Справа № 522/7530/19
Провадження №2/522/3261/21
09 грудня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді Єршової Л.С.,
за участю секретаря судового засідання Тончевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на 251/2000 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , що належали йому на підставі свідоцтва про право власності від 09.11.2004 року.
Ухвалою суду від 05.10.2021 року було закрито підготовче провадження та вищевказана справа призначена до судового розгляду по суті.
У судові засідання, призначені на 10.11.2021 року та 09.12.2021 року, позивач ОСОБА_1 не з'явилася, сповіщалася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Від представника відповідача Одеської міської ради Балюка Б.О. надійшла заява про слухання справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Зазначене кореспондує вимогам п.5 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач, його представник не з'являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.5 ст.142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно з ухвалою суду від 25.10.21 року справа призначена до розгляду по суті та позивач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 10.11.2021 року та 09.12.2021 року, не з'явилася, сповіщалася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. у справі № 759/15271/17 зроблено правовий висновок, що аналіз змісту п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.
Враховуючи викладене, неприбуття в судове засідання позивача ОСОБА_1 є повторним, оскільки вона вдруге не прибула на розгляд справи, обидва рази позивача було належним чином повідомлено про необхідність з'явлення до судового засідання та про дату, час та місце судового розгляду справи.
Оцінюючи характер процесу та його значення для позивача, враховуючи, що позивач не з'являється у судові засідання, не надавши докази щодо причин поважності неявки, що свідчить про байдужість до руху справи та можливу неактуальність вирішення позовних вимог на теперішній час.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 43, 131, 223, 257, 353, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, проте може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Л.С. Єршова