Єдиний унікальний номер справи: 359/8745/21. Номер провадження 33/824/5425/2021. Категорія: ч. 1 ст. 130 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Вознюк С.М. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
Іменем України
08 грудня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва - Дзюбін В.В.,
за участю особи, яка притягнута до відповідальності - ОСОБА_1
захисника - Сабаріна Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката Сабаріна Юрія Володимировича на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
26 жовтня 2020 року о 02:15 годині в сел. Гора Бориспільського району Київській області по вул. Бориспіль-7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Hyundai", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 - відмовився в присутності двох свідків, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України.
У поданій апеляційній скарзі адвокат Сабарін Юрій Володимирович, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення підзахисного до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: поновити строк на апеляційне оскарження; постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та провадження в справі щодо нього на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник Сабарін Ю.В. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисника Сабаріна Ю.В., викладених ним у апеляційній скарзі; вислухавши пояснення апелянта та ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції, який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Разом із цим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані з огляду на таке.
Так, про дату, час і місце розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 в установленому законом порядку повідомлений не був, винесену суддею місцевого суду постанову отримав нарочно тільки 10.11.2021 року, а тому десятиденний строк на її оскарження, передбачений ч. 2 ст. 294 КпАП України, ним пропущений із поважних причин.
Таким чином, дану адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Будь-які дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи в її матеріалах - відсутні.
Отже, внаслідок цього ОСОБА_1 було позбавлено права надати пояснення, докази, заявляти клопотання та запросити захисника.
Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що "принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, п. 119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п. 33. До того ж, що "кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96).
Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ ОСОБА_1 до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 "С", п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України).
Також, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння (п. 2.5 ПДР України).
При цьому п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану наркотичного сп'яніння тощо.
Між тим, направлення на медичний огляд особи, яка надала паспорт на ім'я ОСОБА_1 , з метою виявлення стану, зокрема, наркотичного сп'яніння - поліцейським не складалось.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Як об'єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 11/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з момента початку виконання службових обов'язків поліцейськими велася не з момента початку виконання ними службових обов'язків, тобто здійснена епізодично, та загалом її час становить 03 хвилини 03 секунди, при чому на відеофіксації уособи, яка надала паспорт на ім'я ОСОБА_1 та взагалі візуально на нього не схожа, таких ознак наркотичного сп'яніння як неприродна блідість обличчя і поведінка, що не відповідає обстановці - не вбачається, а реакція зіниць очей на світло - поліцейськими не перевірялась, що фактично знеславлює належність та допустимість цього відеозапису як доказу винуватості саме ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
До цього ж, доводи ОСОБА_1 про те, що на період події правопорушення він не мав посвідчення на право керування транспортними засобами, а під його виглядом інша невстановлена особа надала поліцейським його паспорт для складання протоколу про адміністративне правопорушення, який у нього, ОСОБА_1 , було викрадено у вересні 2020 року, суддею місцевого суду, звісно, не перевірялися.
Між тим, з письмової відповіді на звернення ОСОБА_1 від 22.09.2020 р., яке зареєстроване в журналі єдиного обліку за №64979, Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві /а. с. 37/ убачається, що для відновлення документів, зокрема, паспорту гр. України № НОМЕР_2 , виданого 8027 від 22.08.2018 р., потрібно звернутися для попереднього місця їх видачі.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/оз від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі
п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
На підставі ч. 2 ст. 294 КпАП України поновити адвокату Сабаріну Юрію Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу адвоката Сабаріна Юрія Володимировича, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н