Справа № 569/19611/21
09 грудня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчука О.Б.,
за участю представника відповідача - Тітковець Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДМС в Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління ДМС в Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 06 січня 2019 року він здійснив в'їзд на територію України з метою возз'єднання сім'ї, оскільки в Україні проживають його батьки та дружина-громадянка України, від шлюбу з якою має двох неповнолітніх дітей.
03 квітня 2019 року отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні терміном до 02 квітня 2020 року.
10 березня 2020 року звернувся до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області за обміном посвідки на тимчасове проживання, яку вчасно не отримав, у зв'язку із чим 09 вересня 2021 Рівненським міським відділом Управління Державної міграційної служби в Рівненській області його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП (адміністративне стягнення у вигляді штрафу 2040 гривень) та винесено рішення № 15 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
Зазначає, що даним рішенням про примусове повернення за межі України його було зобов'язано покинути територію України у термін до 08 жовтня 2021 року. Вважає, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки в рішенні вказано, що він не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист людини і основоположних свобод та ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що не відповідає дійсним обставинам справи, ситуація в країні його громадянства не вивчалася. Як відомо в країні його походження існує напружена ситуація та збройний конфлікт між Азербайджаном та Вірменією, що не було враховано відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення. Його повернення до країни походження стане підставою свавільного переслідування з боку держави його особи та примусової мобілізації до армії. Ухилення від військової служби і притягнення до кримінальної відповідальності, що загрожує його життю та здоров'ю.
27.10.2021 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області начальником Управління ДМС в Рівненській області Л.Драпчинською подано відзив на адміністративний позов, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник відповідача - Тітковець Ж.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить в їх задоволенні відмовити. Вказала, що прийняте рішення про примусове повернення з України позивача відповідає вимогам законодавства України. Зазначила, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22 вересня 2011 року. Строки перебування та порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150.
З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у його діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. У свою чергу, порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у розумінні Закону № 3773-VI є, зокрема, відповідність особи ознакам нелегального мігранта, наведеним у пункті 14 частини 1 статті 1 цього Закону, а саме іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Іноземець прибув в Україну 06 січня 2019 року з метою возз'єднання сім'ї. Одружений на громадянці України, що підтверджується витягом з ДРАЦСГ. Від шлюбу має двох малолітніх дітей. Особа іноземця встановлена та підтверджена паспортом громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дійсним до 12 жовтня 2027 року. Під час здійснення заходів щодо ідентифікації особи за обліками УДМС було встановлено, що іноземець 04 квітня 2019 року був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2 , підстава для оформлення - возз'єднання сім'ї, 18 березня 2020 року термін дії перебування іноземця на території України був продовжений до 16 березня 2021 року та оформлена нова посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_3 , яка не була отримана іноземцем протягом 6 місяців з дня її оформлення та 20 вересня 2020 року визнана недійсною.
27 вересня 2020 року закінчився дозволений строк перебування, проте іноземець території України не покинув. Свої дії пояснив фінансовими труднощами. Із вищезазначеної дати іноземець вважається таким, який знаходиться в державі Україна на нелегальному положенні. Іноземець не вжив заходів щодо легалізації свого перебування в порядку визначеному Постановою № 150 та продовжує ухилятися від виїзду з території держави у встановлені законом строки. Із вищезазначеної дати іноземець вважається таким, який знаходиться в державі Україна на нелегальному положенні.
09 вересня 2021 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною І статті 203 КУпАП. За наслідками розгляду протоколу на іноземця накладений штраф в розмірі 2040,00 грн. (не сплачений). 09 вересня 2021 року прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Азербайджанської Республіки Джафарова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 08 жовтня 2021року.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року в службовому приміщенні Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області головним спеціалістом цього структурного підрозділу Тлуховським В. позивачу ОСОБА_1 було вручено примірник Рішення Рівненського міського відділу Управління державної міграційної служби України в Рівненській області №15 від 09 вересня 2021 року про примусове повернення з України, яке затверджене заступником начальника Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області Рябчук О.
Даним рішенням про примусове повернення за межі України ОСОБА_1 було зобов'язано покинути територію України у термін до 08 жовтня 2021 року.
02 березня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 02 березня 2018 року серії НОМЕР_4 виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Під час шлюбу в ОСОБА_1 народилось двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Підпунктом 2,3 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. На період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Частиною 1,2 ст. 26 Закону Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2021 року, уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України складено протокол про адміністративне правопорушення відносно громадянина Республіки Азербайджанської Республіки Джафарова ОСОБА_6 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП.
Вимогами ч. 1 ст. 203 КУпАП передбачена відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Постановою від 09 вересня 2021 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 040,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, який ним не сплачено у добровільному порядку.
Відповідно до положень п.п. 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20 серпня 2014 року, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
За змістом п.п. 9,4 Положення про Державну міграційну службу України, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.
Рішення про примусове повернення прийняте у відповідності до статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у зв'язку з порушенням вимог статті 4 зазначеного Закону, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 документів, які б надавали йому право подальшого перебування або проживання на території України.
Отже, позивач знаходився на території України нелегально, що є грубим порушенням з боку позивача законодавства про правовий статус іноземців, що відповідно було підставою для відповідача для прийняття рішення про примусове зобов'язання позивача покинути територію України.
Згідно статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
В силу ч.ч. 5,6 ст. 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Порушення іноземцями правил перебування на території України є підставою для винесення рішення про примусове повернення їх з території України.
Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що Іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення, оскільки зібраними у справі доказами підтверджуються обставини стосовно того, що дії позивача по перебуванню на території України поза межами строків, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, вказують на наявність ознак нелегального мігранта, який порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а отже підлягає примусовому видворенню з України.
Позивачем не надано, а судом не здобуто беззаперечних доказів існування обставин загрози життю та свободі, що унеможливлює проведення примусового повернення чи примусового видворення.
Наявність у нелегального мігранта на території України сім'ї, не є правовою підставою для автоматичного залишення його на території України поза межами встановлених строків без вжиття з його сторони відповідних заходів стосовно продовження строків такого перебування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241, 246, 255, 288, 295, 297, 382 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління ДМС в Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту його проголошення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.