Справа № 420/17672/21
08 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2016 розміру пенсійного забезпечення позивачу з 82% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача перерахувати, виплати та виплачувати в подальшому без рішення суду пенсійне забезпечення позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, виходячи з 82% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром починаючи з 01.01.2016 року, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою суду від 29.09.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із посиланням на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, рішення Конституційного Суду України від 22.09.05р. № 5-рп/2005 тощо.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві. З позовом позивач звернувся в 2021 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунків починаючи з 01.01.2016, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав;
- позивачу призначено пенсію за вислугу років з 31.12.2010 року. Розмір пенсії за вислугу років на момент призначення, згідно з розрахунку 29 років вислуги встановлено виходячи з основного розміру 82% грошового забезпечення;
- перерахунок пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» від 11.11.2015 № 988 та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 було проведено в 2018 року з урахуванням основного розміру грошового забезпечення позивача у розмірі 70%, оскільки 01.05.2014 набули чинності зміни, внесені Законом України № 1166-VII від 27.03.2014 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.92 р. № 2262-ХІІ. Зазначеним Законом ст. 13 Закону № 2262 викладено в такій редакції: загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, встановлено у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» від 11.11.2015 № 988 право на перерахунок пенсії позивача у зв'язку зі зміною посадового окладу виникло 01.01.2016, основний розмір грошового забезпечення встановлено 70%, відповідно до вимог діючого на цей час законодавства;
- до проведення відповідного перерахунку позивач отримував пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував особисто на момент звільнення з військової служби. Тому і відсотковий розмір грошового забезпечення був застосований відповідно до законодавства, що діяло на момент призначення пенсії;
- у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії уже на підставі видів грошового забезпечення діючих поліцейських, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок - станом на 01.01.2016;
- в даному випадку внесенням змін до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.92 р. № 2262-ХІІ зменшенням максимального розміру пенсії до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції;
- вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії. Так само і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.05р. № 5-рп/2005;
- Головним управлінням пенсія позивача не обмежується 10 прожитковими мінімумами, оскільки розмір пенсії позивача станом на 01.10.2021 складає 6952,20 грн., що не перевищує вищезазначене обмеження;
- вимоги позивача в частині зобов'язання Головним управлінням виплачувати пенсію без обмеження граничного розміру є передчасними і не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Згідно з протоколом за пенсійною справою 1503007719 (МВС) від 31.12.2010 р., пенсія позивачу призначена з 31.12.2010, за вислугу 29 років (календ.26) у розмірі 82% грошового забезпечення. (а.с.61)
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача за вислугу років (а.с.62), а саме:
Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення
(вислуга років 29) у розмірі: - 4952,20
Підстава перерахунку: (ГЗ ЗГІДНО ПКМУ № 988) ПКМУ № 103 від 21.02.2018 ПУНКТ 3 ПЕРЕРАХУНОК з 01.01.2016.
Листом від 30.09.2021 року № 1500-0203-8/122581 (а.с.58) відповідач на запит позивача, який надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 08.09.2021, повідомив про таке:
- пенсія за вислугу 29 років позивачу була призначена Головним управлінням відповідно статті 13 до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 31.12.2010 у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення;
- максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту «а» статті 13 Закону в редакції, що діяла до 01.10.2011 не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення;
- Законом України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку;
- на підставі наданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на січень 2016, позивачу Головним управлінням з 01.01.2016 здійснено перерахунок пенсії виходячи з розміру 70 % відповідної суми грошового забезпечення;
- пенсія обчислена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, тому для проведення її перерахунку виходячи з іншого розміру підстав немає.
Листом від 30.09.2021 року № 1500-0203-8/122578 (а.с.59-60) відповідач на запит позивача, який надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 08.09.2021, повідомив про таке, зокрема:
- максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту «а» статті 13 Закону в редакції, що діяла до 01.10.2011 не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення;
- Законом України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку;
- на підставі наданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на січень 2016 року, позивачу Головним управлінням з 01.01.2016 здійснено перерахунок пенсії виходячи з розміру 70% відповідної суми грошового забезпечення;
- згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- оскільки, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2021 становить 1854,00 грн., максимальний розмір пенсії з 01.07.2021 - 18540,00 грн. Розмір пенсії позивача з 01.07.2021 становить 6952,20 грн., тобто не підлягає обмеженню максимальним розміром.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення з 01.01.2016 розміру пенсійного забезпечення позивачу з 82% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
На виконання ухвали суду відповідачем суду надано копії матеріалів пенсійної справи позивача. (а.с.36-40)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року:
- позов задоволено та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83 % до 70 % сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у вказаному рішенні:
Стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ № 103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 1 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 1 січня 2018 року.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова КМУ № 45 і Постанова КМУ № 103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи відповідача стосовно того, що задоволення позову призведе до виникнення диспропорції у розмірі перерахованих пенсій військовослужбовців, які були призначені до 1 березня 2018 року, та пенсій, що будуть призначені після цієї дати з урахуванням максимального розміру, встановленого частиною другою статті 13 Закону України № 2262-ХІІ, колегія суддів вважає недоречними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства, яким врегульовано підстави, порядок, умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців. Суд вирішує даний спір в межах наявного правового регулювання, яке не містить положень щодо перегляду (зміни) при перерахунку пенсій її відсоткового значення від розміру грошового забезпечення. Проте суд звертає увагу, що Постановою КМУ № 103 по-різному визначено складові грошового забезпечення для перерахунку пенсій військовослужбовців, які були призначені до 1 березня 2018 року, та пенсій, що будуть призначені після цієї дати.
Відповідно до частини десятої статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: 1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; 3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
Ознаки типових справ. Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст.63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103.
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ;
б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;
в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ № 103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ № 704.
На підставі вищенаведеного змісту рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, зокрема, щодо ознак типової (зразкової) справи, та враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що рішення Верховного Суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 - не є зразковим для справи № 420/17672/21.
Проте, встановлене не змінює суті спірних правовідносин по відношенню до правовідносин у зразковій справі № 240/5401/18 та алгоритм дій відповідача у них.
При цьому, суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, обов'язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, за результатами розгляду будь-якої, а не лише викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин в даному випадку судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо обґрунтування відповідача заперечень проти позовних вимог із посиланням на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 та те, що: пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві; з позовом позивач звернувся в 2021 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.01.2016 року, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав, - слід зазначити таке.
Судом враховано, що в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, на яку посилається відповідач, Верховний Суд дійсно відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ.
При цьому, згідно зі змістом вказаних постанов Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18), викладені у них висновки щодо застосування строку звернення до суду стосуються соціальних спорів у категорії справ, зокрема: про проведення перерахунку та виплаті пенсії відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України; про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»; щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - а не про проведення перерахунку та виплаті пенсії тощо згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Також, наведена позиція відповідача не відповідає рішенню Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яке 16 жовтня 2019 року залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.
Отже, позиція відповідача щодо строку звернення до адміністративного суду із посиланням на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 - в даному випадку є помилковою.
Разом з тим, щодо позовних вимог в частині: зобов'язати відповідача перерахувати, виплати та виплачувати в подальшому без рішення суду пенсійне забезпечення позивачу відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, виходячи з 82% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром починаючи з 01.01.2016 року, - слід зазначити таке.
По-перше, дії відповідача з обмеження пенсії позивача її максимальним розміром не є предметом оскарження за даним позовом та підстав звернення з ним.
По-друге, згідно з вищенаведеним змістом спірного перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 року, в ньому немає посилання на застосування відповідачем обмеження сум пенсії максимальним розміром.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, відповідно захист прав, свобод та інтересів на майбутнє, про який фактично заявлено у зазначеній вимозі позивача, не припустимий, тому вимоги позивача у вищезазначеній частині, - є передчасними та не підлягають задоволенню.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог у зазначеній частині та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін щодо позовних вимог у зазначеній частині слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- дії щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 82% до 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2016 року вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно
- позовні вимоги позивача, в тому числі похідна вимога позивача зобов'язального характеру, - підлягають задоволенню частково, з урахуванням висновків суду щодо передчасності похідних вимог зобов'язального характеру в певній частині, та у спосіб, який узгоджується із способом захисту прав та інтересів позивача у вищенаведеному врахованому судом рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яке 16 жовтня 2019 року залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду;
- в задоволенні решти позовних вимог - слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 24.09.2021 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 908,00 грн. (а.с.19)
Виходячи з вищенаведених висновків суду щодо заявлених позовних вимог, судом фактично задоволено одну основну вимогу позивача немайнового характеру та похідну від неї вимогу зобов'язального характеру в іншому, ніж заявлено позивачем, обсязі.
Відповідно, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 року) до 31 грудня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 82% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова