Справа № 620/5346/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
08 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при переведенні її на пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, мав призначити її розмір, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії відповідно до статті 40 вказаного Закону. При цьому, при призначенні (перерахунку) її пенсії, відповідач має застосовувати коефіцієнт збільшення в розмірі 1,17, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, з 01.05.2020 - 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, а з 01.03.2021 в розмірі - 1,11 установлений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році». Також, при розрахунку призначеної їй пенсії, відповідач неправильно обчислив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача, а саме в порушення пункту 3 статті 24 Закону № 1058, неправомірно включив лютий 2019 року в кількості 8 днів, як повний місяць. Крім того, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, відповідач в 2021 році та з 01.03.2021 не проводив індексацію її пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та які враховуються для обчислення пенсії, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, а саме: із 01.05.2020 - 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», із 01.03.2021 в розмірі - 1,11 установлений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та які враховуються для обчислення пенсії, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, а саме: із 01.05.2020 - 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», із 01.03.2021 в розмірі - 1,11 установлений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», із врахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення ОСОБА_1 із 01.03.2021 індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка застосовується для обчислення пенсії, у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити із 01.03.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із проведенням індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка застосовується для обчислення пенсії, у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, із врахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо включення до розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати ОСОБА_1 лютого 2019 року, як повного місяця.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виключити з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати ОСОБА_1 лютий 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 08.12.2021.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області. З 31.10.2011 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.05.2020 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 у справі № 620/2316/20, яке набрало законної сили 05.01.2021, зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області з 14.05.2020 призначити та розрахувати ОСОБА_1 пенсію, відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017, 2018 та 2019 роки (а.с. 63-66).
Відповідно до листа відповідача від 04.02.2021 № 728-194/Л-02/8-2500, відділом перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Чернігівській області з 14.05.2020 проведено позивачу перерахунок пенсії. За документами пенсійної справи, страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 4 місяці 27 днів (врахований по 31.03.2019). Коефіцієнт страхового стажу, з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, становить 0,3733. Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за даними персоніфікованого обліку з 1.09.2000 по 31.03.2019, яка визначена із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки (а.с. 25-26).
При цьому, відповідно до листа ГУПФУ в Чернігівській області від 18.06.2020 № 1748-1698/Л-02/8-2500/20, до проведеного з 14.05.2020 перерахунку, пенсія ОСОБА_1 обраховувалась із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 та 1,11 (а.с. 41-43).
Вважаючи, що відповідач виплачує пенсію з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що перерахунок пенсії позивачу має проводитись із врахуванням вказаних коефіцієнтів збільшення. Також, за висновками суду першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази, що з 01.03.2021 на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 та відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, при обчисленні позивачу пенсії, застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, як встановлено вказаною вище постановою. Крім того, судом наголошено на тому, що лютий 2019 року, як неповний місяць роботи, має бути виключений із розрахунку її індивідуального коефіцієнта, адже не підтверджується сплата позивачем страхового внеску із заробітної плати за 8 робочих днів у лютому 2019 року у розмірі, не менше мінімального встановленого.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Щодо незастосування відповідачем під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів збільшення 1,17 та 1,11, слід врахувати, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. Перерахунок пенсій, передбачений цим пунктом, проводиться з 1 травня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
Тож, на переконання колегії суддів, цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що перерахунок пенсії позивача має проводитись із врахуванням вказаних коефіцієнтів збільшення, з огляду на що, і було зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області провести перерахунок та виплату її пенсії із 01.05.2020 та із 01.03.2021 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Крім того, позивач заявила позовні вимоги про зобов'язання ГУПФУ в Чернігівській області виключити із розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку позивача лютого 2019 року, як повного місяця. Колегія суддів з даного приводу наголошує на тому, що відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Тобто, з наведеного слідує, що Законом № 1058-ІV, передбачено вичерпний перелік обставин, за наявності яких можливо зарахувати до страхового стажу неповний місяць роботи як повний, а саме сплата особою за цей місяць страхових внесків у розмірі не менше мінімального.
Так, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що розрахунок індивідуального коефіцієнта позивач здійснений із врахуванням заробітку за 8 днів лютого 2019 року, однак, не підтверджується сплата позивачем страхового внеску із заробітної плати за 8 робочих днів у лютому 2019 року у розмірі, не менше мінімального встановленого.
За змістом статті 24 Закону № 1058-ІV, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Разом з тим, докази того, що позивач здійснювала доплату до суми страхових внесків, у матеріалах справи відсутні, сторонами про це не повідомлено, з огляду на що, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що лютий 2019 року, як неповний місяць роботи, має бути виключений із розрахунку її індивідуального коефіцієнта.
Також, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із проведенням індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка застосовується для обчислення пенсії, у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, із врахуванням виплачених сум. Слід врахувати, що у матеріалах справи відсутні докази, що з 01.03.2021 на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, при обчисленні ОСОБА_1 пенсії, застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, як встановлено вказаною вище постановою.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
За наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко