10 грудня 2021 року
справа №380/18532/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №19806/13-01-24-12/3016322897 від 26.08.2021 про сплату штрафу та пені у розмірі 11194,57 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець та припинив займатися підприємницькою діяльністю, що підтверджує запис в ЄДР від 26.04.2019. Поряд з цим з 01.02.2015 працює у ТзОВ «Гідробуд-М» як найманий працівник, відтак всі податки з доходу в тому числі ЄСВ сплачує за нього роботодавець. Відтак вважає оскаржуване рішення протиправним.
Ухвалою суду від 28.10.2021 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 10.12.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому з покликанням на норми законодавства зазначив, що вимоги позивача є безпідставні та необґрунтовані, відтак задоволенню не підлягають.
Також у відзиві відповідач просив суд замінити відповідача на його правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090). Заявлена вимога є такою, що підлягає задоволенню на підставі ст.52 КАС України. Відтак, суд допускає заміну відповідача правонаступником ГУ ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090).
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому повторно наголосив, що в нього як в найманого працівника відсутні підстави для сплати будь-яких боргів по ЄСВ.
Інші заяви по суті справи сторони не подавали.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідно до повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 26.04.2019 внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
З 01.02.2015 працює у ТзОВ «Гідробуд-М» ОСОБА_1 працює як найманий працівник відповідно до записів у трудовій книжці.
Відповідно до довідки від 07.10.2021 №10, виданої ТзОВ «Гідробуд-М» ОСОБА_1 є платником ЄСВ.
Відповідно до інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 , починаючи з 2011 по червень 2021 включно сплачував страховий внесок. При цьому з 2015 по червень 2021 страхувальником був роботодавець ТзОВ «Гідробуд-М» (код ЄДРПОУ01036968).
14.02.2019 ГУ ДПС у Львівській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5203-54, яку позивач погасив 24.05.2019.
10.06.2019 ГУ ДПС у Львівській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5203-54, яку позивач погасив 06.09.2019.
26.08.2021 ГУ ДПС у Львівській області винесено Рішення №19806/13-01-24-12/3016322897 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2018 до 09.09.2019
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи обставини у цій справі, суд керується таким.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.п. 2, 6 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Платники єдиного внеску визначені у ст. 4 Закону №2464-VI.
У силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2018), платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, що діє з 01.01.2018) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» особи, зазначені у пунктах 4 і 5 ч. 1 цієї статті, тобто фізичні особи - підприємці, які поряд з цим мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску тільки за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо вчасною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Проаналізувавши ці положення разом із положеннями статей 4, 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Верховний Суд в постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18 зазначив, що фізичні особи підприємці є платниками єдиного внеску, базою для нарахування якого є дохід від господарської діяльності. За відсутності бази для нарахування єдиного внеску, законодавство встановлює обов'язок самостійно нарахувати єдиний внесок, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є роботодавець.
Суд погоджується з аргументами позивача, що рішення податкового органу про сплату штрафу та пені за несвоєчасне перерахування суми єдиного внеску за період, коли позивач був працевлаштований, тягне за собою подвійну його сплату, що є необґрунтованим та суперечить вимогам податкового законодавства.
Тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату безпосередньо особою та роботодавцем). Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній також в постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 адміністративне провадження №К/9901/28514/19.
Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2015 по даний час працює у ТзОВ «Гідробуд-М». Отже, позивач є найманим працівником, застрахованою особою в системі державного соціального страхування. Зазначене також підтверджується доказами, що є у справі, зокрема, Довідкою ТзОВ «Гідробуд-М» та інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Всі податки з отриманого доходу, в тому числі і ЄСВ сплачує роботодавець позивача як податковий агент, що відповідно звільняє позивача від обов'язку сплачувати ЄСВ.
Проте, даних обставин податковий орган не урахував та не спростував, а тому, Рішення ГУ ДПС у Львівській області яким нараховано штраф та пеню за несвоєчасну сплату позивачем боргу по ЄСВ є протиправною та підлягає скасуванню
Як видно з відзиву на позовун заяву, то відповідач не навів жодних аргументів на обґрунтування заперечення позовних вимог.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір на суму 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення №19806/13-01-24-12/ НОМЕР_1 від 26.08.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок його бюджетних асигнувань 908(дев'ятсот вісім)грн.00коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.