Справа № 127/12938/20
Провадження № 22-ц/801/2449/2021
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
09 грудня 2021 рокуСправа № 127/12938/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В.,
учасники справи:
позивач-відповідач: ОСОБА_1 ,
відповідач-позивач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув апеляційну скаргу позивача-відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року про забезпечення позову, постановлену місцевим судом під головуванням судді Ан О.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні доньки, за заявою представника відповідача-позивача ОСОБА_2 адвоката Кашпрук Ольги Василівни про забезпечення позову,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
Поряд з цим, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні доньки.
12 жовтня 2021 року відповідачем-позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій, з урахуванням заяви про уточнення заяви про забезпечення позову, просив суд забезпечити позов в інтересах відповідача-позивача ОСОБА_2 , шляхом надання професійної психологічної допомоги сімейним психологом ОСОБА_3 для налагодження/відновлення психоемоційного контакту батька ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_4 , кожної середи та п'ятниці, щотижня протягом півтори години у вільний від відвідування дитячого дошкільного навчального закладу час, а саме з 17:30 до 19:00 в кабінеті сімейного психолога «Психологічного центру «FIDES» Шпортун О.М. за адресою: м. Вінниця, вул. Героїв Крут, 4М-1 без присутності будь яких осіб та зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної середи та п'ятниці, щотижня з 17:30 до 19:00 в кабінеті сімейного психолога «Психологічного центру «FIDES» Шпортун О.М. за адресою: м. Вінниця, вул. Героїв Крут, 4М-1 для надання професійної правничої психологічної допомоги для налагодження психоемоційного контакту Заворотного Петра Андрійовича та ОСОБА_4 .
Заява мотивована тим, що в провадженні суду перебуває його зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 . Вказує, що матір'ю чиняться перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, посилаючись на те, що дитина сама не бажає спілкуватися. Вважає, що тривалий розгляд справи та перебування ОСОБА_4 у сфері виключного впливу матері, негативно відобразився на відносинах позивача зустрічного позову з дочкою. Психологічний розрив батька та дитини може стати перешкодою для ефективного виконання рішення суду про встановлення способів участі батька у виховані та спілкуванні з дочкою та поновлення порушеного права на виховання дочки та спілкування з нею.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із цією заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року з урахуванням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2021 року про виправлення описки заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову в інтересах позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , шляхом надання професійної психологічної допомоги сімейним психологом ОСОБА_3 для налагодження психоемоційного контакту батька та дочки кожної середи та п'ятниці, щотижня протягом півтори години у вільний від відвідування дитячого дошкільного навчального закладу час, а саме з 17:30 до 19:00 в кабінеті сімейного психолога «Психологічного центру «FIDES» ОСОБА_3 за адресою: м. Вінниця, вул. Героїв Крут, 4М-1 без присутності будь яких осіб - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 , забезпечити явку малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної середи та п'ятниці, щотижня з 17:30 до 19:00 в кабінеті сімейного психолога «Психологічного центру «FIDES» ОСОБА_3 за адресою: м. Вінниця, вул. Героїв Крут, 4М-1 для надання професійної психологічної допомоги для налагодження психоемоційного контакту Заворотного Петра Андрійовича та ОСОБА_4 .
Зобов'язано ОСОБА_2 компенсувати ОСОБА_1 витрати на послуги таксі, але не менше 100 грн., пов'язані з забезпеченням явки ОСОБА_4 до «Психологічного центру «FIDES» витрати за першу явку і авансувати у зазначеному розмірі наступні.
Ухвала суду мотивована тим, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження, вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову. При цьому судом враховано співмірність заходу забезпечення позову, зокрема наслідки від вжиття заходів забезпечення (встановлення побачень батька із дитиною в присутності психолога) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрати емоційного зв'язку між позивачем із дочкою внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач-відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просила суд скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку позивача-відповідача суд попередньої інстанції помилково вказав на те, що остання не заперечувала щодо задоволення поданої заяви про забезпечення позову. Поряд з цим, вказує на те, що викладені відповідачем-позивачем вимоги в заяві про забезпечення позову є фактично тотожними частині його зустрічних позовних вимог, що суперечить ч. 10 ст. 150 ЦПК України. Крім того, вважає, що відповідач-позивач не навів достатніх підстав, а суд не обґрунтував того, що невжиття вказаних заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання у майбутньому рішення суду.
24 листопада 2021 року від представника відповідача-позивача ОСОБА_2 адвоката Кашпрук О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому було порушено питання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке мотивоване тим, що копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження у справі отримані 18 листопада 2021 року.
Вивчивши подане клопотання суд вважає, що враховуючи незначний строк, пропущений стороною відповідача-позивача, наявність доказів направлення відзиву іншим сторонам та враховуючи принцип пропорційності у цивільному судочинстві клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу підлягає задоволенню.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокат Кашпрук О.В. заперечила аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що обраний судом спосіб забезпечення позову відповідає вимогам закону та змісту позовних вимог. На її переконання викладені відповідачем-позивачем вимоги в заяві про забезпечення позову не є тотожними частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки вказані різні години, зокрема з 16:00 год до 19:30 год, щосереди та щоп'ятниці та з 17:30 год до 19:00 год, щосереди та щоп'ятниці відповідно.
09 грудня 2021 на адресу Вінницького апеляційного суду від представника відповідача-позивача ОСОБА_2 адвоката Кашпрук О.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 09 грудня 2021 року о 11 год. 30 хв., яке мотивоване тим, що остання не може з'явитись за станом свого здоров'я.
Вирішуючи питання розгляду справи за відсутності позивачки та її адвоката колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Такими доказами є, зокрема, медична довідка про стан здоров'я чи інший документ, який підтверджує тимчасову непрацездатність особи.
Проте, представником відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокатом Кашпрук О.В., до заяви не надано будь-якого доказу, які б підтверджували зазначені в клопотанні обставини.
Крім того, відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі N361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на викладене, враховуючи, що представником відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокатом Кашпрук О.В. не надано належних, допустимих і достатніх доказів в силу ст. 77, 78 ,79 ЦПК України щодо наведених у клопотанні обставин неможливості з'явитись в судове засідання, а також, що справа тривалий час перебуває на розгляді у суді, матеріали справи містять необхідні докази для її розгляду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити її розгляд без участі останньої.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені в відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд приймаючи до уваги наявність заявленого позову, спір щодо визначення місця проживання дитини та врахувавши подані стороною відповідача-позивача докази, вважав, що слід вжити заходи для забезпечення позову, в обраний заявником спосіб, оскільки невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду попередньої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Поряд з цим, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), і підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.
Так, відповідно до приписів ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Застосування судом таких заходів забезпечення позову, які за змістом є вирішенням спору по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених ЦПК України, що є неприпустимим.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини, за первісним позовом та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні доньки і визначення графіку зустрічей батька з дитиною, за зустрічним позовом.
Між цим, вважаючи, що не забезпечення позову унеможливить виконання майбутнього рішення, представник відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокат Кашпрук О.В. подала заяву про забезпечення позову, шляхом надання професійної психологічної допомоги сімейним психологом ОСОБА_3 для налагодження психоемоційного контакту батька та дочки із визначенням годин такого відвідування.
Відтак, заявлені в заяві про забезпечення позову вимоги щодо зобов'язання позивача-відповідача забезпечувати явку малолітньої дитини для проведення спільних зустрічей в кабінеті сімейного психолога «Психологічного центру «FIDES» ОСОБА_3 разом із відповідачем-позивачем кожної середи та п'ятниці щотижня з 17:30 год. до 19:00 год., фактично є тотожним частині зустрічних позовних вимог, зокрема про встановлення способу виховання дочки ОСОБА_4 , шляхом побачення з дитиною без присутності матері і без обмеження місць зустрічі (з правом забирати дитину з навчальних та виховних закладів) щосереди та щоп'ятниці місяця з 16:00 год. до 19:30 год., які є предметом розгляду у даній справі в порядку загального позовного провадження.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вжиття заходів забезпечення позову, у запропонований стороною відповідача-позивача спосіб, є тотожним частині зустрічних позовних вимог, що є порушенням ч. 10 ст. 150 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 та від 13 березня 2019 року у справі №759/119/18.
Крім того, наявність самого по собі позову про визначення місця проживання дитини, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні доньки та визначення графіку зустрічей батька з дитиною не є безумовною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у визначеному відповідачем-позивачем вигляді.
Заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що викладені відповідачем-позивачем вимоги в заяві про забезпечення позову не є тотожними частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки визначений в заяві про забезпечення позову період проведення спільних зустрічей малолітньої дитини разом із батьком в кабінеті сімейного психолога «Психологічного центру «FIDES» ОСОБА_3 включає в себе відповідні дні і години побачення з дитиною, які заявлені в зустрічному позові ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи викладене та обставини на які посилається позивач-відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви представника відповідача-позивача ОСОБА_2 адвоката Кашпрук Ольги Василівни про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви представника відповідача-позивача ОСОБА_2 адвоката Кашпрук Ольги Василівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні доньки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: О.С. Панасюк
Т.М. Шемета