Справа № 758/16434/19 Суддя (судді) першої інстанції: Петров Д.В.
09 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м.Києва від 02 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №7 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м.Києві рядового поліції Савченка Олексія Олександровича, Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до інспектора роти №7 батальйону №4 УПП у м.Києві рядового поліції Савченка О.О., УПП у м.Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 23.11.2019 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 02 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись і вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що зупинка позивача в другій смузі руху була вимушена, оскільки було пошкоджено автомобільну шину, внаслідок чого він не міг прибрати автомобіль з проїзної частини, при цьому на автомобілі було ввімкнено аварійну світлову сигналізацію.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подавали. В суді першої інстанції позиція інспектора роти №7 батальйону №4 УПП у м.Києві рядового поліції Савченка О.О. обґрунтовувалась правомірністю притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки Правилами дорожнього руху встановлено заборону ставити транспортні засоби на проїзній частині в два і більше ряди.
Будь-які письмові пояснення УПП у м.Києві в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В силу ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.11.2019 інспектором роти №7 батальйону №4 УПП у м.Києві рядовим поліції Савченком О.О. складено постанову серії НК №710168, відповідно до якої 23.11.2019 о 12:40 год. в м. Київ по вул.Салютній, 5, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mersedes Benz S550», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку у другій смузі руху, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та порушив п.15.4 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, внаслідок чого до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено. Версія позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993, Законом України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 .
Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 15.4 ПДР України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ним, п. 15.4 ПДР України, оскільки він здійснив зупинку у другій смузі руху, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не заперечує факт зупинки у другій смузі руху у м.Києві по вул.Салютній, 5, однак стверджує, що така зупинка була аварійною та вимушеною, внаслідок пошкодження колеса, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи фото пошкодженого колеса (а.с.10).
Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Отже, будь-які обставини, на яких ґрунтуються вимоги учасників справи, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів звертає увагу, що подане позивачем до матеріалів справи фото пошкодженого колеса (а.с.10) не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки дана фотографія не містить будь-яких відомостей щодо її прив'язки до дати створення, належності до певного автомобіля тощо.
З поданої позивачем фотографії неможливо встановити, що на ній відображено пошкодження шини транспортного засобу марки «Mersedes Benz S550», номерний знак НОМЕР_1 , та що відповідне пошкодження мало місце саме 23.11.2019, а тому вона не може вважатись належним та допустимим доказом і не підлягає врахуванню судом.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
На вимогу Шостого апеляційного адміністративного суду щодо надання додаткових доказів наявності пошкодження шини транспортного засобу марки «Mersedes Benz S550» д.н.з. НОМЕР_1 (заявки на проведення ремонту, акту виконаних робіт, рахунку на оплату ремонту або заміни пошкодженої шини тощо), позивач 03.12.2021 засобами поштового зв'язку направив на адресу Подільського районного суду м.Києва (до суду першої інстанції, замість суду апеляційної інстанції) письмові пояснення, в яких зазначив, що документи про ремонт не збереглися і питання про надання таких документів не виникало в суді першої інстанції.
Отже, вимоги суду щодо надання додаткових доказів наявності пошкодження шини транспортного засобу марки «Mersedes Benz S550» д.н.з. НОМЕР_1 позивачем виконано не було.
Таким чином, твердження позивача, що його зупинка у другій смузі руху була спричинена пошкодженням шини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки жодних належних та допустимих доказів вказаної обставини, якою було обґрунтовано позовні вимоги, позивачем не надано.
Відповідно до ч.2, 4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В силу ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста і восьма статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, положеннями чинного законодавства прямо передбачено здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП на місці вчинення та винесення постанови по справі, а тому твердження позивача про порушення порядку розгляду такої справи в частині здійснення її розгляду «на місці вчинення» відхиляються судом.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що позивач підтвердив факт здійснення зупинки у другій смузі руху та не довів, що така зупинка була вимушеною, колегія суддів вважає обґрунтованим притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, внаслідок чого постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №710168 від 23.11.2019 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП, а отже, приймаючи спірну постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 02 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Текст постанови виготовлено 09 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма