Справа № 585/2521/21
Номер провадження 2/585/969/21
02 грудня 2021 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод Продтоварів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Роменський завод продтоварів» та просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод Продтоварів» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49017 Дніпропетровська область, Новокадацький район м. Дніпро, вулиця Авіаційна, будинок 39, офіс 17 код за ЄДРПОУ 42295910) на її, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), користь 16217,23 грн. заборгованості по заробітній платі, 16275 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, а саме з 15.04.2021р. по день звернення з позовом до суду, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, та 1600 грн. у відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката з підготування позовної заяви. В обґрунтування позову вказала, що з 14 серпня 2018 р. працювала на посаді мармеладника - пастильника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Роменський завод Продтоварів». 14.04.2021 р. її звільнено з роботи за власним бажанням. Згідно розрахунку, наданого ТОВ «РЗП» розмір заборгованості по заробітній платі на день звільнення становить 16217,23 грн. Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 14 квітня 2021 р. нарахована при звільненні заробітна плата своєчасно не була не виплачена, то у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України ТОВ «Роменський завод Продтоварів» зобов'язане виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 15.04.2021 по день звернення до суду. Довідку про розрахунок середнього заробітку вона надати не може, оскільки керівництво ТОВ «РЗП» відмовилось їй її надати, тому вона змушена самостійно визначати розмір середнього заробітку. Орієнтовно розмір моєї середньоденної заробітної плати становить 175 грн. Станом на 01.09.2021 р. розрахунок з нею затриманий на 93 робочих днів (квітень 2021 р. - 12 днів, травень 2020 р. - 18 днів, червень - 20 днів, липень -22 дні, серпень - 21 день). Середній заробіток за весь період затримки розрахунку станом на 01.09.2021 р. становить 16275 грн.( 175x93=16275). Невиплата з вини відповідача у встановлені строки заробітної плати та затримка розрахунку при звільнені свідчить про порушення її законних прав, гарантованих трудовим законодавством. Такі порушення призвели до її моральних страждань, які полягають в усвідомленні фактів порушення її законних прав та інтересів щодо отримання у встановлені строки зароблених коштів. Затримки виплат заробітної плати та остаточного розрахунку призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки з вини відповідача вона позбавлена достатніх засобів до існування. Із-за не проведення остаточного розрахунку вона змушена звертатись за юридичною допомогою до адвоката, до суду, тратити на це особистий час та кошти. З врахуванням характеру та тривалості моральних страждань вона оцінює заподіяну їй моральну шкоду в 2000 грн. Понесені нею витрати на оплату послуг адвоката становлять 1600 грн., які складаються з витрат на надання правничої допомоги з підготування позовної заяви до суду.
Ухвалою судді від 06 вересня 2021 року провадження у справі відкрито і на підставі п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, яка має імперативний характер, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що з підприємства вона звільнилась у квітні місяці і вже більше ніж пів року вона не може отримати розрахунок по заробітній платі, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та 1600 грн. за послуги адвоката. В іншій частині позовні вимоги не підтримує, тому що вона хоча забрати лише те що їй належить.
Відповідач - ТОВ «Роменський завод продтоварів» в судове засідання явку представника не забезпечило, заяв, клопотань не надало.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.08.2018 року згідно наказу №34/к від 14.08.2018 року прийнята на роботу до ТОВ «Роменський завод продтоварів» на посаду мармеладника - пастильника, 14.04.2021 року згідно Наказу № 23/к від 14.04.2021 року звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Вказане підтверджено копією трудової книжки. (а.с. 6)
Згідно довідки ТОВ «РЗП» станом на 14.04.2021р.заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 за січень 2021р. - 3920,71 грн., лютий 2021р. - 3453,55 грн., березень 2021р. - 2377,76 грн., квітень 2021 р. - 6465,21 грн. Загальна сума заборгованості становить 16217,23 грн. (а.с. 7)
Як вбачається з договору про надання правничої допомоги від 30.08.2021 року між адвокатом Менько Д.Д. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги. (а.с.10)
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 61 від 31.08.2021 року на підставі Договору про надання правничої допомоги від 30.08.2021 року ОСОБА_1 було сплачено адвокату 1600 грн. (а.с.9)
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів», на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 16217,23 грн., витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1600 грн. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 16275 грн., та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивачем дана вимога не була підтримана в судовому засіданні.
Враховуючи, що позов виник з вини відповідача, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 908,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.116 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів», КОД ЄДРПОУ 42295910, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі шістнадцять тисяч двісті сімнадцять гривень двадцять три копійки (16217,23 грн.) та витрати на оплату послуг адвоката в сумі одна тисяча шістсот гривень (1600 грн.).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» на користь держави судовий збір в розмірі дев'ятсот вісім гривень (908 грн.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10.12.2021р.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга