер Хаус» (як виконавець комунальної послуги) звернувся до суду з вимогою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за
утримання будинку. Тому предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Та ці положення процесуального закону повністю враховані судом першої інстанції.
Зважаючи на те, що заборгованість по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком виникла за квартирою АДРЕСА_2 , яка знаходиться в межах територіальної юрисдикції Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя , дана справа підсудна саме цьому суду.
Отже, заява про видачу судового наказу подана без врахування вимог ст. 30 ЦПК України, тобто з порушенням правил підсудності.
Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з порушенням правил підсудності.
Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідності до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, а тому слід було керуватись ч. 1 ст. 27 ЦПК України, якою встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, є помилковими зважаючи на положення ст. 30 ЦПК України, якою для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна передбачена виключна підсудність.
Колегія вважає, що вказані ствердження заявника базуються на невірному тлумаченні ним норм процесуального права, та наголошує на тому, що у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2021 року - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Партнер Хаус» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2021 року про відмову у видачі судового наказу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Постанова прийнята, складена та підписана 09 грудня 2021 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.