П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8333/21
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Місто Банк" від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» Біла Ірина Володимирівна на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021р. по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Місто Банк» від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» Біла Ірина Володимирівна до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та податкової вимоги, -
У травні 2021р. ПАТ «Місто Банк» від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» Біла І.В. звернулося в суд із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило про визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 19.03.2021р. за №71497-13 та рішення за №71497-13 від 19.03.2021р. про опис майна АТ «Місто банк» у податкову заставу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2021р. за №25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Місто Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2021р. за №55 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк», згідно з якої розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27 січня 2021р. до 26 січня 2024р. включно, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку та згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду №159 від 15.02.2021р. повноваження ліквідатора АТ «Місто Банк» з 22.02.2021р. було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків - Білій І.В.
Також, позивач зазначив, що інформація про запровадження в АТ «Місто Банк» процедури ліквідації та призначення Уповноваженої особи Фонду була опублікована на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, позивач вважає, що у зв'язку з особливим правовим режимом функціонування Банку, на даний час пріоритетними щодо застосування є норми спеціального законодавчого акту, а саме: ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким, зокрема, врегульовані окремі аспекти оподаткування Банку та задоволення вимог його кредиторів під час процедури ліквідації та вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до ст.52 цього Закону (абз.2 ч.3 ст.46 Закону №4452-YI).
Позивач зазначив, що Закон №4452-УІ встановлює спеціальну процедуру пред'явлення та задоволення кредиторських вимог, до яких також відносяться вимоги зі сплати податкового боргу, що виникли до моменту запровадження в неплатоспроможному банку процедури ліквідації або під час неї. При цьому норми Закону №4452-УТ не допускають можливості індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів поза межами встановленого Законом №4452-УІ порядку та черговості задоволення, в т.ч. через застосування процедури примусового стягнення податкового боргу, визначеного ст.59 ПКУ. Також норми Закону №4452-УІ забороняють вживати будь-яких заходів примусового стягнення боргу, в т.ч. накладати обтяження чи обмеження на майно банку (п.7 ч.2 ст.46), а також проводити його реалізацію не інакше, ніж у спосіб та порядку, що визначений Законом №4452-VІ (ст.51).
Враховуючи вищевикладене, застосування процедури примусового стягнення податкового боргу, в т.ч. встановлення будь-яких публічних обтяжень щодо майна неплатоспроможного банку, суперечить приписам наведених вище норм Закону №4452- VI, а тому позивач вважає, що складена та направлена в адресу Банку податкова вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.03.2021р. та рішення від 19.03.2021р. №71497-13 про опис майна АТ «Місто банк» в податкову заставу підлягають скасуванню.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за №71497-13 від 19.03.2021р. про опис майна у податкову заставу ПАТ «Місто Банк» (код ЄДРПОУ 20966466).
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ПАТ «Місто Банк» від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» Біла І.В. судовий збір в розмірі 2 270грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду в частині відмови задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у цій частині, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19.03.2021р. №71497-13 є неправомірними, не підтвердженими відповідними доказами, та тому не належать задоволенню, оскільки податковий орган приймаючи спірну вимогу діяв на підставі та в межах норм законодавства України. Що стосувалось вимог щодо визнання протиправною та скасування рішення за №71497-13 від 19.03.2021р. про опис майна АТ «Місто банк» у податкову заставу, то суд першої інстанції вважав, що відповідачем протиправно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки таким чином податковим органом здійснено заходи обмеження на майно позивача, у період процедури ліквідації.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що у відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2021р. за №25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Місто Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2021р. за №85 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк», згідно з якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27 січня 2021р. до 26 січня 2024р. включно, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку та згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду №159 від 15 лютого 2021р., повноваження ліквідатора АТ «Місто Банк» з 22.02.2021р. було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків - Білій І.В. (а.с.17-18).
В подальшому, 19.03.2021р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкову вимогу за №71497-1, відповідно до якої станом на 18.03.2021р. сума податкового боргу ПАТ «Місто Банк» становить податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сума основного платежу - 4 493,33грн. та земельного податку з юридичних осіб, сума основного боргу - 3 658,37грн. разом: 8 151,7грн. (а.с.7).
Також, 19.03.2021р. заступником начальника Дніпровсько-Новомосковського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 прийнято рішення за №71497-13 про опис майна у податкову заставу, яким відповідно до ст.89 розділу 2 ПК України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ПАТ «Місто банк», а у разі якщо на момент складення акту опису майна відсутнє або його балансова вартість менша за суму податкового боргу - також того майна, право власності, на яке він набуде у майбутньому (а.с.8).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ПАТ «Місто банк» подано до ГУ ДПС України скаргу на податкову вимогу та на рішення про опис майна у податкову заставу, яка рішенням про результати розгляду скарги від 29.04.2021р. вих. №9691/6/99-00-13-05-06 залишена без задоволення (а.с.9-16).
Перевіряючи правомірність та законність рішення суду в частині відмови у визнанні протиправним та скасування податкової вимоги, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п.57.1 ст.57 ПК України встановлено, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У відповідності до п.59.4 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Аналізуючи зазначені норми, судова колегія зазначає, що за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що згідно Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2021р. за №25-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Місто Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2021р. за №85 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Місто Банк»», згідно з якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Місто Банк» строком на три роки, з 27 січня 2021р. до 26 січня 2024р. включно, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
У відповідності до ч.1-2 ст.1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. за №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Положеннями ч.4 ст.1 Закону України №4452-VI встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків, які мають зобов'язання, що випливають з правочинів щодо фінансових інструментів та валютних цінностей, або є стороною одного чи кількох деривативних контрактів, з ринку та ліквідацією таких банків, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки.
За правилами ч.2 ст.46 Закону №4452-VI, з дня початку процедури ліквідації банку:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов'язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов'язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається;
8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.
Згідно ч.3 ст.46 Закону №4452-VI, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Приписами ст.45 Закону №4452-VI визначено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Відомості про ліквідацію банку повинні містити:
1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується;
2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку;
4) інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів.
Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що оскільки стосовно ПАТ «Місто банк» запроваджено процедуру ліквідації, то порядок задоволення вимог кредиторів регулюються Законом України №4452-VI.
Так, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до ч.2-3 Закону №4452-VI, протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої ст.45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Положеннями ч.4 цієї статті встановлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Згідно з ч.5-8 цієї статті Закону, протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.
Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.
Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Приписи ст.52 Закону встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;
6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;
7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними з банком особами;
8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;
10) вимоги за субординованим боргом;
11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.
Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.
Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що Закон №4452-УІ встановлює спеціальну процедуру пред'явлення та задоволення кредиторських вимог та не допускає можливості індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів поза межами встановленого Законом №4452-УІ порядку та черговості задоволення, в т.ч. через застосування процедури примусового стягнення податкового боргу, визначеного ст.59 ПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач вважає, що з огляду на те, що АТ «Місто Банк» перебуває у процедурі ліквідації, всі вимоги мають бути реалізовані виключно за процедурою, передбаченою Законом №4452-УІ.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що прийняття податкової вимоги є лише застережним заходом до боржника та направлення на адресу банку податкової вимоги не свідчить про провадження контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу.
Також судова колегія зазначає, що направлення податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку. Сам факт направлення податкової вимоги без вжиття додаткових заходів не є зверненням коштів на стягнення.
Крім того, викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2020р. у справі за №804/4735/16.
Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19.03.2021р. за №71497-13 є неправомірними, не підтвердженими відповідними доказами, а тому не належать задоволенню.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилалися на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Місто Банк" від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» Біла Ірина Володимирівна - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв