Іменем України
10 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6498/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відновити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, що виникла з 01.04.2017, разом з поточною пенсією одним платежем;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць (а.с.1-5).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за віком. З 01.04.2017 виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена, що підтверджується листом-відповіддю №1200-0202-8/36122 від 22.09.2021. У листі №1200-0202-8/36122 від 22.09.2021 відповідач вказав, що виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.04.2017 на підставі інформації, отриманої з Державної прикордонної служби відповідно до підпункту 5 пункту 12 Порядку №365 та на підставі витягу з протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 03.05.2017 №30, у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації. Таким чином, виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена Білокуракинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області з 01.04.2017. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідач до канцелярії суду 29.11.2021 за вхідним реєстраційним номером 41511/2021 надав відзив на позовну заяву від 26.11.2021 №1200-0803-7/53285 (а.с.30-32), в якому заперечував проти задоволення позову.
В обґрунтування зазначив, що позивач звернувся 10.03.2015 до відповідача із заявою про взяття на облік. Раніше позивач проживав у м. Краснодон Луганської області. Розпорядженням від 15.04.2015 № 4217 (123959) позивача було взято на облік у відповідача як внутрішньо переміщену особу. З 01.04.2017 виплату пенсії позивачу було призупинено на підставі Витягу з протоколу засідання Комісії з питань призначення відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 03.05.2017 № 30 у відповідності до статті 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» через надання недостовірних відомостей. Із заявою про поновлення виплати пенсії згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивач до відповідача не звертався. Пенсія з 01.04.2017 не нараховувалась та не виплачувалась, сума останньої виплати пенсії у березні 2017 року становить 1347,00 грн. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23-25).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.7-9).
Позивач також є внутрішньо переміщеною особою, відповідно до довідки від 10.03.2015 №921004776 (а.с.37).
Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 30 від 03.05.2017 відмовлено у призначенні (відновленні) пенсії ОСОБА_1 (а.с.11).
На адвокатський запит адвоката позивача відповідачем надано відповідь від 13.09.2021 №1200-0202-8/36122, в якій вказано, що з 01.04.2017 виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено на підставі отриманої інформації Державної прикордонної служби відповідно до пп.5 п.12 Порядку №365 та на підставі витягу з протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 03.05.2017 №30 у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації. ОСОБА_1 з заявою на поновлення виплати пенсії до управління не зверталась (а.с.10).
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Як зазначив відповідач, пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.04.2017 на підставі отриманої інформації Державної прикордонної служби відповідно до пп.5 п.12 Порядку №365 та на підставі витягу з протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 03.05.2017 №30 у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації.
Між тим, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, які зазначив відповідач.
Тобто припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
Таким чином, з вищеописаних наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2017 взагалі не приймалося.
Посилання відповідача на те, що призупинення виплати пенсії є правомірним, оскільки відбулось на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637, від 08.06.2016 №365, суд вважає неприйнятними з наступних підстав.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсію за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу починаючи з 01.04.2017.
Ефективним способом захисту порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.04.2017, зі сплатою всієї суми заборгованості, що виникла за цей період, оскільки як вказує відповідач, пенсія з 01.04.2017 не нараховувалась та не виплачувалась, сума останньої виплати пенсії у березні 2017 року становить 1347,00 грн.
Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що це питання було досліджено судом під час відкриття провадження у справі та позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом, а підстави для поновлення строку визнані судом поважними (а.с.23-25).
Підстав вважати, що висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, судом не встановлено.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до частини третьої статті 291 КАС України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки ухвалою суду від 15.11.2021 позивача звільнено від сплати судового збору розмірі 908,00 грн на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 квітня 2017 року.
Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова