Справа № 2/522/8709/11
Номер провадження №4с/522/105/21
08 грудня 2021 року
Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання: Баланюк Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект»,-
25.05.2021 року скаржник звернувся до суду зі скаргою, по якій просить суд:
- визнати неправомірними вчинені 27.04.2021 року дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича у виконавчому провадженні № 62283952, що полягають в описі та арешті майна ОСОБА_1 , а саме - квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати неправомірними вчинені 27.04.2021 року року дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича у виконавчому провадженні № 62283952, що полягають в передачі на зберігання квартири АДРЕСА_1 ;
-визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича оформлене постановою від 27.04.2021 року про опис та арешт майна ( коштів) боржника у виконавчому провадженні № 62283952 та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича скасувати постанову від 27.04.2021 про опис та арешт майна ( коштів) боржника у виконавчому провадженні № 62283952.
- визнати неправомірними вчинені 11.05.2021 року дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, що полягають у призначені суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62283952;
-визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича оформлене постановою від 11.05.2021 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62283952 та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича скасувати постанову від 11.05.2021 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62283952.
Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що приватним виконавцем Шипковим Є.О. під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62283952 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/1522/8709/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 24.07.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11050393000 від 03.10.2006 року в розмірі 171 659,25 дол. США, що еквівалентно становило 1 357 893,32 грн. вчинено ряд виконавчих дій, а саме: призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; здійснено опис та арешт майна ( коштів) боржника та передано на зберігання квартири АДРЕСА_1 .
Скаржник вважає дії приватного виконавця неправомірними, оскільки квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_1 , у неї у власності відсутнє інше житлове майно, площа квартири не перевищує 140 кв.м., тому на дану квартиру поширюється дія мораторію на примусове стягнення, який встанволений Законом України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даною скаргою.
Від приватного виконавця надійшов відзив на скаргу, де зазначено, що мораторій не поширюється на підготовчі дії у процедурі звернення стягнення на майно боржника, тому виконавчі дії проводились відповідно до чинного законодавства з огляду на що в задоволенні скарги просив відмовити.
Сторони по справі до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення якого повідомлялись належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавшиматеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що дана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, Шипкова Є.О., перебуває виконавче провадження №62283952 із виконання виконавчого листа №2/1522/8709/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 24.07.2012 року про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого у відповідності із ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2013 є ТОВ «Кей Колект» заборгованості з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом та судових витрат.
05.06.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62283952 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка була вручена боржнику 05.06.2020 року за вих.№1303, 1304, що підтверджується відправленням Укрпошта Стандарт № 0500303586485, де зазначено про необхідність подати боржником декларацію про доходи та майно.
05.06.2020 року винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника.
У відповідності із інформацією, наданою Міністерством внутрішніх справ України, ПФУ, ДФС транспортні засоби за боржницею не зареєстровані, на обліку ПФУ та ДФС не перебуває.
Матеріали справи містять підтвердження того, що боржник-скаржник з матеріалами виконавчого провадження ознайомлена.
У ході виконавчого провадження було виявлено квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
27.04.2021 року приватним виконавцем було здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_2 , але доступ до відповідного житлового приміщення приватному виконавцю не було надано. Того ж дня, 27.04.2021 було складено постанову про опис та арешт майна боржника. У зв'язку із тим, що боржниця доступу до квартири не надала під час опису присутня не була, майно було прийнято на відповідальне зберігання представником стягувача, ОСОБА_3 . Постанова була отримана бржником, що підтверджується відправленням Укрпошта Стандарт № 0500384056167.
Суд звертає увагу на те, що у вищезазначеній постанові сторонам роз'яснено вимоги ст. 57 Закону України « Про виконавче провадження», а саме можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця, що боржником виконано не було.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їхні права чи свободи.
Звертаючись до суду із даною скаргою, скаржник посилається на те, що приватним виконавцем не зважаючи на встановлену Законом заборону, було проведено опис майна та призначено експерта із визначення вартості майно, про що були складено відповідні постанови, які й оскаржує боржниця.
Відповідно до статті 19 Конституції України, частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності відсутнє інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Аналіз наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності, натомість не є підставою для відмови у задоволенні позову. Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі№ 6-483цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. У частині другій цієї статті зазначено, що арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника. Таким чином, арешт майна є системою заходів, що передбачають оголошення заборони розпоряджатися ним, опис майна, а в разі потреби - обмеження права користування майном або його вилучення у боржника та передачу на зберігання іншим особам, які застосовуються виконавцем залежно від обставин справи та вказаних у резолютивній частині рішення заходів, властивостей майна, значення його для боржника (власника), необхідності використання, вірогідності втрати, пошкодження, знецінення тощо.
Частина перша статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначає арешт як початкову стадію того ж провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З огляду на викладене, помилковим є висновок про те, що опис та арешт на зазначене житлове майно не забезпечує реального виконання рішення суду, що підлягає примусовому виконанню, оскільки не призводить до реалізації арештованого майна в установленому законом порядку і наступного погашення заборгованості перед стягувачем у зв'язку зі встановленням Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» тимчасових заборон.
Оскільки відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, то сама по собі процедурна дія щодо опису та арешту майна боржника, що вчиняється приватним виконавцем, не є завершальною стадією процедури відчуження майна, а тому мораторій не поширюється на підготовчі дії у процедурі звернення стягнення на майно боржника.
Саме до таких висновків прийшов Верховний суд у постанові від 24.01.2021 по справі № 454/3018/15, провадження № 61-14731св20.
Аналіз ст. 20, 48, 57 ЗУ «Про виконавче провадження» дозволяє також прийти до висновку, що винесення постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені з метою визначення ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника також є підготовчою дією, вчинення якої не порушує мораторію, встановленого Законом, адже у розумінні ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» призначення експерта навіть не є окремою стадією звернення стягнення на майно боржника.
Крім того, слід звернути увагу на те, що зі змісту постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 27.04.2021 вбачається, що під час вчинення виконавчої дії боржниця чи її представник були відсутні, проте, згідно з вимогами статей 22, 53 Закону України "Про виконавче провадження" були присутні двоє понятих, яким роз'яснено їх права та обов'язки та які в постанові своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій, під час проведення яких вони були присутні. Водночас, у випадку, якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він не позбавлений права подати відповідне клопотання приватному виконавцю про усунення цих неточностей, яке підлягає розгляду відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження ".
Сторона виконавчого провадження, має право доступу до виконавчого провадження через цілодобову Автоматизовану систему виконавчих проваджень, у постанові про відкриття виконавчого провадження роз'яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.
Оскільки боржниця принаймні 03.07.2020 отримувала постанову про відкриття провадження, то вона за ідентифікатором доступу могла в онлайн режимі слідкувати за ходом виконавчого провадження, а тому боржниця не була позбавлена можливості прийняти участь у проведенні виконавчих дій 27.04.2021.
До аналогічних висновків прийшов і Верховний суд у постанові від 17.08.2020 по справі №910/11364/17.
Відповідно до ст. 58 Закону України « Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем. Відповідно до ч. 5 розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна у разі письмової відмови боржника та членів його сім'ї, інших осіб прийняти арештоване майно на зберігання таке майно підлягає в обов'язковому порядку передачі на зберігання Організатору.
Враховуючи вищевикладене, Законом та Порядком реалізації арештованого майна передбачено, що для вирішення питання про передачу на відповідальне, безоплатне, зберігання майна стягувану не потрібна на це згода боржника, а передача на відповідальне зберігання майна Організатору здійснюється лише за умови відмови стягувана прийняти це майно на зберігання.
Так, на виконання вищевказаних норм Закону приватним виконавцем було 27.04.2021 складено постанову про опис та арешт майна боржника та у зв'язку із тим, що боржниця доступу до квартири не надала, під час опису присутня не була, майно було прийнято на відповідальне зберігання представником стягувача, ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності, виданої ТОВ «Кей-Колект».
Враховуючи наведене вище та те, що посилання позивача на поширення дії мораторію на примусове стягнення, який встановлений Законом України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а саме те що моратоій не поширюється на підготовчі дії у процедурі звернення стягнення на майно боржника суд дійшов висновку, що скарга не обгрнутована та така, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись: Законом України « Про виконавче провадження»,ст. ст.2,4,13,76-81,95,258-259,263, 447ЦПК України, суд
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект»,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст ухвали суду виготовлено 08.12.2021 року.
Суддя: Р.Д. Абухін
08.12.2021