Справа № 420/18781/21
10 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серія НОМЕР_1 , який виданий на ім'я ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45 років та зобов'язання відповідача вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серія НОМЕР_1 , який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням 45 років.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона у зв'язку із необхідність вклеювання до паспорта громадянина України після досягнення нею 45 років нової фотокартки звернулась до Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області із відповідною заявою. Однак листом від 08.07.2021 року №С-6/6/5138-21/5138/178-21 Любашівський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області відмовив у задоволенні її заяви мотивуючи це тим, що позивач звернулась до нього з відповідною заявою пізніше ніж через один місяць після досягнення нею 45-річного віку.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що призводить до порушення її конституційних прав та безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
01.11.2021 року через канцелярію суду від представника Головного управління ДМС в Одеській області (який одночасно наділений повноваженнями представляти інтереси Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області) надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що Головне управління ДМС в Одеській області позов не визнає та зазначає про відсутність факту порушення прав чи законних інтересів позивача на момент звернення до суду. Так, відповідач, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», надав позивачу відповідь на його заяву, роз'яснив порядок вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нових фотокарток та зазначив про відсутність у ДМС та її територіальних органів/підрозділів законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до постанови Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року.
Також у відзиві на адміністративний позов відповідач акцентував увагу, що оскільки 45 років позивачу виповнилось 06.06.2019 року, то вона була зобов'язана звернутись до Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про вклеювання фотокартки протягом одного місяця, тобто в строк до 06.07.2019 року. Однак, відповідна заява (звернення) була подана позивачем лише 30.06.2021 року. Враховуючи, що позивач звернулась із заявою щодо вклеювання фотокартки після спливу 30-денного строку після досягнення 45-річного віку, її паспортний документ вважається недійсним, а тому у відповідача не було підстав для вклеювання фотографії позивача в паспорт зразка 1994 року.
Ухвалою суду від 12.10.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Як вбачається з копії громадянського паспорту України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивачу 06.06.2019 року виповнилось 45-років.
30.06.2021 року позивач звернулась до Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про вклеювання нової фотокартки до паспорта громадянина України, зразка 1994 року, у вигляді книжечки, форма якої затверджена постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року.
До заяви додано: оригінал та копію існуючого паспорту серії № НОМЕР_2 ; дві фотокартки 35х45 мм.
Разом з тим, листом від 08.07.2021 року №С-6/6/5138-21/5138/178-21 Любашівський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області відмовив у задоволенні її заяви мотивуючи це тим, що позивач звернулась до нього з відповідною заявою пізніше ніж через один місяць після досягнення нею 45-річного віку.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду за захистом власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві.
Так згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. При цьому, до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч. 3 ст.13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п.п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (далі - Положення №2503-ХІІ) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.
Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Відповідно до п.п. 8, 15 та 18 Положення № 2503 термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку чи зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові, встановлення розбіжностей у записах чи непридатності паспорта для користування.
Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта також регулювалась Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302).
Так Пунктом 1 Постанови №302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Пунктом 2 Постанови №302 запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Порядку №302 передбачено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Суд зазначає, що згідно з п.6 Порядку №302, обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія); 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Також суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456 був затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України).
Так, пунктом 1 Розділу І Порядку №456 встановлено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно пункту 2 Розділу І Порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Відповідно Розділу V Порядку № 456, третя і п'ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років (п.1).
При цьому, для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток (абз.3 п.2 Розділу V Порядку №456).
Наявність підстав для вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку та подана заявником інформація перевіряються уповноваженою особою територіального підрозділу ДМС, яка за своїми службовими обов'язками відповідає за оформлення та видачу паспорта, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, Книгою обліку та з урахуванням вимог пунктів 4 та 5 розділу VI цього Тимчасового порядку (пункт 3 Порядку №456).
Вклеювання до паспорта фотокартки при досягненні особою віку 25 і 45 років здійснюється у строки, встановлені законодавством (пункт 4 Порядку №456).
Рішення про вклеювання фотокартки до паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок (пункт 5 Порядку №456).
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач звернулась до посадових осіб відповідача із відповідною заявою про вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України по досягненню 45-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, 45 років позивачці виповнилося 06.06.2019 року.
Пропущення строку, протягом якого особа має подати паспорт для вклеювання нової фотокартки не заперечувалось сторонами, в тому числі визнається й позивачем.
Водночас суд зазначає, що законодавством не врегульовано алгоритму дій територіального органу ДМС у разі порушення особою вказаного строку звернення щодо вклеювання у паспорт нової фотокартки. Проте нормами підпункту 6 пункту 6 Порядку №302 та пункту 2 розділу V Порядку №456 визначено, що обмін паспорта здійснюється у разі: якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду.
Відтак, чинним законодавством передбачено два можливих способи поведінки особи у разі порушення нею встановленого строку звернення до уповноваженого органу щодо вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки: 1) обмін паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій; 2) подання працівнику уповноваженого органу пакету документів, що включає: заяву, паспорт-книжечку, фотокартки встановленого розміру, та відповідне судове рішення.
При цьому, вищенаведені положення законодавства не передбачають видачі нового паспорта зразка 1994 року в обмін на паспорт, у який своєчасно не вклеєно фотокартку особи, якій він виданий, у зв'язку із досягненням такою особою 25-річного або 45-річного віку.
Водночас пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згідно ч.ч.1, 5-6 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Разом з тим, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
З огляду на те, що позивач не згоден на отримання паспорта у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а також не ініціював перед відповідачем питання щодо вклеювання фотокартки при досягненні 45-річного віку після спливу тридцятиденного строку, підстави для визнання протиправними дій - Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області щодо відмови у вклеюванні в паспорт фотокартки - відсутні.
Аналогічна правова позиція була викладена П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20 березня 2020 року по справі 420/250/20, від 17 березня 2020 року по справі №420/7136/19, від 20 травня 2020 по справі №420/5832/19, від 18 лютого 2020 по справі № 420/6062/19.
Водночас, на думку суду, позбавлення особи можливості користуватися паспортом у формі книжечки або примушування її до обміну такого паспорту на паспорт у формі картки становитиме втручання держави в особисте життя особи та не відповідатиме задекларованим правам та свободам особи і практиці ЄСПЛ.
Крім того, такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.
Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17, а також Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2019 року у справі №820/155/18, які є обов'язковими для врахування судом першої інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
При цьому суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою.
В даному випадку, технології не повинні бути безальтернативними і примусовими, а у особи, яка відмовилися від обробки персональних даних, повинна бути альтернатива використання традиційних методів ідентифікації особи.
Також суд зазначає, що паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку з досягнення особою 45-річного віку.
Також суд зауважує, що факт пропуску місячного строку звернення на вклеювання фотокартки при досягненні 45-річного віку може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, відповідно до ст. 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але не позбавляє його права не вклеювання даної фотографії.
Внаслідок чого, суд вважає, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45 років.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року (справа №200/6627/19-а).
Крім того, у відповідному рішенні Верховного Суду зазначено, що єдиним та належним способом захисту порушених прав особи у відповідних правовідносинах є зобов'язання міграційного органу вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки фото позивача у зв'язку з досягненням ним відповідного віку.
Отже, з метою ефективного, повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Любашівський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області вклеїти до паспорта громадянина України ОСОБА_1 у формі книжечки, зразка 1994 року, серії НОМЕР_1 , виданого 26 листопада 2001 року Любашівським РВ УМВС в Одеській області, нову фотокартку у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 04.10.2021 року №51.
Відповідно до п.16 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014 року, ДМС є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №658 від 15 червня 2011 року «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби» утворено Головне управління ДМС в Одеській області, як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної міграційної служби.
Водночас Любашівський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області є структурним підрозділом Головного управління ДМС в Одеській області, який створено без статусу юридичної особи.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору з Головного управління ДМС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 454,00 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області - задовольнити частково.
Зобов'язати Любашівський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області вклеїти до паспорта громадянина України ОСОБА_1 у формі книжечки, зразка 1994 року, серії НОМЕР_1 , виданого 26 листопада 2001 року Любашівським РВ УМВС в Одеській області, нову фотокартку у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 454,00 грн. відповідно до квитанції від 04.10.2021 року №51.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області (66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Володимира Князя, б.150)
Суддя Іванов Е.А.