. 09 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9502/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 916010174854 від 20 липня 2021 року про відмову в перерахунку пенсії позивача з 15 березня 2021 року на підставі довідки про № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року з урахуванням відсоткового розміру пенсії 88% загальної суми складових місячного заробітку та без обмеження її максимального розміру;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 15 березня 2021 року на підставі довідки № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року з урахуванням відсоткового розміру пенсії 88% загальної суми складових місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру та здійснити її виплату з урахуванням фактично здійснених виплат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що набув право на пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, у розмірі 88% місячної заробітної плати. В липні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та довідкою про розмір заробітної плати № 21/41ПФвих21 від 23 червня 2021 року. Рішенням № 916010174854 від 20 липня 2021 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі зазначеної довідки, проте під час обчислення розміру пенсійних виплат протиправно застосував обмеження її відсоткового розміру (60% від суми щомісячної заробітної плати), а також обмежив її максимальним розміром.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697 пенсія призначається у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є пенсіонером органів прокуратури, якому з 2002 року призначена пенсія за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 88% від місячного заробітку, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових законодавчих заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19.09.2019 завершено реформування обласних прокуратур та наказом Генерального прокурора України № 414 від 08.09.2020 визначено день початку їх роботи 11.09.2020, відтак оплата праці прокурорів обласних прокуратур здійснюється у відповідності до статті 81 Закону України "Про Прокуратуру" із вказаної дати.
Полтавська обласна прокуратура надала позивачу довідку № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року про розмір заробітної плати, станом на 15 березня 2021 року за відповідною (прирівняною) посадою.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до довідки Полтавської обласної прокуратури № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року.
Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2021 року відповідно до довідки Полтавської обласної прокуратури № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року. При цьому, після перерахунку розмір пенсії позивача склав 60% від грошового забезпечення, визначеного довідкою № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року. Також відповідачем застосовано обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами.
Вважаючи зменшення відсоткового значення пенсії відповідних сум грошового забезпечення з 88% до 60% та обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
На час призначення позивачу пенсії діяв Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон від 05.11.1991 № 1789).
Згідно частини першої статті 50-1 Закону від 05.11.1991 № 1789 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Позивач отримав право на пенсію у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення, що йому була призначена за Законом від 05.11.1991 № 1789.
Згідно частини сімнадцятої статті 50-1 Закону від 05.11.1991 № 1789 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон від 14.10.2014 № 1697-VII).
Згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону від 14.10.2014 № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом: Закон України "Про прокуратуру" крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
Отже з 15.07.2015 питання призначення та перерахунку пенсій, призначених прокурорським працівникам, регулюються Законом від 14.10.2014 № 1697-VII.
Частина перша статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції, чинній на час набрання ним чинності) визначала, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років.
Відповідно до частини другої статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно частини двадцятої статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції, чинній на час набрання ним чинності) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже відповідно до Закону від 14.10.2014 № 1697-VII відбулось звуження прав прокурорських працівників щодо розміру призначеної пенсії.
Проте згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на вказані приписи частини другої статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню при призначенні пенсії прокурорським працівниками після 15.07.2015.
Натомість умовою перерахунку пенсій прокурорським працівникам є підвищення заробітної плати. Інші умови щодо розміру пенсії, який застосовується під час перерахунку перерахунок пенсій, частини першої статті 86 Закону № 1697 не містить.
Отже при перерахунку пенсій прокурорським працівникам застосуванню підлягає розмір, з якого була призначена пенсія.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VII від 28.12.2014, відповідно до якого частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України № 1789 (яка діяла до 15.07.2015) та частина дванадцята статті 86 Закону України № 1697-VІІ викладені в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Проте, в період з 2015 року по 2019 рік Кабінетом Міністрів України нормативно-правові акти щодо встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури не приймалось.
У подальшому рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, яка передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 встановлений такий порядок його виконання:
- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Також Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішень № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та № 6-р/2020 від 26.03.2020 у позивача виникло право на звернення за перерахунком пенсії в порядку, визначеному частиною 20 статті 86 Закону № 1697, з дня підвищення заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Полтавська обласна прокуратура надала позивачу довідку № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року про розмір заробітної плати, станом на 15.03.2021 за відповідною (прирівняною) посадою.
Відповідач на підставі зазначеної довідки здійснив перерахунок пенсії позивача виходячи з 60% грошового забезпечення, визначеного вказаною довідкою та з урахуванням обмеження пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму.
Враховуючи, що положення частини другої статті 86 Закону № 1697 щодо розміру пенсії застосовуються при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, при перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної позивачу, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Отже, пенсія позивача підлягає перерахунку виходячи із відсоткового значення станом на час призначення позивачу пенсії, а саме: у розмірі 88% грошового забезпечення, тому перерахунок пенсії позивача із застосуванням розміру пенсії 60% грошового забезпечення є протиправним.
Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку пенсії позивача у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2021, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року, з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За правилами статті 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону від 05.11.1991 № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою".
Крім того, 15.07.2015 набрав чинності Закон від 14.10.2014 № 1697-VII, відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон від 05.11.1991 № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
Відтак, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII, яка врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закон від 14.10.2014 № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а.
Водночас, відповідно до абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року).
Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 № 1774-VIII.
Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 24.06.2020 прийняв постанову у справі № 580/234/19, в якій судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону від 24.12.2015 № 911-VIII і Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та, відповідно, різних норм матеріального права.
Разом із тим, Закон від 24.12.2015 № 911-VIII за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2016 розміром 10740,00 грн.
Закон від 24.12.2015 № 911-VIII у пункті 2 "Прикінцевих положень" містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Водночас зазначена норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку.
Застереження у пункті 2 "Прикінцевих положень Закону від 24.12.2015 № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 01.01.2016 відбуватися у відповідності до правил, передбачених абз. 2 п. 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Пункт 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) Конституційний Суд України вказав, що зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Тлумачення пункту 2 "Прикінцевих та перехідних" положень Закону від 08.07.2011 № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом від 08.07.2011 № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом із тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI).
Положення статті 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI кореспондуються з положеннями абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування відповідачем.
Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував чітку позицію стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
У Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Такі зміни нормативного регулювання перерахунку призначених пенсії працівникам органів прокуратури узгоджується із змістом статей 21, 22 Конституції України, позицією Конституційного Суду України викладеною у рішеннях від 08.10.2008 № 20-рп/2008, 26.12.2011 № 20-рп/2011, 25.01.2012 № 3-рп/2012, 22.05.2018 № 5-р/2018, практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20.07.2006 по справі "Сокуренко і Стригун проти України" №29458/04 та №29465/04, 26.06.2014 у справі № 68385/10 "Суханов та Ільченко проти України", 09.10.1979 по справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland № 6289/73), 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00), 14.02.2012 по справі "Аррас та інші проти Італії" (Arras and Others v. Italy № 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13.06.2017 у справі № C-258/14 "Флореску та інші" (Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and оthers, Case C-258/14, 13 June 2017).
Зокрема, у рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Суд також враховує інститут дії закону в часі, а саме, можливість впливу на права позивача змін внесених у Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, саме з 15.07.2015. У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Також безпідставними є посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, щодо проведення спірного перерахунку позивач отримував пенсію в більшому розмірі, аніж після її перерахунку.
У спірних відносинах обчислена позивачу відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII пенсія перевищила її максимальний розмір лише після здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року.
А оскільки перевищення максимального розміру пенсії позивача у спірних відносинах стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.
Враховуючи наведене, а також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 та від 28.10.2020 по справі № 686/2428/16-а, відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині, що стосується перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
/ Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року, виходячи з її відсоткового розміру 88% від суми місячної заробітної плати, визначеної на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури № 21/41ПФ вих-21 від 23 червня 2021 року, а також здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Чеснокова