справа № 380/2355/20
про поновлення та продовження процесуальних строків
06 грудня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Середа О-В.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача Лазорка І.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні, в м.Львові в порядку загального позовного провадження клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо затримки у виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 813/77/16 (Постанови Верховного Суду від 06 лютого 2019) про поновлення на роботі за період з 06.02.2019 по 16.01.2020; cтягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі а період з 06.02.2019 по 16.01.2020 в розмірі 27 251 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят одну гривню) грн. 68 коп. без урахуванням податків та зборів. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, в зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що судом першої інстанції під час перевірки позовної заяви на відповідність її вимогам КАС України не було дотримано пункту 5 частини першої статті 171 КАС України. Ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду в матеріалах справи відсутня, відповідно, поважність причин пропуску строку звернення з позовом судом не проаналізовано і не досліджено. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою суду від 14.06.2021 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
23.09.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач вказує, що у період з 19.01.2020 року по 25.03.2020 він знаходився на амбулаторному лікуванні через закрите часткове пошкодження бокових зв'язок гомілково-ступеневого суглоба, що є важливою причиною пропуску строку на звернення до суду. Про що надає довідки про хворобу, видану ВМКЦ Західного регіону.
15.11.2021 представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем місячного строку звернення до суду.
В обґрунтування поданого клопотання представником відповідача зазначено, що позивач звернувся до суду 20.03.2020, водночас 17.01.2020 відповідачем на виконання рішення суду у справі №813/77/16, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 17.01.2020 № 1254 о/с позивача поновлено на посаді слідчого відділення Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07 листопада 2015 року. Також вказує, що позивач нібито перебуваючи на амбулаторному лікуванні з 19.01.2020 по 25.03.2020, будучи з травмою(захворюванням) 30 січня 2020 року прибув до ГУМВС України у Львівській області та ознайомився під розписку з наказом ГУМВС №1254 о/с від 17.01.2020 та іншими документам(додаток). Крім того вказує, що ОСОБА_1 майже за тиждень до закінчення амбулаторного лікування подано позов до Львівського окружного адміністративного суду. Враховуючи вищенаведене, зазначає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки він мав реальну можливість та без жодних перешкод звернутися до суду з позовною заявою в місячний строк передбачений КАС України.
Позивач в підготовчому засіданні заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду підтримав з підстав, наведених у ній, просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий.
Представник відповідача в підготовчому засіданні щодо заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду заперечив, з підстав необґрунтованості та безпідставності такої.
При вирішенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, суд керувався таким.
Частиною 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правилами ч.2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:
Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).
Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п'ята статті 122 КАС України).
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Так, судом встановлено, що 17 січня 2020 року відповідачем на виконання рішення суду у справі №813/77/16, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 17.01.2020 № 1254 о/с позивача поновлено на посаді слідчого відділення Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07 листопада 2015 року, з даним наказом позивач ознайомився 30.01.2020, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, позовна заява була подана позивачем 20.03.2020, тобто з пропуском місячного строку, встаноленого законом. Водночас, суд звертає увагу, що у період з 19.01.2020 по 25.03.2020 позивач знаходився на амболаторному лікуванні через закрите часткове пошкодження бокових зв'язок гомілково-ступеневого суглоба, а також у зв'язку з діагнозом - «нестійка контрактура правого гомілково-ступеневого суглоба після закритого часткового пошкодження бокових зв'язок правого гомілково-ступеневого суглоба», що підтверджується довідками, виданими ВМКЦ Західного регіону від 19.01.2020 та від 19.02.2020.
Враховуючи вищенаведене та за наявності обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що причини пропуску звернення до суду є поважними.
Щодо поданого представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, то таке задоволенню не підлягає, оскільки позивачем надано належні та допустимі письмові докази, що строк звернення до суд був пропущений із поважних причин, а тому у задоволенні такої слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на встановлені судом обставини та з врахуванням ч.1 ст.121 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Керуючись ст.ст.12, 121, 122, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
заяву позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі за його позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2021
Суддя Братичак Уляна Володимирівна