Справа №560/85/16-ц
Провадження №4-с/949/2/21
09 грудня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
скаржника: ОСОБА_1 ,
представника скаржника: Рудика О.А.,
представника ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України”: Власюк Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” про відвід судді по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця,
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2021 року, скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича у виконавчому провадженні №55168936 від 12 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження, після задоволення заяви про відвід судді Отупор К.М. передано на розгляд судді Обороновій І.В.
Скаргу призначено до розгляду на 09 грудня 2021 року на 11 год. 30 хв.
08 грудня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” про відвід судді Обороновій І.В., яка була підтримана представником в судовому засіданні.
Обґрунтовуючи заявлений відвід, в.о.генерального директора Р. Сафонов зазначив, що, відповідно до постанови від 12 травня 2021 року у ВП №55168936 головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення Дубровицького районного суду від 10 березня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі преюдиційних обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 року по справі №910/6920/20.
Однак головуючою по справі суддею Обороновою І.В. в судовому рішенні від 10 вересня 2020 року по справі №949/605/20 уже надано власну оцінку обставинам щодо поновлення ОСОБА_1 , зокрема вказаному рішенню Господарського суду міста Києва. Також у даному рішенні суддя Оборонова І.В. надала оцінку наказу ДСЕСУ від 22 грудня 2018 року №1 “Про припинення контракту з ОСОБА_1 ” Отже, у судді Оборонової І.В. уже склалось певне упереджене уявлення щодо обставин, що є предметом розгляду за скаргою ОСОБА_1 на користь однієї із сторін, а тому при розгляді даної скарги вона не може зберігати об'єктивність та неупередженість, а тому є підстави для відводу, передбачені ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Скаржник та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви.
Вивчивши заяву про відвід судді, заслухавши думку учасників, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішенні по справі "Білуха проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення "Кастілло Альгар проти Іспанії" ).
Аналізуючи викладені у заяві про відвід обставини, суд дійшов висновку, що вони зводяться до незгоди заявника з позицією судді Оборонової І.В. у іншій справі № 949/605/20 за позовом ОСОБА_1 до державної установи “Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України” про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Водночас, ч. 4 ст. 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
При цьому, Велика палата Верховного Суду в ухвалі від 02 березня 2021 року по справі №910/17048/17 вказує, що доводи відповідача щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Отже, оскільки заявлений відвід судді Обороновій І.В. фактично зводиться до незгоди ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” із позицією судді, висловленою нею при розгляді справи № 949/605/20, рішення по якій набрало законної сили, що було підтверджено в судовому засіданні представником, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу,
Разом з тим, слід зауважити, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).
Частинами третьою та четвертою цієї ж статті передбачено, що у випадку, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Таким чином, задоволення відводу з наведених вище підстав призведе до необґрунтованого усунення головуючого від здійснення правосуддя при розгляді скарги та безпідставного затягування судового розгляду. Заявником не наведено жодних доводів на підтвердження упередженості або необ'єктивності судді у результаті розгляду справи, а твердження, якими мотивовано заяву про відвід, не свідчать про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений відвід є необґрунтованим та безпідставним, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України,
У задоволенні заяви ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” про відвід судді Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонової Ірини Володимирівни у справі № 560/85/16-ц (провадження №4-с/949/2/21) за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя:підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.