Справа № 620/4767/21 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
08 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Строяновської О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на призначення пенсії за вислугу років. Проте відповідач безпідставно відмовив у її призначенні з огляду на відсутність достатньої кількості календарної вислуги років.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам за наявності 25 і більше років вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Цим Законом передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 25 і більше календарних років, а також наведено виключний перелік періодів служби, які враховуються у вислугу років. Уважає, що позивач не набув право на пенсію відповідно до пункта а статті 12 згаданого Закону у зв'язку з відсутністю в нього необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з таких підстав.
Судом установлено, що наказом Державної установи Чернігівська виправна колонія №44 від 13 січня 2021 року позивача звільнено зі служби за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 28 січня 2021 року. Відповідно до цього наказа вислуга років на день звільнення позивача становить: в календарному обчисленні - 20 років 05 місяців 13 днів; в пільговому обчисленні - 26 років 03 місяці 10 днів.
18 березня 2021 року Департаментом з питань виконання покарань надіслано до ГУ ПФУ в Чернігівській області подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років.
За наслідками розгляду подання відповідач листом від 31 березня 2021 року документи для призначення пенсії позивачу повернув без виконання, оскільки вислуга років 20 років 05 місяців 13 днів не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України №2262-ХІІ).
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що Законом України №2262-ХІІ передбачено можливість призначення пенсії на пільгових умовах і постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, цьому Закону не суперечить.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
У силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті 1 цього Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 12 Закону України №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 21 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений зі служби 28 січня 2021 року.
Для призначення пенсії за вислугу років його вислуга має становити - 25 календарних роки і більше.
Частиною 2 статті 17 Закону України №2262-ХІІ визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Стаття 171 цього Закону передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України визначено такий порядок у Постанові № 393.
Абзацем 2 підпункта «г» пункта 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, крім іншого, один місяць служби за сорок днів: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, в нього наявний відповідний пільговий стаж відповідно до приписів пункта 3 Постанови № 393, а саме: період служби у Державній кримінально-виконавчій службі з серпня 2003 року по січень 2021 року.
Статтею 17 Закону України №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 Закону України №2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. Своєю чергою вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом України №2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою № 393 визначено порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Указана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Така можливість передбачена Постановою № 393.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи еквівалентно, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Подібний висновок про застосування Постанови № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років поліцейським викладений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 750/9775/16-а, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року в справі №805/3923/18-а та у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 14 квітня 2021 року в справі №480/4241/18.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №295/6301/12 та від 22 листопада 2018 року в справі №181/4817/17 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року в справі №480/4241/18 відступила від висновків, викладених у цих постановах.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 289, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька