10.12.2021 Справа №607/21801/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Гуменний П.П., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фізичної особи підприємця,
за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2021 року серії ВАБ №816804, 19 листопада 2021 року о 11 год. 00 хв. було виявлено, що ОСОБА_1 допустила діяльність продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 , у якому не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами, не менше як 1,5 метра, чим порушено вимоги п.п.9 п.2-2 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року та вимоги постанови головного санітарного лікаря №17 від 09 травня 2020 року.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, вказала на те, що обставини, які викладено в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд приходить до переконання про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 44-3 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 ст.44-3КУпАП полягає у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція статті носить банкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Згідно п. 1 Постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року (із змінами внесеними Постановою КМ № 956 від 13.10.2020), установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2021 року о 11 год. 00 хв. було виявлено, що ОСОБА_1 допустила діяльність продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 , у якому не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами, не менше як 1,5 метра.
До матеріалів справи на підтвердження вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ознаками ч.1 ст.44-3 КУпАП долучено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2021 року серії ВАБ №816804; рапорт ДОП сектору превенції патрульної поліції відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Мосейко С. від 19 листопада 2021 року; фотокартку; копію витягу №2092 з реєстру платників єдиного податку щодо ОСОБА_1 .
Слід зауважити на тому, що на долученій до матеріалів справи фотокартці відсутні дата та час її виконання, також неможливо встановити в приміщенні якого саме магазину вона виконана.
Щодо наданого, як доказ рапорту ДОП сектору превенції патрульної поліції відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Мосейко С. від 19 листопада 2021 року, суддя приходить до переконання про те, що його не можна вважати належними доказами, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції, в порушення вимог ст.ст.251, 255 КУпАП, не зібрано будь-яких доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП (пояснення свідків, відеозапис правопорушення).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції».
Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, в ході розгляду справи не встановлено, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Докази вини ОСОБА_1 щодо не вжиття заходів щодо дотримання карантинних норм в матеріалах справи відсутні, а тому справу щодо неї слід закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 44-3, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя П.П. Гуменний