Справа № 756/18765/21
Провадження № 2-з/756/484/21
07 грудня 2021 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кумановського М.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
06.12.2021 на адресу Оболонського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Одночасно з позовом до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Кумановського М.В. надійшла заява про забезпечення вищезазначеного позову, у якій він просить суд накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначив про те, що 20.09.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 50 000, 00 доларів США. Станом на 20.12.2020 року позичальник умови договору не виконала, а саме не повернула грошові кошти до цієї дати, як це передбачено п.3 Договору. 20.03.2021 року позикодавець надав вимогу позичальнику, за змістом якої наголосив на виконанні умов договору і попередив про судовий спосіб про врегулювання спору. Станом на день звернення із заявою, борг позичальником не повернуто. Як зазначено заявником, обґрунтованим ризиком з виконання майбутнього судового рішення, у випадку задоволення позову, буде істотно ускладненим з огляду на відсутність іншого співмірного нерухомого майна у відповідача та наявність відомостей про боргові зобов'язання відповідача. За вказаних обставин просить заяву про забезпечення позову задовольнити, оскільки у разі незастосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) сторони в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, відповідно до якого позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.
В пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,00 кв.м., посилаючись на те, що вказана квартира належить ОСОБА_2 на праві власності.
Водночас, за інформацією, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 була предметом спору у цивільній справі №759/14793/14-ц та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили витребувана із власності ОСОБА_2 .
Відтак, квартира на яку заявник просить накласти арешт була витребувана із власності ОСОБА_2 на користь інших осіб, які не виступають стороною спірних правовідносин. Таким чином, накладення арешту буде порушувати їх права, що виключає правомірність накладенні арешту.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним відмовити заявнику у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150-153, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кумановського М.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.М. Ткач