П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 814/1254/18
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Семенюка Г.В.,
- Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, прийняту у складі суду судді Лісовської Н.В. в місті Миколаїв, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення,-
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не включення для опрацювання під час перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 29.12.2017 року додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії ОСОБА_2 з 29.12.2017 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В решті позовних вимог відмовлено.
В подальшому, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року, внесено виправлення у пункти другий та третій резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 року у справі № 814/1254/18, замінивши помилково зазначені по батькові позивача " ОСОБА_3 " на вірні - " ОСОБА_4 ".
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року роз'яснено зміст рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 17 липня 2018 року по справі № 814/1254/18, зазначивши, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії ОСОБА_1 з 29.12.2017 р. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбачає безумовну виплату нарахованих сум пенсії з 29.12.2017 року.
21.08.2020 року позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В обґрунтування вказаної заяви позивачем було зазначено, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 17 липня 2018 року по справі № 814/1254/18 відповідачем виконано не було, що зумовлює необхідність встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року було встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення суду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року було встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення суду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року було накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_5 штраф у розмірі 47580,00 грн. за невиконання рішення суду по справі № 814/1254/18. Половину суми штрафу стягнуто на користь ОСОБА_1 , іншу половину штрафу стягнуто на користь Державного бюджету України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та прийняти звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року по справі №814/1254/18.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що 16.08.2018 року на виконання рішення суду від 17.07.2018 відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії позивача з 29.12.2017 відповідно до покладених судом зобов'язань, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії, розмір пенсії склав 9207,95 грн. (розрахунок розміру пенсії здійснювався із урахуванням складових грошового забезпечення, що були визначені на день призначення пенсії, тобто на 29.12.2017). Загальний розмір доплати різниці пенсії позивачу складав 5075,14 грн. В подальшому, як зазначає апелянт, позивачу було здійснено виплату пенсії у розмірі 2163,33 грн., а залишок доплати за період з 29.12.2017 по 15.08.2018 у розмірі 4751,63 грн. мав виплатитись позивачу в порядку визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Апелянт вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» встановлено порядок здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262 (далі - Постанова № 103) було визначено, що перерахунок та виплата перерахованих відповідно до цієї постанови пенсій здійснюється з 01.01.2018 року. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у справі 21-293а13, апелянт вказує, що у випадку коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача пенсії. В подальшому, як вказує апелянт, згідно рекомендацій Пенсійного фонду України, відповідачем у травні 2020 року переглянуто пенсійні справи, зокрема, пенсійну справу позивача приведено у відповідність до норм чинного законодавства та встановлено розмір пенсії з 01.06.2020 склав 6739,00 грн., а розмір доплати різниці пенсії склав 60,66 грн. (розрахунок пенсії здійснювався із урахуванням складових грошового забезпечення, що були визначені станом на 01.01.2018 на підставі Постанови № 103, Постанови № 704).
За таких обставин, апелянт вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 814/1254/18 виконано відповідачем в повному обсязі, при цьому суд не може брати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування пенсійних виплат. Крім того, апелянт вказує, що накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений ст. 382 КАС України.
У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Отже, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суд може вжити до суб'єкта владних повноважень заходи реагування у формі встановлення нового строку для подачі звіту, або накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч.4 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів).
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року по справі №522/18748/16-а є обов'язковою до виконання на всій території України.
Разом з цим, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п.п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
В абз. 3 пп. 6.3 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зроблено висновок, що положення ст.267 КАС України визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду". З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19.02.2009).
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії ОСОБА_2 з 29.12.2017 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року роз'яснено зміст рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 17 липня 2018 року по справі № 814/1254/18, зазначивши, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії ОСОБА_1 з 29.12.2017 р. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбачає безумовну виплату нарахованих сум пенсії з 29.12.2017 року.
Як встановлено судом, 16.08.2018 року на виконання рішення суду від 17.07.2018 відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії позивача з 29.12.2017 відповідно до покладених судом зобов'язань, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії, розмір пенсії склав 9207,95 грн. (розрахунок розміру пенсії здійснювався із урахуванням складових грошового забезпечення, що були визначені на день призначення пенсії, тобто на 29.12.2017). Загальний розмір доплати різниці пенсії позивачу складав 5075,14 грн.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, перерахована на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року по справі № 814/1254/18 пенсія була виплачена позивачу не в повному обсязі, що сторонами по справі не заперечується.
Правомірність невиплати перерахованої суми пенсії в повному обсязі пенсійний орган обґрунтовує прийняттям Постанови № 103, якою було визначено, що перерахунок та виплата перерахованих відповідно до цієї постанови пенсій здійснюється з 01.01.2018 року, і на думку відповідача внесено зміни до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення. За викладених вище обставин та, як вказує апелянт, керуючись рекомендаціями Пенсійного фонду України, відповідачем у травні 2020 року переглянуто пенсійну справу позивача та встановлено розмір пенсії з 01.06.2020 року у сумі 6739,00 грн., а розмір доплати різниці пенсії склав 60,66 грн.
Водночас, колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача безпідставними та такими, що не свідчать про факт виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року по справі № 814/1254/18 в повному обсязі з огляду на наступне.
За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 згаданого Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 1 постанови № 103 відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Таким чином, пунктами 1, 2 Постанови № 103 Кабінет Міністрів України фактично зменшив розмір доплат до пенсій, за результатами перерахунку у 2018 році.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року набрало законної сили 05.03.2019 року.
У свою чергу, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до п. 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Згідно п. 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Водночас, матеріали справи не містять жодних документів, зокрема довідок уповноважених органів, які б свідчили про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача у травні 2020 року.
Так, підставою для вказаного перерахунку вказано постанова Кабінету Міністрів України №704 та пункт 1 Постанови №103, який в свою чергу на момент проведення перерахунку був визнаний нечинним судовим рішення по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року не було визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, а тому така виплата продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача, оскільки з моменту набрання законної сили вказаним судовим рішенням до перерахунку пенсії позивача у травні 2020 року, Кабінетом Міністрів України жодних рішень відповідно до вимог статті 63 Закону N 2262-XII для проведення перерахунку пенсії, призначених до вказаного Закону, не приймалося.
Більш того, як вірно зазначає суд першої інстанції, за приписами частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Водночас, при проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення суду 16.08.2018 року встановлений розмір пенсії складає 9 207,95 грн. (рішення є чинним) та рішенням від 01.06.2020 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 704) розмір пенсії зменшено позивачу до 6739,00 грн., що є суттєвим погіршенням соціального захисту позивача та порушенням приписів ч. 4 Закону №2262-XII.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що в матеріалах пенсійної справи позивача є чинне рішення про проведення перерахунку доплат пенсії 16.08.2018 року на суму 5075,14 грн., яке ніким не скасоване, а відтак, належить виконанню. Посилання відповідача на те, що при прийнятті цього рішення допущено методологічні та арифметичні помилки не можуть бути прийняті судом до уваги, як такий доказ, який надає відповідачу право на невиконання свого ж рішення.
Посилання на дискреційність повноважень апелянта під час виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 814/1254/18 колегія суддів оцінюється критично, оскільки фактично єдиним правомірним варіантом дій відповідача є повне та безумовне виконання рішення суду, яке набрало законної сили. У межах спірних правовідносин відповідач позбавлений права діяти на свій розсуд до моменту виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 17 липня 2018 року по справі № 814/1254/18 в повному обсязі виконане не було, що свідчить про відсутність підстав для прийняття звіту суб'єкта владних повноважень.
Згідно висновків Верховного Суду, сформульованих у межах справи №361/2109/17, за своєю правовою природою накладення судом штрафу за не виконання рішення суду є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 КАС України, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, зокрема, в частині накладеного судом обов'язку щодо подання звіту про виконання рішення суду, що обумовлено обов'язковістю виконання судового рішення як важливої складової права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів акцентує увагу, що якщо під час судового розгляду питання про накладення штрафу буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, то саме лише невиконання судового рішення не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу. Тобто, обов'язковою умовою для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб'єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк або не вчинення дій, спрямованих на виконання рішення.
Тобто, у випадку, якщо суб'єктом владних повноважень подано звіт, рішення суду в повному обсязі не виконане, проте суб'єкт владних повноважень вчинив всі залежні від нього дії для виконання судового рішення, суд повинен встановити новий строк для подання звіту.
При цьому, під час розгляду звіту про виконання рішення суду, суд зобов'язаний надавати правову оцінку кожному доводу суб'єкта владних повноважень стосовно підстав невиконання судового рішення, та у разі відсутності доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій суб'єкта владних повноважень, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати свій обов'язок стосовно виконання судового рішення в найкоротші строки, застосовувати відповідний штраф.
За таких обставин, враховуючи факт невиконання судового рішення, неодноразове встановлення судом першої інстанції нового строку для подання звіту, відсутність жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій суб'єкта владних повноважень та свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати свій обов'язок стосовно виконання судового рішення в найкоротші строки, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області штрафу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 382, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Г.В. Семенюк
Суддя: О. І. Шляхтицький