П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/19752/21
Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 23.10.2021р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, третя особа військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.10.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, третя особа військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування п.2 наказу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №1086 від 23.09.2021р. «Про результати службового розслідування» щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 за виявлену нестачу продуктів харчування на загальну суму 329402,12грн., на підставі ст.ст. 6,7,8,10,13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з утриманням 20% від грошового забезпечення; п.3 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №1086 від 23.09.2021р. «Про результати службового розслідування» щодо зобов'язання помічника начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби внести до книги нарахувань та утримань Військово-медичного клінічного центру Південного регіону суму у розмірі 329402,12грн., як дебіторську заборгованість у військовій частині НОМЕР_1 та щомісяця утримувати з грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 у розмірі 20%; зобов'язання Військово-медичного клінічного центру Південного регіону повернути йому 20% грошового забезпечення, утриманого згідно з п.п.2,3 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №1086 від 23.09.2021р. «Про результати службового розслідування».
Одночасно, позивачем була подана до суду заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії п.2 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №1086 від 23.09.2021р. «Про результати службового розслідування» щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 за виявлену нестачу продуктів харчування на загальну суму 329402,12грн., на підставі ст.ст.6,7,8,10,13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з утриманням 20% від грошового забезпечення; заборони відповідачу вчиняти певні дії, передбачені п.3 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №1086 від 23.09.2021р. «Про результати службового розслідування», а саме щомісяця утримувати з грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20%.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021р. заява про забезпечення позову задоволена частково; зупинено дію п.2 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 23.09.2021р. №1086 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 за виявлену нестачу продуктів харчування на загальну суму 329402,12 грн., на підставі ст.ст.6,7,8,10,13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з утриманням 20% від грошового забезпечення; заборонено Військово-медичному клінічному центру Південного регіону вчиняти певні дії, передбачені п.3 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 23.09.2021р. №1086 «Про результати службового розслідування», а саме щомісяця утримувати з грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20%.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Перевіривши відокремлені матеріали справи, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про наявність підстав забезпечення позову виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, ч.2 ст.150 КАС України встановлений вичерпний перелік підстав для забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову обґрунтована завданням матеріальної шкоди позивачу, існуванням очевидної загрози порушенням його прав та законних інтересів на своєчасне одержання грошового забезпечення (оплату праці) в розмірі не нижчим від визначеного законодавством для військовослужбовців, що неодмінно призведе до зниження рівня його життя та членів сім'ї військовослужбовця, а також інших негативних наслідків, пов'язаних із задоволенням матеріальних потреб. Водночас, невжиття таких заходів може істотно ускладнити подальше поновлення законних прав та інтересів позивача.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову призведе до зупинення спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, та унеможливить настання негативних наслідків для обох сторін.
В свою чергу, у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом справи по суті заявлених позовних вимог на користь позивача, останньому необхідно буде докласти значних зусиль для повернення стягнутих з нього грошових коштів.
Отже, зупинення дії п.2 оскаржуваного наказу та заборона відповідачу вчиняти певні дії, передбачені п.3 оскаржуваного наказу несе тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямовує на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для обох сторін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову свідчать про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону та вирішив питання по суті правильно, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.