Справа № 640/32825/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Григорович П.О.
Іменем України
07 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в.о. заступника начальника відділу - начальника 4-го відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-1" Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітана Остимчук Катерини Василівни, Адміністрації державної прикордонної служби України, третя особа головний державний виконавець Шевченківського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Леся Євгенівна про визнання незаконним та скасування рішення, стягнення матеріальної шкоди, стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, громадянину України, який досягнув 16-річного віку від 25.08.2020 відносно ОСОБА_1 ;
- стягнути з Адміністрації державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі вартості туристичних послуг, що складає 55 070 грн.;
- стягнути з Адміністрації державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб Державної прикордонної служби України суму грошових коштів у розмірі 80 000 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана відмова у перетинанні державного кордону України є протиправною.
Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25.01.2006 Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2-2304 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів щомісячно, в розмірі ј частини від всіх видів заробітку.
Державним виконавцем 23.02.2006 відкрито виконавче провадження з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа, про що винесено постанову №204/42.
У подальшому виконавчому провадженню присвоєно інший номер - 6555845, що підтверджується наданою третьою особою копією матеріалів виконавчого провадження.
Зі змісту матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 14.04.2020 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесею Євгенівною прийнято постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
В.о. заступника начальника відділу - начальником 4-го відділення інспекторів прикордонної служби «Бориспіль-1», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», капітаном Остимчук Катериною 25.08.2020 прийнято оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досягнув 16-річного віку, згідно якого відмовлено у виїзді з України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з наявністю в базі даних ДПС України відомостей про позивача відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва №14502772007 від 14.04.2020.
У свою чергу, після ухвалення вказаного рішення, 17.09.2020 ОСОБА_6 , як стягувач у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №2-2304 від 25.01.2006, звернулась до начальника Шевченківського РВДВС із заявою про повернення виконавчого листа в зв'язку з тим, що претензії по сплаті аліментів відсутні.
Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, станом на час виникнення спірних правовідносин, діяла постанова державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України позивача.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону (частина перша статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).
Частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України визначені статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», пунктом 5 частини першої якої встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724; далі - Правила), пунктом 7 яких передбачено, що громадяни, які перетинають державний кордон, зобов'язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.
Згідно статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно пунктів 10, 12 Правил пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.
Для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Згідно частин першої, другої статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Згідно частин першої-третьої статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Пунктом 15 Правил передбачено, що на підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що перетин громадянами України державного кордону здійснюється виключно у разі проходження ними, зокрема, прикордонного контролю, який полягає у пред'явленні особами, які перетинають кордон паспортних та інших документів, їх перевірку уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України, у тому числі із використанням баз даних Державної прикордонної служби України, здійснення оцінки ризиків та опитування осіб, які перетинають кордон. Такий контроль здійснюється, окрім іншого, з метою з'ясування наявності або відсутності підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Так, у ході перетину позивачем державного кордону під час здійснення прикордонного контролю, як зазначає відповідач, відбулось автоматичне спрацювання Бази даних СПЗ БД 1.2 Б («Боржники») у зв'язку зі збігом відомостей з особою, якій тимчасово обмежено в праві виїзду з України на підставі постанови головного державного виконавця Мороз Л.Є. від 14.04.2020 у виконавчому провадженні №6555845 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-2304, виданого 25.01.2006 про стягнення аліментів (облік постанови у базі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України здійснювався за №14502772007).
Так, станом на 25.08.2020 у Базі даних СПЗ 2БД 1.2 Б («Боржники») була наявна інформація щодо особи, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду з України, на підставі якої відбулось спрацювання по особі позивача при перетинанні ним державного кордону: інформація по постанові №14502772007 Номер постанови: 14502772007 Дата винесення постанови: 14.04.2020 Дата направлення постанови: 14.04.2020 ПІБ, кирилиця: ОСОБА_4 ПІБ латиниця: -Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: Україна УНЗР; РНОКПП НОМЕР_1 ; номер виконавчого провадження: 6555845; дата відкриття виконавчого провадження: 23.02.2006; суб'єкт, що видав виконавчий документ: Шевченківський районний суд м. Києва Орган ДВС, що видав постанову: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); ПІБ виконавця: Мороз Л.Є.; телефон виконавця: 0961414746.
Також у Базі даних СПЗ 2БД 1.2 Б («Боржники») закріплено постанову головного державного виконавця Шевченківського районного від ділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні №6555845 від 14.04.2020 з примусового виконання виконавчого листа №2-2304. виданого 25.01.2006 про стягнення аліментів щомісячно її розмірі 1/4 частини від всіх нидів заробітку.
З метою з'ясування та уточнення даних було проведено співбесіду та отримання додаткових документів, внаслідок чого встановлено співпадіння особистих даних особи позивача та особи, якій обмежено у праві виїзду з України, а саме: ім'я, по-батькові боржника, часткове співпадіння прізвища (різниця в одній літері); дата народження боржника; ім'я, по-батькові стягувача, часткове співпадіння прізвища (різниця в одній літері); адреса проживання боржника та стягувана; ім'я, по-батькові та дата народження доньки, аліменти на яку стягувались за виконавчим документом та яка вилітала разом з позивачем.
На підставі викладеного, відповідачем було прийняте оскаржуване рішення.
Водночас, позивач наполягає, що наведені дані не могли бути підставою для відмови йому у перетині кордону, оскільки рішення державного виконавця, яке покладено в основу оскаржуваного рішення не збігається за номером виконавчого провадження, прізвищем позивача та його ідентифікаційним номером платника податків.
Проте, на переконання колегії суддів, наведене не свідчить про те, що особу позивача невірно ідентифіковано чи було помилково співстановлено із особою, щодо якої у відповідача була наявна інформація про заборону у перетині державного кордону.
Так, внесення постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у базу даних, яку використовував відповідач, за іншим (внутрішнім) номером, не свідчить про те, що такої постанови не існує або ж ця постанова є відмінною від тої, яку прийнято у виконавчому провадженні №6555845. У суду не виникає сумнівів щодо правильності ідентифікації цієї постанови.
Як вірно встановив суд першої інстанції, 25.01.2006 Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2-2304 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів щомісячно, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку.
Відповідні відомості про прізвища сторін були відображені також і у матеріалах виконавчого провадження №6555845, у тому числі і у згаданій постанові від 14.04.2020.
Суд першої інстанції вірно встановив, що у даному випадку має місце помилка як у прізвищі стягувача, так і боржника, а вірним є прізвище ОСОБА_1 .
Наведене підтверджується листом Шевченківського районного суду міста Києва від 27.07.2021 №01-14/682/2021/Р, у якому вказано про допущення технічної описки у прізвищі стягувача, боржника та дитини, на користь якої присуджено стягнення аліментів.
Відтак, доводи позивача, які стосуються невідповідності прізвища позивача прізвищу, що вказаний у постанові державного виконавця, колегія суддів відхиляє.
У свою чергу, у виконавчому провадженні №6555845, дійсно, фігурує інший ідентифікаційний номер боржника. Водночас, ні наявні у суду копії матеріалів справи, у якій виносилося рішення про стягнення аліментів, ні матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про те, що ідентифікаційний код боржника взагалі повідомлявся суду чи державному виконавцю.
Водночас, помилка у ідентифікаційному номері, що вказаний у згаданій постанові про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у даному випадку не є обставиною, що об'єктивно перешкоджає можливості ідентифікації особи за іншими даними.
Таким чином, не зважаючи на помилку у прізвищі та невірно вказаний ідентифікаційний номер, на переконання колегії суддів, відповідачем було вірно ідентифіковано позивача як особу, щодо якої у виконавчому провадженні №6555845 14.04.2020 державним виконавцем прийнято рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Беручи до уваги наявність згаданих технічних помилок, колегія суддів вважає, що листи, на які посилається позивач, щодо відсутності на виконанні рішень про тимчасове обмеження йому у праві виїзду за межі території України, не є достовірними доками цих обставин, оскільки протилежне встановлено у ході судового розгляду.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відмовляючи у перетині державного кордону відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відповідач діяв неправомірно.
Тому, підстави для задоволення основних вимог про визнання незаконним та скасування рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України, а також похідних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди відсутні.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем свого паспорту, незаперечення відсутності заборгованості щодо сплати аліментів, виклик судом свідка, не вплинули на правильність вирішення спору, а тому відповідні доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відхиляє.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 08.12.2021.