Справа № 420/18475/21
09 грудня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якого, з урахування доповнень до позову, позивач просить суд:
Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України, викладену у відповіді від 24.09.2021 року, у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з зарахування стажу його роботи на посаді юрисконсульта та строкової служби в лавах Радянської Армії - протиправною;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи юрисконсульта та строкову службу в лавах Радянської Армії - всього 6 років 7 місяців (4,7 +2,0) в стаж роботи на посаді судді міського суду, визнати новий відсоток розмір грошового утримання судді у відставці, згідно Закону, перерахувати та сплачувати ОСОБА_1 нове щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 08 вересня 2021 року, тобто з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. При перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач протиправно не врахував до суддівського стажу період роботи на посаді юрисконсульта до обрання позивача суддею Харцизького міського суду Донецької області та строкову службу в лавах Радянської Армії та невірно визначив відсотковий розмір грошового утримання судді у відставці, виходячи тільки із розрахунку 50% суддівської винагороди.
Ухвалою суду від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
27.10.2021 року від представника відповідача, ГУ ПФУ в Одеській області, надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який представник відповідача не погоджується із позовними вимогами та зазначає про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Представник відповідача вказує, що стаж роботи позивача обраховано у відповідності до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-УІІІ, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Куйбишевського районного суду міста Донецька.
Згідно з наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 23.11.2015 року № 163-к, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Куйбишевського районного суду міста Донецька та відраховано зі штату суду.
Відповідно до довідки про стаж роботи, що надав право виходу у відставку від 26.01.2017 року № 03-733/17, що видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, стаж ОСОБА_1 станом на 23.11.2015 року становить: 21 рік 09 місяців 03 дні, у тому числі: строкова служба в армії (02 роки 00 місяців 01 день), суддя Харцизького міського суду Донецької області (06 років 01 місяць 11 днів), суддя Куйбишевського районного суду м. Донецька (13 років 07 місяців 21 день).
Суд встановив, що на підставі заяви, позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 30.11.2017 року у розмірі 80 % від заробітку судді, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, в редакції чинній на час виходу у відставку.
В Територіальному Управлінні Державної судової адміністрації України в Донецькій області позивач отримав довідку від 27.02.2020 року №04-271 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Згідно з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року у справі № 420/6270/20, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.07.2020 року № 9611/03-16 про відмову у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального Управління Державної Судової Адміністрації України в Донецької області № 04-271 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі довідки Територіального Управління Державної Судової Адміністрації України в Донецької області № 04-271 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання - 19 років 9 місяців 2 дні.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно з абз.10, 14 ст.126 Конституції України, підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
На час виходу позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно і ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.»
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до частини шостої статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону № 2453-VI, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Суд, також, робить висновок, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарного періоду проходження строкової військової служби.
Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховувався та встановлювався (з'ясовувався) Верховною Радою України при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а.
Також, зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 15 листопада 2021 року у справі №580/6051/20.
Відповідно до довідки про стаж роботи, що надав право виходу у відставку від 26.01.2017 року № 03-733/17, що видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, стаж ОСОБА_1 станом на 23.11.2015 року становить: 21 рік 09 місяців 03 дні, у тому числі: строкова служба в армії (02 роки 00 місяців 01 день), суддя Харцизького міського суду Донецької області (06 років 01 місяць 11 днів), суддя Куйбишевського районного суду м. Донецька (13 років 07 місяців 21 день).
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що відповідач неправомірно не зарахував до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 21 рік 09 місяців 03 днів, з урахування строкової військової служби.
В той же час, стаж роботи на посаді юрисконсульта у періоди з 1990 року по 1996 роки не входить до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так як наведеними нормами чинного, на час призначення позивача на посаду судді законодавства, яке є спеціальним у регулюванні порядку обчислення стажу судді, що дає право на його відставку, не передбачено зарахування періоду роботи на посаді юрисконсульта до стажу роботи, що дає право судді на відставку.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
За наведеного правового регулювання до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Такий висновок щодо застосування частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у правовідносинах, подібних до тих, що виникли у справі, яка розглядається, наведено Верховним Судом у постанові від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 15 листопада 2021 року у справі №580/6051/20.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 08.09.2021 року має бути здійснений відповідачем з урахуванням до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання 21 рік 09 місяців 03 днів, у розмірі 52% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд встановив, що за звернення до суду із вказаним позовом позивач сплатив 908,00 грн. судового збору, як за одну вимогу немайнового характеру.
Так як, суд частково задовольнив позовні вимоги, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми сплаченого судового збору, тобто 454,00 грн.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 257-262, 295 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з зарахування стажу його строкової служби в лавах Радянської Армії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з зарахуванням до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду строкової служби в лавах Радянської Армії, у розмірі 52% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, починаючи з 08.09.2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Сягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 09 грудня 2021 року.
Суддя Н.В. Бжассо