Справа № 640/2933/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Добрянська Я.І.
Іменем України
08 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Організація Українських Націоналістів" про анулювання реєстраційного свідоцтва,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Організація Українських націоналістів» № 518 від 17.11.1993 (номер запису в Єдиному реєстрі громадських формувань - 399155, місцезнаходження: вул. Голосіївська, 39-а, м. Київ, 04053).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності правових підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва позивача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Також відповідач просить розгляд апеляційної скарги здійснювати в судовому засіданні.
У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що визначені у частині першій статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) умови є самостійними та не залежними один він одного для цілей застосування судом апеляційної інстанції письмової процедури розгляду спору. Тобто, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) є безпосередньою підставою для можливості застосування письмового провадження незалежно від наявності чи відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до частини другої статті 311 КАС якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Водночас, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 308 КАС, у суду відсутні підстави вважати необхідним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні. Відповідних обставин судом апеляційної інстанції встановлено не було. Наявні в матеріалах справи та зібрані судом першої інстанції докази дають змогу у повній мірі встановити необхідні обставини справи та правильно вирішити спір.
Тому, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для призначення її розгляду у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерством юстиції України було зареєстровано Політичну партію «Організація Українських націоналістів» з огляду на що видано свідоцтво про реєстрацію політичної партії від 17.11.1993 № 518.
Відповідач внесений до Єдиного реєстру громадських формувань 17.11.1993, номер запису - 399155, місцезнаходження: вул. Голосіївська, 39-а, м. Київ, 04053.
Діяльність відповідача станом на момент подання позову здійснювалась на підставі Статуту Політичної Партії «Організація Українських націоналістів», затвердженого Другою Конференцією Організації Українських націоналістів в Україні протоколом від 09.05.1993.
Міністерством юстиції України 15.01.2020 направлено до Центральної виборчої комісії лист №390/00019.4.1/6-20 щодо отримання інформації про висування в тому числі і відповідачем кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.
Листом Центральної виборчої комісії надано відповідь від 31.01.2020 №21-41-211 в якій надано інформацію щодо партій, які висували та подавали до ЦВК документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років, з якої вбачається, що відповідач за останні 10 років не висував на реєстрацію кандидатів від Політичної партії «Організація Українських націоналістів» на вищевказаних виборах за останні 10 років.
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що Мін'юстом не доведено належними та допустимими доказами порушення Політичною Партією «Організація Українських націоналістів» положень Закону України "Про політичні партії в Україні", а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 № 2365-III (далі - Закон №2365-III) визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону №2365-III).
Відповідно до частини першої статті 23 Закону №2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.
У разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються (частина перша статті 24 Закону №2365-III).
Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (частина друга статті 24 Закону №2365-III).
У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду (частина третя статті 24 Закону №2365-III).
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п'ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12.06.2007 № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону №2365-III), якою було встановлено: «У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються».
При цьому Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов'язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов'язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.
При цьому Конституційний Суд України у цитованому Рішенні наголосив, що з впровадженням в Україні адміністративного судочинства положення статті 24 Закону, якими підсудність категорії справ, пов'язаних з порушенням політичними партіями вимог чинного законодавства, віднесено до повноважень Верховного Суду України вступили в колізію з частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Ця суперечність має бути усунута законодавчим шляхом і на загальний висновок щодо конституційності судового порядку розгляду справ про анулювання реєстраційного свідоцтва чи заборону політичної партії не впливає.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 12.06.2007 №2-рп/2007 законодавець Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 №835-VIII вніс зміни до редакції статті 24 Закону №2365-III та виклав її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років» залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.
Таким чином, ураховуючи конструкцію статті 24 Закону №2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12.06.2007 №2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов'язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.
Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 2365-III визначено, що державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.
Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 із змінами (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення №228 установлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.
Для цілей правильного вирішення даного спору, слід наголосити на тому, що навідміну від визначеного частиною першою статті 24 Закону №2365-III десятирічний строк невисування політичною партією своїх кандидатів не має прив'язки до початку його відліку, навідміну від трирічного строку для виявлення недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, який обчислюється з дня реєстрації політичної партії.
Відтак, встановлення факту невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України у будь-який десятирічний проміжок часу, є підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва цієї партії за рішенням суду.
У свою чергу, з урахуванням положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Міністерство юстиції України звертається із відповідним поданням до суду протягом трьох місяців з дня встановлення (виникнення) факту невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років.
За змістом частини першої статті 24 Закону №2365-III законодавець пов'язує звернення Міністерства юстиції України з відповідним позовом до суду з відсутністю факту саме висування кандидатів партією для участі у виборах.
Відповідно до законодавства України, чинного як до 01.01.2020, так і після (пункт перший частини п'ятої статті 11 Закону №2365-III, пункт перший частини четвертої статті 11 Закону України «Про вибори Президента України», пункт 1 частини першої статті 79 Виборчого кодексу України) виборчий процес включає такий етап: висування та реєстрація кандидатів.
Відтак, висування та реєстрація кандидатів для участі у виборах є різними етапами.
Разом з тим, за змістом положень законодавства України, чинного у період з 2009 року по 31 грудня 2019 року, висування кандидатів від партії здійснюється партією на з'їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії (частина перша статті 53 Закону України «Про вибори народних депутатів України», частина четверта статті 47 Закону України «Про вибори Президента України»).
Натомість, реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до Центральної виборчої комісії (статті 54, 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», стаття 51 Закону України «Про вибори Президента України»).
Так, висування кандидата здійснюється на з'їзді партії, а реєстрація є наслідком такого висування, тобто офіційним підтвердження статусу відповідної особи, як кандидата на виборах.
Як зазначалося, 17.11.1993 Міністерство юстиції України зареєструвало політичну партію «Організація Українських Націоналістів», що підтверджується свідоцтвом № 518.
За результатами розгляду звернення позивача від 15.01.2020, листом Центральної виборчої комісії від 31.01.2020 №21-41-211 надано інформацію, з якої вбачається, що відповідач за останні 10 років не висував на реєстрацію кандидатів від Політичної партії «Організація Українських націоналістів» на виборах Президента України та виборах народних депутатів України за останні 10 років.
Будь-яких доказів того, політична партія «Організація Українських Націоналістів», здійснювала висування кандидатів партією для участі у виборах, матеріли справи не містять.
Безпідставними є посилання суду першої інстанції на те, що у 2002 році від партії балотувалися кандидати у депутати у ВРУ в одномандатних округах, 2004 році партія ОУН висувала кандидатом у Президенти України ОСОБА_1 , у 2006 році обласні осередки висували своїх кандидатів до місцевих рад Львівської та Закарпатської областей, у 2010 році висувалися кандидати по списках та мажоритарних округах в Івано-Франківській області, у 2012 та 2015 р.р. підтримувала близько ста кандидатів до ВРУ. Наведені мотиви суду ґрунтуються виключно на словах позивача на не підтверджуються жодними доказами. Окрім того, участь партії у місцевих виборах не є обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі. Підтримка партією певних кандидатів, у тому числі, які балотувалися в порядку самовисування, не свідчить про те, що відповідні кандидати були висунуті партією.
При цьому, позивачем надано докази відсутності інформації про висування кандидатів та подання позивачем документів до ЦВК для участі на виборах Президента України та виборах народних депутатів України з 2005 року по січень 2020 року. Відповідачем же будь-яких доказів саме висування ним свої кандидатів для участі на виборах Президента України та виборах народних депутатів України у період з 2009 по січень 2020 року не надано.
Висування позивачем кандидата 21.01.2021 на великому зборі партії не спростовує факту нездійснення висування кандидатів протягом десяти років у період з 2009 по січень 2020 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідність позивача вимогам частини першої статті 24 Закону № 2365-III щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є підставою для анулювання реєстрації політичної партії.
Колегія суддів звертає увагу, що указана норма Закону № 2365-III є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з тим, 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 року № 835-VIII, яким із статті 11 Закону № 2365-III виключені положення частини одинадцятої, якою було передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.
Вказаним Законом № 835-VIII також внесені зміни до статті 24 Закону № 2365-III, а саме: назву викладено в такій редакції: «Стаття 24. Анулювання реєстрації»; частину другу викладено в такій редакції: «Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно»; доповнено частиною третьою такого змісту: «У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду».
Отже, передбачений статтею 24 Закону № 2365-III порядок анулювання реєстрації політичної партії на момент звернення Мін'юсту України до суду із вказаним позовом передбачав необхідність формулювання позовних вимог саме шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва.
Разом з тим, частини друга та третя вказаної правової норми містять положення про прийняття судом рішення про анулювання реєстрації політичної партії, у зв'язку з чим при встановленні існування передбачених частиною першою статті 24 Закону № 2365-III умов для анулювання реєстрації партії є підставою для постановлення саме такого рішення.
Щодо тримісячного строку звернення до адміністративного суду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що даний позов подано Мін'юстом 07.02.2020 після отримання позивачем 31.01.2020 згаданого вище листа Центральної виборчої комісії, тобто у межах встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС тримісячного строку з моменту виникнення підстав для звернення до суду з таким позовом.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що у ході апеляційного провадження не було встановлено обставин зловживання позивачем своїми процесуальними правами, у тому числі у спосіб подання завідомо безпідставного позову. Тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання з цього питання.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Міністерства юстиції України до Політичної партії "Організація Українських Націоналістів" про анулювання реєстраційного свідоцтва задовольнити частково.
Анулювати реєстрацію Політичної партії «Організація Українських націоналістів» (номер запису в Єдиному реєстрі громадських формувань - 399155, місцезнаходження: вул. Голосіївська, 39-а, м. Київ, 04053).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких