Справа № 126/1358/19
Провадження №11-кп/801/517/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 грудня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів судового засідання:
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9
та його захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020090000820 від 19.12.2017 року,
за апеляційною скаргою прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2021 року, якою обвинувальний акт з долученими до нього матеріалами у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020090000820 від 19.12.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - повернуто прокурору Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_12 .
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
В провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017020090000820 від 19.12.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 заявив клопотання про призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисники адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_13 заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та в свою чергу заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з тих підстав, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Зокрема, стверджують, що наданий прокурором обвинувальний акт від 27.05.2019 року відносно ОСОБА_9 , є некоректним та не відповідає нормам кримінального процесуального кодексу України. В порушення вимог ст. 219 КПК України, якою передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого злочину, при чому загальний строк досудового розслідування згідно з ч. 2 ст. 219 КПК України не може перевищувати 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, процесуальне рішення у вигляді затвердження обвинувального акту відносно ОСОБА_9 та направлення його до суду прийнято прокурором поза межами встановленого строку досудового розслідування, що вказує на його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того в порушення п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, відповідно якої обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) в обвинувальному акті викладено особисті данні ОСОБА_9 , які не відповідають дійсності, а також, зазначено особисті дані, які, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про захист персональний даних», без дозволу ОСОБА_9 , який він не надавав, не можуть бути розголошені.
Дослідивши обвинувальний акт в редакції від 27.05.2019 року сторона захисту дійшла висновку, що при його складанні прокурором в порушення положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не зазначено формулювання обвинувачення, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, фактичному не пред'явленні обвинувачення та не набуття ОСОБА_9 статусу обвинуваченого, що суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, і, безперечно, порушує право обвинуваченого на захист.
Також у вказаному обвинувальному акті міститься твердження слідчого, затвердженого прокурором, про встановлений факт, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, що є порушенням презумпції невинуватості.
В порушення п. 3 ч. 4 ст. 291КПК України матеріали справи № 126/1358/19 не містять а ні розписки ОСОБА_9 , а ні розписки його захисників про отримання обвинувального акту. Також, в порушення ст. 293 КПК України відповідно до якої одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику та всупереч закріпленому порядку кримінального провадження, фактично обвинувальний акт не був вручений ні ОСОБА_9 , ні його захисникам, про що свідчить відсутність розписок від сторони захисту про вручення обвинувального акту. Така бездіяльність органу досудового розслідування унеможливлює здійснювати захист особи від висунутого їй обвинувачення.
Об'єктом злочину, що ставиться у вину обвинуваченому ОСОБА_9 є здоров'я особи, а обов'язковою ознакою цього злочину є потерпілий, яким може бути лише людина. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017020090000820, такого процесуального рішення як залучення особи до кримінального провадження потерпілим немає, тобто ні слідчим, ні прокурором не було прийнято процесуального рішення про залучення особи у кримінальному провадженні № 12017020090000820 потерпілим. Крім того, під час судового засідання, яке відбулося 27.08.2020 року, ОСОБА_14 підтвердив, що він не є потерпілим у кримінальному провадженні № 12017020090000820 та просить його більше не турбувати.
Також реєстр матеріалів кримінального провадження № 12017020090000820 від 19.12.2017 року не відповідає самим матеріалам вказаного провадження та відомостям, які містяться у відкритих даних ЄРДР, оскільки 10.04.2019 року слідчий суддя Бершадського районного суду Вінницької області не виносив ухвалу, якою встановлював строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Усі вищезазначені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, про істотне порушення права на захист ОСОБА_9 , тому обвинувальний акт разом з додатками підлягає поверненню прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав клопотання захисників.
Прокурор ОСОБА_12 заперечив щодо задоволення клопотання про повернення обвинувального акту, вказав, що воно є необгрунтованим.
Потерпілий - ОСОБА_14 у підготовче судове засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2021 року задоволено клопотання сторони захисту адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_13 щодо повернення обвинувального акту прокурору. Повернуто обвинувальний акт з долученими до нього матеріалами у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020090000820 від 19.12.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, прокурору Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_12 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2021 року про повернення обвинувального акта прокурору скасувати, як незаконну, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що у даному обвинувальному акті відносно ОСОБА_9 містяться усі необхідні елементи, передбачені ч. 2 ст. 191 КПК України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020090000820 від 19.12.2017 року внесено 19.12.2017 за повідомленням Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування про доставлення до прийомного відділення ОСОБА_14 із тілесними ушкодженнями. В подальшому ОСОБА_14 25.12.2017 була вручена пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілого, про той розписався, під час чого він відмовився від надання будь-яких пояснень згідно ст. 63 Конституції України. При цьому прокурор звертає увагу на те, що згідно вимог ч. 7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Прокурор вважає, що посилання суду на ті обставини, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про наявність процесуального рішення про залучення особи до кримінального провадження в якості потерпілого не свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, адже у обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12017020090000820 зазначено відомості, передбачені п. 3 ч.2 ст.291 КПК України, тобто відомості про потерпілого.
Крім того, відповідно до ст.ст.109,291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акту, а не відображення чи не належне відображення відомостей у ньому не є підставою для повернення самого обвинувального акту прокурору. Суд першої інстанції послався на судове засідання, яке відбулось 27.08.2020, під час якого ОСОБА_14 підтвердив, що він не є потерпілим у кримінальному провадженні №12017020090000820. А тому прокурор вважає що у даному випадку суд вийшов за межі своїх повноважень, передбачених КПК України, якими він наділений на стадії підготовчого судового засідання та правову оцінку поясненням учасника кримінального провадження, а саме потерпілого ОСОБА_14 , під час підготовчого судового засідання, яке розпочалось 27.08.2020, проте не відбулось, оскільки кінцевого рішення за результатами його проведення прийнято не було.
Крім того, у обвинувальному акті відображено всі елементи складу злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , зокрема і відомості про потерпілого, якому завдано шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, в ухвалі Бершадського районного суду від 11.03.2021 як підставу для повернення обвинувального акту вказано відсутність розписок підозрюваного та захисників про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Також прокурор звертає увагу на те, що кримінальним процесуальним законодавством жодним чином не передбачено імперативної норми щодо особистого вручення обвинувального акту та додатків до нього підозрюваному, а лише визначено обов'язок прокурора їх надати. В той же час, прокурором до обвинувального акту долучено розписку ОСОБА_9 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема про те, що він відмовився від отримання вказаних документів у присутності двох понятих, що засвідчено їхніми підписами, а також до вказаної розписки долучено оптичний диск, на якому відображено факт його відмови від отримання копії обвинувального акту.
Крім того, до обвинувального акту долучено і матеріали, які підтверджують направлення поштовим зв'язком копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування захисникам підозрюваного - адвокатам ОСОБА_10 та ОСОБА_13 . Таким чином прокурором вжито всіх можливих заходів до надання підозрюваному ОСОБА_9 та його захисникам обвинувального акту з додатками, отримати які вони відмовились після завершення досудового розслідування, проте отримали їх у ході судового провадження.
Також прокурор не погоджується з твердження сторони захисту щодо складення та направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017020090000820 до суду поза межами строку досудового розслідування, що наведені в ухвалі суду від 11.03.2021. Зокрема, у ході досудового розслідування ОСОБА_9 , повідомлено про підозру 14.03.2018, а відкрито матеріали досудового розслідування та надано доступ до них стороні захисту для ознайомлення в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України 23.04.2018, тобто через місяць та 9 днів. Отже до складення обвинувального акту та направлення його до суду кримінальне провадження на стадії ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України та вказаний строк не включався у строки досудового розслідування.
Таким чином прокурор вважає, що при складанні та затвердженні обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017020090000820 від 19.12.2017 дотримано всіх вимог, передбачених КПК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор подану прокурором апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи.
Обвинувачений та його захисники просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.
Потерпілий ОСОБА_14 в судове засідання до апеляційного суду не з'явився. Разом з тим надав суду заяву у якій зазначає, що він не є потерпілим по даній справі і ніколи не являвся. Заяву про визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні він не подавав. У разі подальшого протиправного визнання його потерпілим просить розгляд справи провести за його участю, де він буде наполягати на тому, що він не є потерпілим у даному провадженні. Дану заяву уповноважує подати до суду адвоката ОСОБА_10 , від якого він дізнався про розгляд справи в апеляційному суді.
Прокурор, обвинувачений та його захисники не заперечували за таких підстав проти судового розгляду у відсутність ОСОБА_14 , тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України КПК України судовий розгляд відбувся у його відсутність.
В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_10 просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду від 11.03.2021 - без змін. Посилається на те, що в порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 291,293 КПК України, ні обвинувачений, а ні його захисники копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування не отримували, що підтверджується відсутністю в матеріалах кримінального провадження відповідних розписок, а направлення цих документів поштою не вказує про їх отримання адресатом та ознайомлення з їх змістом. Також звертає увагу на те, що згідно матеріалів досудового розслідування у даному провадженні, такого процесуального рішення як залучення особи до кримінального провадження потерпілим немає. Від ОСОБА_14 не надходило заяви про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, про залучення його потерпілим, а також те, що йому спричинена будь-яка шкода. У звязку з цим обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам, які висуваються до обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, передбачених КПК України. Також захисник звертає увагу суду на те, що процесуальне рішення у вигляді затвердження обвинувального акту та направлення його до суду прийнято прокурором поза межами встановленого строку досудового розслідування, що вказує на його невідповідність вимогам КПК України.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного судового рішення зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Згідно із ч. 4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершує досудове розслідування.
За змістом положень ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Вимоги до обвинувального акту визначені ст.291 КПК України, а їх недотримання прокурором є безумовним порушенням права обвинуваченого на захист.
Так п.5 ч. 2 ст.291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Частиною 4 ст.291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження 14 червня 2019 року до Бершадського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020090000820 від 19.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 затверджений прокурором Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області 27.05.2019 року. Також до обвинувального акта додано реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку підозрюваного ОСОБА_9 від 13.06.2019 року про відмову в отриманні копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, складену в присутності двох понятих.
Так, статтею 293 КПК України передбачено, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику.
В підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції, що знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції посилання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду ні обвинувачений, ні його захисники копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування не отримували, оскільки після того як обвинувачений в розписці про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування поставив відмітку про відмову в їх отриманні, прокурором жодних дій для вручення йому та його захисникам обвинувального акта не вчинялося.
Крім того судом встановлено, що при складанні вказаної розписки від 13.06.2019 захисник ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 присутнім не був.
У пункті 10 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8 вказано, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований, зрозумілою для нього мовою, про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» № 9783/82 п.79).
Разом з тим Суд роз'яснює, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п.34).
Право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47), тобто неконкретність та незрозумілість обвинувачення є порушенням п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та права особи на захист.
Також, у справі «Barbera Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 року ( п. 146). Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного («Barbera Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р.33, 77).
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду, що в даному випадку було допущено порушення вимог ст.293 КПК України, оскільки відсутність в матеріалах провадження розписок як підозрюваного, так і його захисників свідчить про те, що фактично ні обвинувальний акт, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020090000820 від 19.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, ні копія реєстру матеріалів досудового розслідування останнім вручено так і не було.
Не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду посилання прокурора щодо направлення рекомендованим листом через УДППЗ «Укрпошта» ВПЗ Бершадь копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування захисникам підозрюваного ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , оскільки в матеріалах провадження відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення захисникам вказаного поштового відправлення, з відповідним описом вкладення.
Також неспроможними є доводи апеляційної скарги прокурора, що є належним чином врученням стороні захисту обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування при ознайомлені останніми з матеріалами кримінального провадження в ході судових засідань, з тих підстав, що положенням статті 293 КПК України чітко визначено, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику. Проте, такі розписки в матеріалах провадження відсутні.
Разом з тим, безпідставними є доводи в апеляційній скарзі прокурора, що реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акта, а не відображенням відомостей у нього, так яквідповідно до положень 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.
Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Також судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, у відповідності до ст.291 КПК України відомості про потерпілого ОСОБА_14 було внесено до обвинувального акта в даному кримінальному провадженні, який в порядку п.3 ч.2 ст.283 КПК України направлений до суду.
Встановлено, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020090000820 внесено 19.12.2017 за повідомленням Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування про доставлення до прийомного відділення ОСОБА_14 із тілесними ушкодженнями. 25.12.2017 ОСОБА_14 було вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, в якій він особисто розписався, проте від надання будь-яких пояснень в порядку ст.63 Конституції України, відмовився.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, тобто у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння. Де об'єктом злочину, що ставиться у вину обвинуваченому ОСОБА_9 є здоров'я особи, а тому обов'язковою ознакою цього злочину є потерпілий.
Положеннями статті 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Проте, як було встановлено в ході апеляційного розгляду від ОСОБА_14 не надходила заява про залучення його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Також ні прокурором, ні слідчим на виконання вимог ст.ст.55, 110 КПК України не було прийнято відповідного процесуального рішення, про залучення ОСОБА_14 в якості потерпілого чи свідка.
Відповідно до наданих ОСОБА_14 в судовому засіданні в суді першої інстанції 27.08.2020 пояснень та надісланої апеляційному суду власноручно написаної заяви від 29.07.2021, він не вважає себе потерпілим в даному кримінальному провадженні, і шкоди завдано йому не було.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо не дотримання вимог ст.ст.109, 110, 291, 293 КПК України при складанні, затвердженні та врученні підозрюваному обвинувального акта.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таке недотримання вимог кримінального процесуального закону позбавляє сторону захисту належним чином здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення під час судового розгляду, беззаперечно порушує права обвинуваченого, які гарантуються кожній особі щодо забезпечення права на справедливий суд.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 та ч.3 ст.26 КПК України визначеного, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом; суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.4 ст.22 КПК України, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.
Відповідно до вимог ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Судом встановлено, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вимогам закону не відповідає, що безумовно порушує право особи на захист, яка в законний спосіб просить суд надати можливість реалізувати своє право, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційного суду переконана, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про неможливість призначення судового розгляду та повернення обвинувального акта прокурору на підставі п.3 ч. 3 ст.314 КПК України.
Доводи сторони обвинувачення в апеляційній скарзі про необґрунтоване повернення обвинувального акта прокурору висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд першої інстанції не допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які б суперечили вимогам діючого національного законодавства.
Враховуючи викладені обставини, встановлені апеляційним судом, чинне законодавство України та практику ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України підлягає поверненню прокурору, внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, у зв'язку з чим апеляційну скаргу сторони обвинувачення слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2021 року, якою обвинувальний акт з долученими до нього матеріалами у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020090000820 від 19.12.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України повернуто прокурору Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_12 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4