П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6152/21
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
при секретарі: Шатан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
У квітні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві від 19.03.2021р. за №78-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві з 20.03.2021р.;
- стягнути з ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2021р. (включно) по день ухвалення рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 27.11.2018р. він працював слідчим Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) ТУ ДБР у м.Миколаєва.
В подальшому, 22.10.2020р. позивачу вручено перше попередження про вивільнення у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві. 29.01.2021р. позивачу було вручено друге попередження про наступне вивільнення.
19.03.2021р. ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві прийнято наказ за №78-ос, яким позивача звільнено із займаної посади.
Позивач вважає, що відповідачем не дотримано вимог п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», оскільки при наявності факту зміни структури та штатного розпису ТУ ДБР уц м.Миколаєві, фактично не було скорочення посаду ,яку обіймав позивач, що не давало відповідачу законних підстав на його звільнення.
Так, відповідно до нового штатного розпису, в організаційній структурі відповідача посада позивача збереглась з тими ж повноваженнями, посадовим окладом, кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності для зайняття посади, незначних змін зазначала лише назва посади.
Позивач вказав, що вказане свідчить про те, що реального скорочення штату та посад, з якої звільнено позивача, не відбулось. Займана позивачем посда не скорочувалось та не виключалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви самого управління.
На підставі чого, позивач вважає наказ про звільнення незаконним, та таким, який суперечить законодавству, у зв'язку з чим звернувся в суд із даним позовом.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно звільнено з державної служби у зв'язку із скороченням займаної ним посади, а тому прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ від 19.03.2021р. за №78-о/с прийнятий в межах наданих повноважень та скасуванню не підлягає.
Що стосувалось позовних про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд першої інстанції вказуючи що такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення. Оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваного наказу, то такі позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що наказом ТУ ДБР у м.Миколаєві за №25-ос від 23.11.2018р. ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) ТУ ДБР у м.Миколаєві за результатами конкурсу з 27.11.2018р., з випробуванням строком п'ять місяців.
28.11.2018р. ТУ ДБР у м.Миколаєві прийнято наказ за №29-ос, яким ОСОБА_1 переведено на посаду Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві за результатами конкурсу з 28.11.2018р., з випробуванням строком п'ять місяців.
В подальшому, наказом ТУ ДБР у м.Миколаєві за №156-ос від 22.10.2020р. «Про попередження працівників» наказано, окрім іншого: Сектору кадрової роботи та державної служби Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві персонально попередити працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, посади яких з 1 грудня 2020р., з 23 грудня 2020р., з 4 січня 2021р. та з 1 лютого 2021р. скорочуються, про наступне вивільнення. Серед зазначених працівників у додатку 4 міститься й ОСОБА_1 .
Із попередженням, з яким позивача ознайомлено - 22.10.2020р., вбачається, що ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням посади з 1.02.2021р. внаслідок реорганізації, зміни структури та штатного розпису ТУ ДБР у м.Миколаєві.
Наказом ТУ ДБР у м.Миколаєві від 8.01.2021р. за №7-ос «Про попередження працівників», наказано, окрім іншого: Відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м.Миколаєві ( ОСОБА_2 ) персонально попередити працівників Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, посади яких з 1.03.2021р. скорочуються, про наступне вивільнення.
У відповідності до додатку 1 до вказаного наказу, 29.01.2021р. ОСОБА_1 ознайомлено зі скороченням посад, а саме 29.01.2021р. директор ТУ ДБР у м.Миколаєві ознайомив позивача з попередженням про наступне вивільнення за №01/12.1/1637. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є керівником ТУ ДБР у м.Миколаєві.
В подальшому, 24.02.2021р. директором ТУ ДБР у м.Миколаєві прийнято наказ за №19-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.2,5 ч.3 ст.13, ч.5 ст.14 ЗУ «Про державне бюро розслідувань», ст.83, п.1 ч.1 та ч.4 ст.87, ст.89 ЗУ «Про державну службу», у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису ТУ ДБР у м.Миколаєві, наказано, окрім іншого: Звільнити державного службовця 8 (восьмого) рангу ОСОБА_1 з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та припинити його державну службу - 1.03.2021р. на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», у зв'язку зі скороченням штату державних службовців.
Підставою для видачі вказаного наказу слугував наказ Державного бюро розслідувань від 15 жовтня 2020р. за №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань від 25 січня 2021 року №5дск Про затвердження та введення в дію штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік».
Також, наказом ТУ ДБР у м.Миколаєві за №69-ос від 1.03.2021р. «Про внесення змін до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 від 24.02.2021р. №19-ос», внесено зміни до п.1 наказу ТУ ДБР у м.Миколаєві «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.02.2021р. за №19-ос, а саме в ньому вказано: «Звільнити державного службовця 8 (восьмого) рангу ОСОБА_1 з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та припинити його державну службу у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу, у зв'язку зі скороченням штату державних службовців».
В подальшому, наказом ТУ ДБР у м.Миколаєві за №78-ос від 19.03.2021р. «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено державного службовця 8 (восьмого) рангу ОСОБА_1 з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та припинено його державну службу - 19.03.2021р. на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», у зв'язку зі скороченням штату державних службовців.
Позивач вважає своє звільнення протиправним та незаконним, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій та рішень відповідача, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12.11.2015р. Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», який визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.
Постановою Кабінету Міністрів України за №127 від 29.02.2016р. утворено Державне бюро розслідувань.
В подальшому, наказом Державного бюро розслідувань від 21.12.2017р. за №1 затверджено структуру Державного бюро розслідувань.
Так, зокрема, до структури включено Перше управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфера службової діяльності та корупції), Друге управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя), Третє управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів).
Також, у структурі Центрального апарату Державного бюро розслідувань передбачено такі первинні структурні підрозділи, як слідчі відділи. Слідчі відділи включені до складу вищезазначених Управлінь.
Водночас, 3.12.2019р. Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», який набрав чинності - 27.12.2019 та яким внесено зміни до ЗУ «Про Державне бюро розслідувань».
Зокрема, змінено правовий статус Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.
Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія ЗУ «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія ЗУ «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством. Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, ЗУ «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Приписами ч.2 ст.1 ЗУ «Про державну службу» визначено, що державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 ЗУ «Про державну службу» державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (ст.87, 87-1 цього Закону).
За правилами п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Положеннями ч.3 вказаної статті встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
У відповідності до п.5 ч.3 ст.13 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань», директор територіального управління Державного бюро розслідувань: видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження.
Крім того, КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ч.2 вказаної статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч.2 ст.49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Приписами ч.6 вказаної статті визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до ЗУ «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Так, як вбачається із матеріалів справи, у межах спірних правовідносин наказом директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві за №78-ОС від 19.03.2021 року, позивача з 19.03.2021р. звільнено з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яке відбулось внаслідок зміни структури та штатного розпису Державного бюро розслідувань.
При цьому, судова колегія зазначає, що організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
В даному випадку, указом Президента України від 5.02.2020р. за №41/2020 затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 15.10.2020р. за №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань», відповідно до указу Президента, з метою впорядкування структури та штатної чисельності територіальних управлінь, затверджено, зокрема структуру територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаїв, штатною чисельністю 116 штатних одиниць.
Тому, за наслідком видання та на виконання відповідних наказів, відбулась зміна структури центрального управління Державного бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 20.10.2020р. за №201ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві» затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік №7 ТУ ДБР у м.Миколаєві, які введено в дію з 1.02.2021р..
Внаслідок введення в дію вищезазначеного штатного розпису, зі складу структурних підрозділів ТУ ДБР у м.Миколаєві було виведено Слідче управління, до складу якого входили:
- Перший слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів сфері службової діяльності та корупції) кількістю 18 штатних посад державної служби;
- Другий слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) кількістю 20 штатних посад та сектор криміналістики та експертної роботи кількістю 2 штатні посади (разом по відділу - 22 штатні посади державної служби);
- Третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів) кількістю 15 штатних посад державної служби.
Отже, разом по Слідчому управлінню з штатного розпису виведено 55 посад державної служби.
Цим же наказом, введено 44 посади, що відносяться до категорії осіб рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Вищезазначене, щодо скорочення кількості посад слідчих у 2021 році підтверджені матеріалами справи, а саме штатним розкладом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік, який затверджений відповідними наказами Державного бюро розслідувань, що є наказами для службового користування.
В свою чергу, у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу ТУ ДБР у м.Миколаєві, тобто структурного підрозділу державного органу у якому позивач проходив службу, на виконання вимог ЗУ «Про державну службу» та КЗпП України, позивача повідомлено про його майбутнє звільнення з державної служби .
При цьому, по закінченню відповідного строку позивача звільнено з державної служби на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу».
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, що при звільненні позивача зі служби суб'єктом владних повноважень не запропоновано позивачу жодної вакантної посади у його новоутворених структурних підрозділах.
В даному випадку, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про державну службу» вбачається, що станом на момент звільнення позивача зі служби законодавцем передбачено у якості підстави для припинення державної служби факт скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
В свою чергу, як зазначено вище, структурний підрозділ Державного бюро розслідувань у якому проходив службу позивач до звільнення ліквідовано, а як наслідок скорочено усі посади державної служби у відповідному підрозділі.
Враховуючи вказане, судова колегія вважає, що скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, є достатньою підставою для його звільнення зі служби.
При цьому, судова колегія зазначає про відсутність необхідності дослідження процесу зміни статусу Державного бюро розслідувань, як правоохоронного органу, так як у межах спірних правовідносин позивач мав статус державного службовця, склав Присягу державного службовця, а тому при здійсненні перевірки правомірності його звільненні зі служби за положеннями ЗУ «Про державну службу» суду необхідно перевірити чи дотримано суб'єктом призначення встановлених гарантій проходження державної служби та вимоги загального трудового законодавства.
Судова колегія вважає не обґрунтованими посилання позивача про необхідність проведення порівняння штатних розписів Державного бюро розслідувань, а також кількості штатних посад у відповідному органі, зміна яких стала підставою для звільнення позивача зі служби, оскільки законодавцем чітко передбачено можливість припинення державної служби за наслідком скорочення посади державної служби без скорочення чисельності або штату державних службовців у відповідному органі.
В свою чергу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинними на момент звільнення позивача зі служби приписами ЗУ «Про державну службу» передбачено лише право, а не обов'язок суб'єкта призначення пропонувати державному службовцю вакантні посади у відповідному органі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в межах спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що позивача протиправно звільнено з державної служби.
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001р.).
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 9 грудня 2021р.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв