Справа № 564/2583/20
Рядок статзвіту № 38
01 грудня 2021 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Грипіч Л.А.
секретар судового засідання Вознюк Ю.В.
за участю:
позивача - не з'явився
представника позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/2583/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідно до укладеного договору позики від 10 жовтня 2013 року громадянин Республіки Польща ОСОБА_2 отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 16530 доларів США, які згідно з умовами договору зобов'язався повернути до 11 жовтня 2017 року. На підтвердження отримання позики між позивачем та відповідачем укладено договір позики у письмовій формі та відповідачем надано позивачу розписку про зобов'язання повернути борг. Зобов'язаннями за договором позиви відповідач виконав частково та повернув позивачу 11.11.2019 лише 1000 доларів США, решту позики не повернув. Станом на 11.10.2020 за офіційним курсом НБУ 15530 доларів США, з розрахунку курсу 28,2836 грн. становить 439244 грн. Просить стягнути борг в сумі 15530 доларів США та судові витрати.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 10.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено сторони.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач - ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, право на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних, доказів та постановити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
10 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики.
Відповідно до п.1, 2, 7 вказаного договору, позикодавець передає позичальнику строком на чотири роки у позику в готівковій формі грошові кошти в сумі 16530 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у готівковій формі строком через чотири роки, але не пізніше 11.10.2017. Даний договір позики користування коштами укладається на умовах безвідсоткового повернення коштів. Місцем виконання договору, повернення грошових коштів є Рівненська область, м.Костопіль.
На підтвердження отримання від позивача коштів в сумі 16530 доларів США ОСОБА_2 написав розписку, за змістом якої останній кошти отримав у повному обсязі від ОСОБА_1 на виконання умов договору позики від 10.10.2013 та зобов'язується їх повернути у строку, який вказано у договорі позики, але не пізніше 11.10.2017 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 530 вказаного Кодексу визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Судом встановлено, що між сторонами на підставі договору позики від 10.10.2013 виникли зобов'язальні правовідносини, за якими відповідач, отримав в позику від позивача кошти в сумі 16530 доларів США та зобов'язався у строк не пізніше 11.10.2017 повернути позивачу вказану суму коштів, однак повернув лише частину позики в сумі 1000 доларів США, решту позики своєчасно не повернув, чим порушив умови зобов'язання, а тому у позивача виникло право вимоги повернення суми позики.
Вказаним договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому стягненню підлягає сума боргу саме у доларах США, тобто у валюті зобов'язання, яка була визначена сторонами у договорі позики і стягнення боргу у вказаній валюті буде належним способом захисту прав позивача, зокрема від інфляційних процесів.
Аналогічний правовий висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16-ц.
Відтак, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 4392,50 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією №25 від 28.11.2020. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 141, 223, 247, 280, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від в сумі 15530 /п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять/ доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4392 /чотири тисячі триста дев'яносто дві/ гривні 50 копійок витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:
ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 (житель АДРЕСА_2 ), номер ідентифікаційної картки НОМЕР_2 .
Повне рішення складено
10 грудня 2021 року
СуддяЛ. А. Грипіч