Справа № 486/1895/21
Провадження № 2-а/486/26/2021
про залишення без руху адміністративної справи
10 грудня 2021 року м. Южноукраїнськ
Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савін О.І., вивчивши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Рапинець Катерини Віталіївни Департамент патрульної поліції про скасування постанови серії 1АВ № 03193324 від 31.10.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Департаменту патрульної поліції Рапинець Катерини Віталіївни Департамент патрульної поліції про скасування постанови серії 1АВ № 03193324 від 31.10.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з даною позовною заявою судом встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 160, ст. 161 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 160 ЦПК України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб ? громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Владні управлінські функції слід розуміти, як владні повноваження, які здійснюються державою, органами місцевого самоврядування або іншими уповноваженими державою суб'єктами в результаті їхньої діяльності та спрямовані на прийняття обов'язкових до виконання рішень, а також забезпечення їх виконання особами, яким ці рішення адресовані.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
В адміністративному судочинстві, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі.
Статтею 42 КАС України передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст.44 КАС України).
Згідно зі статтею 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ (Національною поліцією). При чому, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а тому вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю в рамках розгляду справ даної категорії у судовому процесі.
Вказані положення законодавства повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові КАС ВС від 26.12.2019 № 724/716/16-а (К/9901/12750/18), згідно якої державний інспектор не може виступати самостійним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем є саме державний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адмінправопорушення.
Позивач у своєму позові зазначив відповідачем інспектора Департаменту патрульної поліції Рапинець Катерини Віталіївни Департамент патрульної поліції.
Отже, по-перше, вказаний інспектор є посадовою особою Департаменту патрульної поліції, а тому не може бути належним відповідачем та відповідати за даним позовом, оскільки належним відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції; по-друге, незрозумілим є кількісний склад відповідачів.
Однак, в силу положень ч. 3 ст. 48 КАС України, суд без згоди позивача не вправі замінювати неналежного відповідача.
Крім того, відповідно до п. 8 ч.5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, в тому числі інформація щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В даній позовній заяві відсутні зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач при звернені до суду з даною позовною заявою не сплатив судовий збір, посилаючись на ст. 288 КУпАП. Натомість суд не погоджується з такою позицією позивача на підставі наступного.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року (провадження №11-1287апп18), Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
18.03.2020 року Великою Палатою Верховного Суду за наслідком розгляду касаційних скарг по адміністративній справі №543/775/17 ухвалено постанову, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 13.12.2016 року, та вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, суд враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 18.03.2020 року по справі №543/775/17, зазначає, що за подання фізичною особою адміністративного позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2021 року з 01 січня встановлений у розмірі 2270 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 454 гривні.
У зв'язку з цим позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 454 гривні.
Крім того, відповідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно до ст. 289 КУпАП скарга постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
В позовній заяві позивач стверджує, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався 02.11.2021 року, встановивши в своєму мобільному телефоні додаток «Дія». До суду з вищевказаною позовною заявою позивач звернувся 24.11.2021 року, тобто після спливу строку на оскарження постанови, натомість не надав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За такого, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Рапинець Катерини Віталіївни Департамент патрульної поліції про скасування постанови серії 1АВ № 03193324 від 31.10.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності, залишити без руху.
Запропонувати ОСОБА_1 в десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути недоліки позовної заяви.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 169 КАС України, вона буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Савін