Справа № 640/11591/20
08 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Федотова І.В., суддів Сорочка Є.О., Єгорової Н.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Ендженсі» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року вказану апеляційну скаргу повернуто апелянту.
16 вересня 2021 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно звернулось з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, оскільки вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку для подачі апеляційної скарги, визнані неповажними. Також апелянтом не надано доказів сплати судового збору.
Зазначеною ухвалою апелянту встановлено десятиденний строк для усунення недоліків, з дати отримання копії даної ухвали.
При цьому, 29 листопада 2021 року апелянт повторно звертається до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою про поновлення строку.
Проте, інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім відсутність можливості вчасно сплатити судовий збір апелянтом не наведено.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, у даному випадку це - Головне управління ДПС у м. Києві, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Тому, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Крім того, обґрунтовуючи заявлене клопотання апелянт посилається на те, що чинним законодавством не визначено строку для повторного звернення з апеляційною скаргою у разі її повернення судом апеляційної інстанції. Зазначає, що відповідачем постійно вживалися заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження, а саме, первинну апеляційну скаргу було подано у строки визначені законодавством.
Зазначені доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вказані причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ґрунтуються на помилковому трактуванні норм КАС України.
Інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та відповідних належних доказів апелянтом не наведено.
Враховуючи вищевикладене, підстави для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні.
Разом з тим, апелянтом подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 (ст.ст. 169, 296) передбачений строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги. Тобто суд має право на власний розсуд визначати цей строк виключно в межах десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості продовжити строк, оскільки це свідчитиме про порушення граничного строку, встановленого законом.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, підстави для продовження скаржнику строку усунення недоліків апеляційної скарги - відсутні.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 298, 299, 325, 328 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку на усунення недоліків - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Ендженсі» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач І.В. Федотов
Судді Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко