Справа № 606/1452/21
06 грудня 2021 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є внуком позивача та сином відповідача, в розмірі 3000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, та присудити аліменти за минулий час, а саме, починаючи з 20.02.2019.
В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що він є дідом неповнолітнього ОСОБА_5 , який проживає разом з ним та перебуває на повному його утриманні. Позивач також зазначив, що його син - батько дитини, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач створила нову сім'ю, сином ОСОБА_5 не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання онука не надає, не бажає вирішити питання про сплату аліментів у добровільному порядку, у зв'язку з цим позивач змушений звернутись до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_4 на його користь аліментів.
Ухвалою суду від 23.07.2021 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 07.09.2021, яке було відкладено на 04.10.2021, 02.11.2021 та 06.12.2021.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Трачук З.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовних вимог не визнала, просила відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
В ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 01.03.2005 Дружбівською селищною радою Теребовлянського району Тернопільській області, актовий запис №6.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільській області від 20.02.2019, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області.
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 07.06.2021 за № 91, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 та з ним проживає онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак по даній адресі не проживає.
Згідно відповіді Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області на запит адвоката Трачук З.І. від 22.06.2021 за №771, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житлове приміщення за адресою : АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 , за даною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (помер), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Депутатом Микулинецької селищної ради Рокецьким А. Я., сусідами по проживанню: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , 07 червня 2021 року було проведено та складено Акт обстеження житлових умов за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_4 . При обстеженні виявлено: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час не проживає, проживає ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
ОСОБА_5 навчається в 10 класі Струсівської санаторної загальноосвітньої школі-інтернаті І-ІІІ ступенів і знаходиться на неповному державному утриманні. Позитивно характеризується по місцю навчання. Мати учня на батьківські збори не приходить, навчальним процесом сина не цікавиться, про що свідчать копії довідки та характеристики Струсівської санаторної загальноосвітньої школі-інтернаті І-ІІІ ступенів від 13.05.2021, 27.05.2021 за №12.
Згідно довідки Дружбівської АЗПСМ від 08.06.2021, ОСОБА_4 не зверталась в Дружбівську АЗПСМ щодо стану здоров'я сина і його лікування у разі хвороби. З дитиною в амбулаторію приходив дідусь ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 на даний час проживає у АДРЕСА_2 та позитивно характиризується по місцю свого проживання, про що свідчать копії довідки та характеристики від 07.10.2021 за №129, 346.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтями 180, 181 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до діючих норм законодавства батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
За правилами статті 258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Отже, чинним законодавством передбачено право баби та діда на процесуальне представництво внука на підставі самого факту близького кровного споріднення, без необхідності встановлення опіки, піклування чи призначення їх опікуном або піклувальником.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі №445/637/16-ц.
Таким чином, ОСОБА_1 (дід), з яким проживає внук, має право на подання в інтересах дитини позову до його матері про стягнення аліментів без призначення опікуном дитини.
Відповідно до частини першої статті 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
В силу вимог статті 182 Сімейного кодексу України суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів суд враховує й те, що позивачем не надано суду доказів того, які витрати він здійснює та в якому розмірі на утримання онука. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази щодо розміру доходів відповідача та наявності у неї постійного доходу, а тому суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_5 в більшому розмірі, оскільки сторонами не надано доказів, які б підтверджували такий майновий стан відповідача, який би дозволяв їй сплачувати аліменти в більшому розмірі.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звертатися до суду із позовом до відповідача в порядку статті 192 Сімейного кодексу України про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, у випадку, якщо будуть існувати докази такого майнового стану відповідача, який дозволятиме останній сплачувати аліменти в більшому розмірі ніж визначив даним рішенням суд.
Відповідно до частини другої статті 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час (з 20.02.2019), суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню за таких підстав.
Відповідно до положення статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частина друга статті 191 СК України передбачає, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.
Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними, наприклад, він звертався до батьків відповідача з проханням вплинути на неї, щоб та платила аліменти на дитину або направляв їй листи з такої вимогою чи на адресу її місця роботи тощо. Ухилення може виражатися у тому, що зобов'язана особа - відповідач ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії.
Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.
Разом з цим, всупереч даним нормам, позивач не надав доказів та не довів, що ним вживались заходи та спроби отримати аліменти за місяці, що передують пред'явленню позову, а відповідач ухилялася від їх надання.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що правові підстави для стягнення аліментів за минулі місяці відсутні, оскільки дані вимоги позивача не обґрунтовані доказами.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує в порядку статті 141 ЦПК України.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимогами щодо стягнення аліментів, то судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статями 4, 12, 141, 265, 430 ЦПК України, статтями 180, 182, 184, 191 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.07.2021 до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь держави.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складено 10 грудня 2021 року.
Суддя А.В.Мельник