про відмову у забезпеченні позову
10 грудня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/17018/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
08 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4624-51/3095У від 14.05.2019, яке набрало чинності 26.09.2019 про стягнення з ОСОБА_1 21159,93 грн.
Того ж дня до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області від №Ф-4624-51/3095У від 14.05.2019, яке набрало чинності 16.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 21030,90 грн.
В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що на примусовому виконанні Козельщинського районного ВДВС з 06.08.2021 перебуває виконавче провадження № 60828057 з примусового виконання вказаної вимоги.
Розглянувши дану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.
Водночас розглянувши матеріали заяви суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не обґрунтовано очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду в ході розгляду адміністративної справи.
Предметом позову у даній справі є питання щодо правомірності винесення вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-4624-51/3095У від 14.05.2019 на суму 21159,93 грн.
Відтак, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення фактично призведе до вирішення спору без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, сформульованій у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правова оцінка доводам позивача щодо неправомірності оскаржуваного рішення має надаватися лише в ході судового розгляду справи.
Крім того, заявником зазначено, що державним виконавцем розпочато примусове виконання вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4624-51/3095У від 14.05.2019. В підтвердження вказаного, заявником долучено до заяви про забезпечення позову копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60828057 від 10.12.2019, в якій зазначено про виконавчий документ: вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4624-51/3095У від 14.05.2019 на суму 21030,90 грн. В той же час, в межах даної справи, позивачем заявлено позовні вимоги щодо правомірності вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4624-51/3095У від 14.05.2019 на суму 21159,93грн.
Також, в заяві про забезпечення позову, заявник зазначає про необхідність зупинення примусового стягнення на підставі вимоги, яка набрала чинності 16.05.2021. Однак в долученій ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2019 року зазначається, що вимога №Ф-4624-51/3095У від 14.05.2019 на підставі якої відкрито виконавче провадження, набрала чинності 26.09.2019, тобто в іншу дату, ніж зазначає заявник у своїй заяві.
Також в заяві про забезпечення позову заявником зазначається, що оскаржувана вимога перебуває на виконанні з 06.08.2021 року. В той же час, до вказаної заяви додано постанову про відкриття виконавчого провадження з якої випливає, що оскаржувана вимога перебуває на виконанні з 10.12.2019 року.
Відтак, у своїй заяві про забезпечення позову на сім абзаців представником заявника допущено декілька описок, зазначено недостовірну інформацію, тобто таку, яка не відповідає долученим документам і крім процитованих чотирьох норм чинного законодавства не зазначено жодних обґрунтувань щодо необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб визначений в такій заяві.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Копію ухвали направити особі, яка звернулась з даною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Г. Ясиновський