П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10569/21
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до директора ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві Титора Д.П., ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність директора ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві Титора Д.П. по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 21.12.2020р., про надання копій документів, які підтверджують дислокацію у м.Одесі другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві;
- зобов'язати ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві надати ОСОБА_1 копії документів, які підтверджують дислокацію у м.Одесі другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві;
- зобов'язати відповідача з дня набрання судовим рішенням законної сили надати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.11.2020р. ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві розмістило на своєму сайті оголошення про проведення конкурсу в ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, на зайняття вакантних посад, зокрема зазначалось про 10 посад другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі).
21.12.2020р. позивач звернувся із запитом до відповідача на публічну інформацію, у якому просив надати йому копії документів, які підтверджують дислокацію у м.Одесі другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві.
Водночас жодної відповіді на своє звернення ОСОБА_1 так і не отримав, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку. В судове засідання представник ОСОБА_1 з'явився та надав відповідні пояснення щодо даної справи та подав клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Інші сторони по справі в судове засідання не з'явились та про причини неявки не повідомили.
З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була надана інформація на запит позивача, а тому у діях відповідача відсутня бездіяльність. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до штатних змін, посади у новостворених слідчих підрозділах вводились в дію з 1.03.2021р., а тому на дату отримання запиту на публічну інформацію, Другий слідчий відділ (з дислокацією у м.Одесі) не функціонував, не був укомплектований (проводився конкурс на зайняття вакантних посад), а отже документів, які б підтверджували дислокацію вказаного відділу в м.Одесі, створено не було.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 21.12.2020р. позивач звернувся із запитом до ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на публічну інформацію від 20.12.2020р., в якому просив надати йому копії документів, які підтверджують дислокацію у м.Одесі Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві.
24.12.2020р. ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві, своїм листом від 24.12.2020р. за №175-ПІ/16-01-02/20 надало позивачу відповідь та зазначило, що на дату отримання звернення в структурі ТУ ДБР у м.Миколаєві діє самостійний структурний підрозділ Слідче управління, до складу якого входить: Перший слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів сфері службової діяльності та корупції), Другий слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя), Третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів).
При цьому зазначено, що ТУ ДБР у м.Миколаєві у встановленому ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» порядку зареєстроване за адресою: вул.Погранична, буд.9, м.Миколаїв, 54020, а місцезнаходження ТУ ДБР у м.Миколаєві: вул.Спаська, буд.18, м.Миколаїв, 54001, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань: https://dbr.gov.ua/ter/myk.olaiv.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій відповідача, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та незаконність, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає ЗУ «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. за №2939-VІ (надалі - Закон №2939-VІ).
Положеннями ст.1 Закону №2939-VІ встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст.2 ЗУ «Про інформацію» від 2.10.1992р. за №2657-ХІІ, основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно ч.1 ст.3 ЗУ «Про інформацію» основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації.
Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Приписами п.1 ч.1 ст.12 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч.1,2 ст.19 Закону №2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2)загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3)підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до ч.4 ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
За правилами ч.1 ст.14 цього Закону розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
У відповідності до ч.1 ст.20 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч.1 ст.22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 24.12.2020р. ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві, своїм листом за №175-ПІ/16-01-02/20 надало позивачу відповідь на його запит та зазначило, що на дату отримання його звернення в структурі ТУ ДБР у м.Миколаєві діє самостійний структурний підрозділ - Слідче управління, до складу якого входить: Перший слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів сфері службової діяльності та корупції), Другий слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя), Третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів).
При цьому у листі зазначено, що ТУ ДБР у м.Миколаєві у встановленому ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» порядку зареєстроване за адресою: вул.Погранична, буд.9, м.Миколаїв, 54020, а місцезнаходження ТУ ДБР у м.Миколаєві: вул.Спаська, буд.18, м.Миколаїв, 54001, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань: https://dbr.gov.ua/ter/myk.olaiv.
Вказаний лист було надіслано позивачу засобами електронної пошти на адресу, вказану ним у запиті - «tutevych_produse@ukr.net».
Аналізуючи вказане, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що відповідачами не було допущено бездіяльності щодо ненадання позивачу відповіді на його запит.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що у запиті позивач визначив одразу два способи отримання відповіді на запит, а саме: шляхом надсилання на адресу електронної пошти та на домашню адресу.
Апеляційний суд зазначає, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим, однак як зазначалося вище, запитувач не вправі одночасно вимагати двічі надати йому інформацію на один запит. Тому, у разі зазначення у запиті одразу двох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.
Також, судова колегія зазначає, що наказом Державного бюро розслідувань від 20.10.2020р. №201ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві» було затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік, відповідно до яких, зі складу структурних підрозділів ТУ ДБР у м.Миколаєві виводилось Слідче управління, та вводилось: Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Миколаєві); Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі); Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Кропивницькому).
Відповідно до штатних змін, посади у новостворених слідчих підрозділах вводились в дію з 1.03.2021р.. Отже, на дату отримання запиту на публічну інформацію, Другий слідчий відділ (з дислокацією у м.Одесі) не функціонував, не був укомплектований (проводився конкурс на зайняття вакантних посад), а отже документів, які б підтверджували дислокацію вказаного відділу в м.Одесі, створено не було.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що оскільки відповідачем була надана інформація, яка є відповіддю по суті запиту позивача, то ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені обставини справи та приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного ОСОБА_1 .
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв