Справа № 363/3536/21 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4521/2021 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
01 грудня 2021 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
із участю
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, який має спеціальну-технічну освіту, раніше не судимого, фізичної особи-підприємця, проживаючого і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , , -
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік;
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, зокрема: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цим же вироком вирішено питання про відшкодування процесуальних витрат, а також щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вчиненого за наступних обставин.
02 жовтня 2020 року приблизно о 13 годин 55 хвилин, водій ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і здійснював рух по проїжджій частині вул. Шолуденка збоку вул. Набережної у напрямку автодороги «Київ-Овруч» в м. Вишгород Київської області.
На шляху прямування приблизившись до буд. 24 по вул. Шолуденка в м. Вишгород Київської області, водій ОСОБА_7 з метою виконання маневру розвороту ліворуч, змістився праворуч на смугу для розгону, ввімкнув покажчик лівого повороту та зупинився. Після чого ОСОБА_7 діючи необережно - проявляючи злочинну самовпевненість, в порушенні вимог пунктів 10.1, 10.4 і дорожньої розмітки 1.1 глави 34 Правил дорожнього руху України, які регламентують:
пункт 10.1 - перед початком руху, перестроювання та будь якою зміною напрямку руку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
пункт 10.4 - перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку крім випадків, коли здійснюється поворот у разі виїзду на перехрестя, де організовано круговий рух напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю;
пункт 34 - дорожня розмітка.
1. Горизонтальна розмітка.
1.1 - (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежним напрямів і позначає межі смуг руху по дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється.
Маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, перед початком руху і виконанням маневру розвороту ліворуч, для подальшого руху у напрямку вул. Набережної, не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та почав рух.
Виконуючи маневр розвороту ліворуч поза перехрестям, не з крайнього лівого положення на проїзній частині, водій ОСОБА_7 виїхав керованим ним автомобілем CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїжджу частину вул. Шолуденка і перетинаючи осьову вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу мотоциклу HUSGVARNA, без реєстраційного номеру, під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку по вул. Шолуденка, в результаті чого допустив зіткнення лівою боковою частиною кузова керованого ним автомобіля з правою боковою частиною мотоцикла HUSGVARNA, без реєстраційного номеру.
Внаслідок дорожньо-транспортної події водію мотоцикла HUSGVARNA, без реєстраційного номеру, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи спричинені тілесні ушкодження у вигляді: розриву селезінки, вивиху півмісяцевої кістки лівої кисті, забійної рани лівого колінного суглобу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення.
Таким чином, своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог пунктів 10.1, 10.4 і дорожньої розмітки 1.1 глави 34 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням, обвинуваченим ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій він не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації протиправних дій, просить вирок суду першої інстанції змінити, а саме: виключити з мотивувальної частини вироку невірно викладену думку потерпілого ОСОБА_9 , щодо призначення додаткового покарання; призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, зокрема: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є занадто суворим, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення. Адже думку обвинуваченого, суд першої інстанції лише формально врахував його особу та обставини, що пом'якшують покарання.
Крім того, в суді першій інстанції під час судового розгляду сам потерпілий ОСОБА_9 наголошував на тому, що претензій до нього немає та позбавляти права керувати транспортними засобами не потрібно. Однак у вироку суд навпаки вказав, що потерпілий підтримав позицію прокурора, щодо позбавлення права керування транспортними засобами, що суперечить позиції потерпілого, яку він висловив під час судового розгляду.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений просить врахувати, що він є фізичною особою - підприємцем та здійснює свою діяльність у сфері виробництва готової їжі та страв. Вказаний вид підприємницької діяльності нерозривно пов'язаний із постійними поїздками за продуктами, як в межах Київської області так і поза її межами. Його підприємницька діяльність є джерелом доходу не тільки для нього і його дружини, але й вагомою підтримкою його непрацездатної матері пенсійного віку, та сестри дружини - ОСОБА_11 , яка має першу групу інвалідності та є залежною від інших осіб у виконанні життєво-важливих соціально-побутових функцій.
Також, зважаючи на неодноразові запровадження карантинів на території України - автомобіль це також і єдиний спосіб переміщення, у тому числі з метою відвідування та допомоги матері, сестрі та дружині, які проживають в Кіровоградській області.
Потерпілий ОСОБА_9 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Із урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду кримінального провадження без участі потерпілого ОСОБА_9 .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та вважав рішення суду першої інстанції правильним, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано в повній мірі.
Суд першої інстанції розглянув це кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставини, що пом'якшують покарання.
У відповідності до ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, віднесено до тяжких злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом першої інстанції не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_7 районний суд в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував шкоду завдану потерпілому, громадський порядок не порушує, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, є фізичною особою-підприємцем, позитивно характеризується за місцем попередньої роботи.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 буде призначення йому покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням статті 75, 76 КК України в тому числі із призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
На думку суду апеляційної інстанції, такі висновки суду першої інстанції з урахуванням обставин цього кримінального провадження відповідають принципам законності, індивідуалізації та справедливості призначення покарання.
Також колегія суддів зазначає, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Правилами дорожнього руху України регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 грубо порушив ПДР України, що призвело до отримання тяжких тілесних ушкоджень іншим учасником дорожнього руху ОСОБА_9 .
За таких обставин посилання у апеляційній скарзі на те, що для обвинуваченого керування транспортного засобу необхідне йому для здійснення підприємницької діяльності, яка є джерелом доходу та надання допомоги родині, не може бути безумовною підставою для звільнення його від відбування призначеного додаткового покарання.
Крім того, з аудіо запису судового засідання від 24 вересня 2021 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 в судових дебатах підтримав позицію прокурора щодо необхідності застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що потерпілий заперечував проти застосування додаткового покарання щодо обвинуваченого є необґрунтованими.
Із огляду на це, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових кримінальних правопорушень і домірне скоєному, а доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для призначення додаткового покарання такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Отже, будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, апеляційним судом під час апеляційного розгляду встановлено не було. Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок - без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Головуючий :
Судді :