09 грудня 2021 р. Справа № 520/7696/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/7696/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними та зобовязання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення 01.01.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 82% грошового забезпечення з 01.01.2016, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протиправні дії відповідача полягають у перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 відповідно до постанови КМ України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", хоча пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" йому призначено з 82% грошового забезпечення. Вважає, що зменшивши основний розмір до 70% грошового забезпечення, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії у повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 520/7696/21, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення станом на 01.01.2016;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 82% грошового забезпечення з 01.01.2016, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року однією сумою.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 520/7696/21 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині постанову, якою ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що з 01.01.2016 пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського за січень 2016 року, обчисленого відповідно до постанови КМ України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, на підставі довідки, виданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області. При перерахунку пенсії з 01.01.2016 були застосовані норми ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”, далі по тексту - Закон № 1166-VII), якою встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% грошового забезпечення. При цьому, розмір пенсії позивача збільшився, а відтак, умови його пенсійного забезпечення не погіршилися. Також стверджує, що оскільки позивач просив нарахувати компенсацію на ще ненараховані та відповідно невиплачені суми пенсії, останні не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом № 2050-ІІІ за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають. Вважає передчасними вимоги про виплату позивачу недоплаченої частини пенсії однією сумою, оскільки спір між сторонами в цій частині ще не виник. Посилаючись на практику Верховного суду у справах № 510/1286/16-а, № 639/8782/16-а, звернув увагу, що частина позовних вимог знаходиться поза межами передбаченого ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового підвищення. В провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Позивачу призначено пенсію на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Пенсія призначена з 18.12.2001 в розмірі 82% грошового забезпечення, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Харківській області від 20.04.2021 № 2770, а також копією посвідчення ФЕУ УМВСУ в Харківській області № НОМЕР_2 .
Відповідачем здійснено з 01.01.2016 перерахунок пенсії позивача, при цьому, при перерахунку пенсії розмір грошового забезпечення позивача зменшено з 82% до 70% грошового забезпечення.
09 квітня 2021 року представник позивача звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Харківській області з вимогою провести йому перерахунок та виплату пенсії у розмірі 82% від грошового забезпечення, з 01.01.2016 по теперішній час, проте листом відповідача від 16.04.2021 № 2000-0203-8/55025 позивача повідомлено про відповідність перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 постанові Кабінету Міністрів України № 103 та вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 82% грошового забезпечення з 01.01.2016, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2016 року зі зменшенням розміру встановленої пенсії з 82% до 70% грошового забезпечення.
При цьому, за висновком суду першої інстанції, виплата перерахованої пенсії повинна бути здійснена однією сумою, оскільки позивач мав законні сподівання на отримання пенсії у визначеному законом розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не перераховано та не виплачено позивачу пенсію в розмірі обчисленому з грошового забезпечення та порушено строки її виплати, а тому пенсійний орган зобов'язаний здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію та компенсацію без врахування постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги заявлені на майбутнє.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій врегульовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з ч.ч.1-4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ від 08.07.2011, який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону № 3668-VІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” №1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності з 01.04.2014, внесено зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Так, пунктом 23 Закону №1166-VII у частині другій статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цифри "80" замінено цифрами "70".
Приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб, які отримують пенсію за Законом № 2262-ХІІ, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 8 липня 2015 року у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17, від 19.06.2018 року у справі №583/2264/17.
Колегія суддів зауважує, що в силу п.2 Прикінцевих положень Закону №1166-VII норми пункту 23 цього Закону набрали чинності з 01.04.2014, тобто, вже після того, як позивачу було призначено пенсію (18.12.2001), а тому обмеження у 70% грошового забезпечення, передбачене п.23 Закону №1166-VII, не застосовується до спірних відносин щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Позивачу було призначено пенсію в розмірі 82% від відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, а тому зміна позивачу максимального розміру пенсії з 82% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення, є протиправним, оскільки при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 24.04.2018 року № 686/12623/17, від 03.04.2018 року № 175/1665/17.
Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 04.02.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії у розмірі 82 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 82% грошового забезпечення з 01.01.2016.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, приписами ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Поняття «повинна була дізнатись», використане у ст.122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 02 березня 2021 року по справі №758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
У свою чергу, ч.3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на час призначення йому пенсії за Законом № 2262-ХІІ (18.12.2001) мав право на пенсію у розмірі 82% грошового забезпечення, а ГУПФУ в Харківській області протиправно здійснило перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи лише з 70% грошового забезпечення з 01.01.2016, позовні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 82% грошового забезпечення з 01.01.2016 року, здійснивши з цієї дати виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії підлягають задоволенню без обмеження строком.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2019 по справі № 522/2738/17, яка є обов'язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.
Посилання скаржника на практику Верховного Суду колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини у даній справі є відмінними від тих, що склалися у справах на які посилається скаржник, зокрема у справі №510/1286/16-а від 24.12.2020 спірні правовідносини були врегульовані нормами Закону України від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ «Про державну службу».
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачу перераховану пенсію однією сумою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, стаття 55 Закону № 2262-ХІІ, на яку посилається позивач, передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.
Між тим, ця норма не містять приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.
Отже, спосіб виконання дій, які має вчинити суб'єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.
Належним виконанням судового рішення про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини пенсії однією сумою.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 вказаного Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а, від 17.09.2020 по справі № 300/544/19, від 11.12.2020 по справі № 200/10820/19-а, від 04.03.2021 по справі № 520/34/17.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 520/7696/21 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області провести нарахування компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016 та виплатити суми перерахованої пенсії однією сумою, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову, в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 520/7696/21 в частині задоволення позову є законним та обґрунтованим, отже залишається без змін.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 520/7696/21 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області провести нарахування компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016 та виплатити суми перерахованої пенсії однією сумою - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.
В іншій частині задоволення позову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 520/7696/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова