29 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 340/5309/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (27444, Кіровоградська область, Знам'янський район, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ - 04365106)
провизнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №1065 від 27.05.2021 р.;
- зобов'язати Суботцівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_1 в приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,0448 га з кадастровим номером 3522287400:53:000:0134, місцем розташування якої є Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Зелений гай.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування вимог позивача його представником зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у затверджені проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельну ділянку площею 1,0448 га з кадастровим номером 3522287400:53:000:0134, за адресою Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Зелений гай. Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача затвердження проекту землеустрою, оскільки він невідповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Позивач вважає, що оскаржувані рішення є протиправними, та підлягає скасуванню.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначив, що рішенням правомірно відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав невідповідності вимогам земельного законодавства України.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою суду від 30.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
02.11.2021 року відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Трепівської сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Трепівською сільською радою прийняте рішення від 09.10.2020 року №841 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою», яким надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
На виконання вищевказаного рішення між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на розробку проекту землеустрою. Розроблений проект землеустрою пройшов погодження у відповідності до ст.186-1 Земельного кодексу України.
Розроблений проект землеустрою пройшов погодження згідно висновку експерта державної експертизи від 02.04.2021 року №6113/82-21.
16.04.2021 року, державним кадастровим реєстратором відділу у Чечельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за результатами розгляду проекту землеустрою видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0521709832021.
Згідно з витягу з Державного земельною кадастру, земельна ділянка має кадастровий номер 3522287400:53:000:0134.
Відповідно до рішення Суботцівської сільської ради від 08.12.2020 року №21 «Про початок процедури реорганізації Трепівської сільської ради, Знам'янського району, Кіровоградської області» є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Трепівської сільської ради.
05.05.2021 року позивач звернувся подав до Суботцівської сільської ради на затвердження погоджений проект землеустрою.
Рішенням Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №1065 від 27.05.2021 р. відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю проекту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних одиниць.
Позивач, вважаючи, рішення відповідача протиправним, звернувся із вказаним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно чч.8-10 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України “Про землеустрій” ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Згідно ч.3 ст.50 Закону України “Про землеустрій” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Згідно з ч. 6 та ч.7 ст.186-1 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Так, ст.186 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлений порядок затвердження землевпорядної документації.
При цьому, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок приймається не на власний розсуд відповідача, а відповідно до ст.ст.6,13,14 Конституції України виключно в встановленому законом порядку.
Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що на стадії розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки він перевірявся на відповідність вимогам законів спеціально уповноваженими суб'єктами, коло яких визначено законодавчими актами, до яких сільські ради не відносяться.
Так, п.6 зазначені основні характеристики земельної ділянки відповідно до документації із землоустрою, а саме: загальна площа 1,0448 га.
Пунктом 8 висновку експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.04.2021 року №6113/82-21 «Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянською господарства за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Зелений гай" зазначено відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.
При цьому, з пункту 9 вищевказаного висновку вбачається, що зауважень щодо правильності виготовленого проекту та пропозицій не має.
Здійснено державну реєстрацію сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3522287400:53:000:0134 у Державному земельному кадастрі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.
Слід зазначити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 825/60.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015 року.
У даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з урахуванням того, що клопотання позивача вже було розглянуто, відповідачем прийнято рішення, проект землеустрою погоджено у встановленому порядку, а підстави для відмови у відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу визнані судом протиправними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність позивачу.
На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
VI. Судові витрати.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, та відсутності доказів про понесення судових витрат відповідачем, такі у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №1065 від 27.05.2021 р.
Зобов'язати Суботцівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_1 в приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,0448 га з кадастровим номером 3522287400:53:000:0134, місцем розташування якої є Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Зелений гай.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук