Справа № 640/492/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
30 листопада 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 21 грудня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації", згідно з яким перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію;
- зобов'язати Дванадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), або її правонаступника, або, у разі ліквідації та відсутності правонаступника, Офіс Генерального прокурора, як суб'єкта створення 12 Кадрової комісії, прийняти рішення про успішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури №363к від 04 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним проходженням атестації на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12 березня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді першого заступника керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва чи іншій рівнозначній посаді в структурі Київської міської прокуратури з 12 березня 2021 року;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 березня 2021 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 21 грудня 2020 року №15 "Про неуспішне проходження прокурором атестації".
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської міської прокуратури № 363к від 04 березня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Київської міської прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 213700,36 грн.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва, та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Київської міської прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 35314,89 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2021 Офісом Генерального прокурора та Київською міською прокуратурою подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадане рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи відповідачів обґрунтовані відсутністю законних підстав для поновлення позивача на посаді, позаяк Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури. На виконання Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" цього Закону, з метою переведення позивача на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора за його заявою, під час атестації, яка здійснювалася відповідною кадровою комісією, прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, що стало законною підставою для видання наказу про звільнення позивача з посади та органів прокуратури.
Крім того, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Вказав, що у випадку неможливості поновити позивача на посаді, з якої його було звільнено і якої формально вже немає, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої особу звільнено і яка існує на дату поновлення.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури, наполягав на задоволенні його апеляційної скарги.
Представники Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури підтримали подані ними апеляційні скарги, просили їх задовольнити та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, аргументи апеляційних скарг, колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури та ОСОБА_1 необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин працював на посаді заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX, який набув чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
ОСОБА_1 подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Дванадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення №15 від 21 грудня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Наказом Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №363к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним проходження атестації на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12 березня 2021 року.
Не погоджуючись з оскаржуваним наказом та звільненням з органів прокуратури, позивачем подано даний адміністративний позов до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів вже було надано правову оцінку ймовірним діям/бездіяльності позивача та прийнято рішення від 10 квітня 2019 року №120-дп-19 про закриття дисциплінарного провадження, яке, на час проведення співбесіди, було чинним. Крім того, виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами. Відтак, суд дійшов висновку про протиправність рішення Дванадцятої кадрової комісії №15 від 21 грудня 2020 року та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Київської міської прокуратури № 363к від 04 березня 2021 року, як такого, що прийнятий на підставі зазначеного рішення.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 4, частин першої, третьої статті 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (в редакції до внесення змін Законом №113-ІХ) зазначалось, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Незалежність прокурора забезпечується: 1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої, пунктом 1 частини другої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
25 вересня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ.
Згідно з розділом І Закону №113-ІХ внесено зміни, в тому числі, до статті 32 КЗпП України, яку доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус", статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
У відповідності до пунктів 3-7, 9, 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 1 частини 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Таким чином, вказаним Законом №113-ІХ запроваджено процедуру атестації працівників прокуратури, делеговано затвердження Порядку проходження прокурорами атестації Генеральному прокурору.
Закон №113-ІХ є законом, який в розумінні статті 131-1 Конституції України, статті 4, частин 1, 3 статті 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визначає організацію та порядок діяльності прокуратури.
Суд зауважує, що станом як на дату звільнення позивача, так і станом на час розгляду справи по суті, Закон №113-ІХ є чинним, не визнавався неконституційним.
Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Пунктами 1 - 8 Порядку встановлено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Предметом атестації є оцінка:
1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок);
2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Розділом II Порядку унормовано складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а розділом III - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
Згідно пункту 2 Розділу ІV Порядку до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Пунктами 8, 9, 11, 12, 13 Розділу ІV Порядку визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 6 Розділу V Порядку рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, є чинним та протиправним не визнавався.
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі також - Порядок №233).
Відповідно до пункту 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Оскільки рішення кадрової комісії є, згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX №113, безумовною підставою для прийняття наказу про звільнення, в даному випадку, позивача з посади, отже на думку суду таке рішення має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень.
Як зазначено вище, Дванадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення №15 від 21 грудня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Так, рішення №15 від 21 грудня 2020 року вмотивовано тим, що позивач:
- допустив неналежне виконання службових обов'язків, а саме: порушуючи службові обов'язки та вимоги пункту 1.16 Інструкції з діловодства в прокуратурі України, затвердженої наказом Генерального прокурора № 3 від 15 січня 2013 року, не проконтролював та не забезпечив передачу через канцелярію службових документів, що перебували на виконанні у його підлеглого, у тому числі матеріалів кримінального провадження 12014100080005383. Внаслідок цього, вказане кримінальне провадження тривалий час перебувало без руху і вважалось втраченим. За таких же обставин через неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 втрачено 8 кримінальних проваджень протягом 2014-2018 років;
- допустив порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України під час здійснення прокурорського нагляду у кримінальному провадженні № 42016101080000075. Так, унаслідок неналежного виконання ним своїх службових обов'язків не забезпечено організацію та контроль процесуального керівництва під час досудового слідства за його підлеглою, що призвело до втрати речових доказів: готівкових коштів на суму 6 655 840 грн., 62 490 Євро та 76 278 доларів США;
- у декларації за 2019 рік зазначив власні грошові активи в розмірі 45000,00 доларів та грошові активи дружини в розмірі 45000,00 доларів, не надавши логічних пояснень щодо можливості заощадити таку суму з заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи;
- в 2018 та 2019 роках разом з родиною (дружиною та дочкою) відпочивав в м. Барселона (Королівство Іспанія) протягом 12 та 19 днів відповідно, однак прокурор не надав логічних пояснень щодо фінансової можливості самостійно оплатити переліт та відпочинок;
- має право розпорядження індивідуальним банківським сейфом в AT "Укрексімбанк", не надавши пояснень щодо змісту цінностей, які зберігаються в банківському сейфі, та причини не декларування права розпорядження вказаним сейфом;
- під час служби в органах прокуратури мав на праві власності або в користуванні наступні транспортні засоби: Toyota Avensis, Mazda З, Renault Symbol , Subary Legacy , Toyota Camry , Nissan Pathfinder , Mazda 6, Toyota LC Prado, Toyota Corolla , що не дає можливості членам Комісії прийти до висновку про відповідність прокурора критеріям доброчесності.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 10 квітня 2019 року №120-дп-19 дисциплінарне провадження за скаргою Генеральної інспекції Генеральної прокуратури про вчинення першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури №8 м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (в порушення пункту 1.16 Інструкції з діловодства в прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора № 3 від 15 січня 2013 року, позивач не проконтролював та не забезпечив передачу через канцелярію службових документів, що перебували на виконанні у його підлеглого, у тому числі матеріалів кримінального провадження 12014100080005383. Внаслідок цього, вказане кримінальне провадження тривалий час перебувало без руху і вважалось втраченим. За таких же обставин через неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 , втрачено 8 кримінальних проваджень протягом 2014-2018 років - закрито, а отже Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів вже було надано правову оцінку ймовірним діям/бездіяльності позивача та прийнято рішення від 10 квітня 2019 року №120-дп-19 про закриття дисциплінарного провадження.
Крім того, наказом Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2017 року №269к за порушення Присяги працівника прокуратури та неналежне виконання службових обов'язків щодо забезпечення організації та контролю за здійсненням процесуального керівництва під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016101080000075, що призвело до грубих порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України та втрати речових доказів - готівкових коштів в особливо великому розмірі, першому заступнику керівника Київської місцевої прокуратури №8 м. Києва раднику юстиції ОСОБА_1 оголошено догану.
Відповідно до частин 2, 3 Закону №1697-VII прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
До закінчення річного строку прокурор, який не допустив порушення законодавства та сумлінно й професійно здійснював свої службові обов'язки, може бути визнаний таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, на підставі клопотання керівника відповідного органу прокуратури, однак не раніш як: 1) через шість місяців із дня накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої цієї статті; 2) після закінчення половини строку, визначеного у разі накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті.
Таким чином, станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 21 грудня 2020 року №15 з моменту прийняття Прокуратурою міста Києва наказу від 27 лютого 2017 року № 269к пройшло більше року, а позивач вважається таким, що не має дисциплінарних стягнень, про що вірно вказано судом першої інстанції, при тому, що за один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.
В частині тверджень відповідачів стосовно зазначення позивачем у декларації за 2019 рік активів у в розмірі 45000,00 доларів та грошових активів дружини в розмірі 45000,00 доларів, суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи, позаяк відповідачами не вказано на неможливість позивача та членів його сім'ї заощадити або отримати дохід у вказаній сумі.
Крім того, колегія суддів оцінюючи правомірність висновків, які стали підставою для прийняття рішення Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 21 грудня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" та подальшого звільнення позивача, приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі аргументи, вказавши, що позивачем надано пояснення, згідно яких він разом із донькою здійснювали переліт до міста Барселона, проте відпочивали в іншому місті. Відповідачами доказів на спростування викладеного не надано.
Щодо користування позивачем та членами його сім'ї автомобілями, переліченими в оскаржуваному рішенні від 21 грудня 2020 року №15, то користування такими автомобілями не заперечується позивачем, та водночас не суперечить вимогам закону.
З положень статті 51 Закону України "Про запобігання корупції" можливо встановити, що НАЗК здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб'єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім'ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.
У рішенні Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 814/886/17 зазначено, що здійснення контролю та перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Отже, НАЗК як компетентний орган вправі стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки щодо порушення позивачем вимог щодо декларування, необхідності декларування фактів, що випливають з наведених вище обставин.
Відповідач, в свою чергу, під час прийняття рішень, не повинен перебирати на себе компетенцію інших органів влади в частині встановлення фактів, що згідно з нормами чинного законодавства України прямо не належать до компетенції Кадрової комісії, а віднесені до компетенції інших органів держави, зокрема, наводити висновки щодо достатності підстав вважати встановленими відповідні обставини, у разі відсутності рішення такого компетентного органу, прийнятого у визначеному чинним законодавством України порядку.
Моніторинг способу життя суб'єктів декларування здійснюється НАЗК на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.
Встановлення невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життя НАЗК надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.
У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, НАЗК інформує про них спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Таким чином, суд попередньої інстанції обґрунтовано вказав, що виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами, які апелянтами під час апеляційного розгляду справи не надано, що свідчить про те, що сумніви у доброчесності та відповідні твердження відповідачів ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути достатньою правовою підставою для звільнення особи.
Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що рішення Дванадцятої кадрової комісії №15 від 21 грудня 2020 року та наказ Київської міської прокуратури № 363к від 04 березня 2021 року є протиправними та підлягають скасуванню.
В частині доводів ОСОБА_1 , які стосуються того, що у випадку неможливості поновити позивача на посаді, з якої його було звільнено і якої формально вже немає, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої особу звільнено і яка існує на дату поновлення, колегія суддів вказує, що приписами Закону України "Про прокуратуру" не врегульовано питання поновлення прокурора в разі скасування судом наказу про звільнення, а отже наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 235 Кодексу законів про працю України.
Так, частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов'язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.
Кодекс законів про працю України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та у ст. 240-1 КЗпП України. Відтак, суд встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що вкладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає недостатньо мотивованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , та погоджується з тим, що позивача слід поновити на посаді, з якої його було звільнено, що і було зроблено судом першої інстанції.
Таким чином, твердження Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури в межах спірних правовідносин не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що, на переконання колегії суддів, є достатньою правовою підставою для залишення без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко
Повний текст постанови складено 07.12.2021.