08 грудня 2021 р. Справа № 520/10460/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 13.08.21 по справі № 520/10460/21
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Харкова"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом також - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" (далі та текстом також - відповідач, ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА»), в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, у сумі 33 133,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у позовній заяві, зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи позивача. Вказує, що чинним законодавством встановлено, що виконанням нормативу робочих місць вважається саме працевлаштування особи з інвалідністю, яке роботодавець здійснює самостійно. Тобто, підприємство повинно забезпечити у будь-який законний спосіб працевлаштування осіб з інвалідністю, а не тільки створити робочі місця.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА» зареєстроване як юридична особа 08.07.2020 та включене до ЄДРПОУ за кодом 43700078.
Станом на 15.04.2021 сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена та складає 33133,00 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та безпідставними.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991, № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини третьої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
За приписами частин п'ятої, одинадцятої статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року, № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Порядок № 70).
Відповідно до частини другої статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до вимог пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 за № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.
Окрім того, відповідно до пункту 9 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року № 591 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2020 р. за № 1007/35290, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Такого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 31.01.2019 у справі № 809/750/17.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою цієї статті визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Отже, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31 січня 2007 року звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 за № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - Наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН (у редакції, що діяла до 07.02.2017) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Пунктом 5 розділу І цього Порядку (у редакції, що діє з 07.02.2017) визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
При цьому, у пункті 4 розділу І вказаного Порядку закріплено, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону).
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов'язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах у справі № 817/1188/18 від 24 квітня 2019 року та у справі № 812/1164/18 від 31 липня 2019 року.
Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 12 липня 2019 року у справі №812/1126/18.
Разом з тим, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад.
Як убачається із матеріалів справи, у ТОВ «ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА», починаючи з дати державної реєстрації та протягом липня 2020 року, середньооблікова чисельність працівників, що працювали на підприємстві складала менше 8 осіб.
Таким чином, у відповідача був відсутній обов'язок реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням, а також сповіщати Харківський міський центр зайнятості про створені та наявні у відповідача вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Вказане підтверджується щомісячними звітами про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати застрахованих осіб за липень 2020 року, наявними у матеріалах справи.
Судовим розглядом установлено, що у 2020 році середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача складала 100 осіб, а отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4 % нормативу, становить 4 особи, 0 з яких фактично було зайнято особами з інвалідністю.
ТОВ "ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" на виконання ч. 1, ч. 11 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за № 875-ХІІ мало в наявності у 2020 році від 2 до 8 робочих місць для працевлаштування на них осіб з інвалідністю, про що інформувало Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звітами форми № 3-ПН за:
- серпень 2020 року, який подано 12.08.2020 та отримано відповідачем 13.08.2020, де міститься інформація про наявність 1 вакантного місця фармацевта-особи з інвалідністю та 1 вакантного місця провізора - особи з інвалідністю;
- вересень 2020 року, який подано 11.09.2020 та отримано відповідачем 25.09.2020, де міститься інформація про наявність 2 вакантних місць фармацевта-особи з інвалідністю та 2 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю;
- жовтень 2020 року, який подано 22.10.2020 та отримано відповідачем 28.10.2020, де міститься інформація про наявність 4 вакантних місць фармацевта-особи з інвалідністю та 4 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю;
- листопад 2020 року, який подано 23.11.2020 та отримано відповідачем 24.11.2020, де міститься інформація про наявність 4 вакантних місць фармацевта-особи з інвалідністю та 4 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю;
- грудень 2020 року, який подано 11.12.2020 та отримано відповідачем 17.12.2020, де міститься інформація про наявність 4 вакантних місць фармацевта-особи з інвалідністю та 4 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю.
Так, з матеріалів справи встановлено, що у 2020 році у ТОВ "ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" працювала 12 осіб з інвалідністю: ОСОБА_1 (3 гр. з 09.12.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_2 (3 гр. з 09.12.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_3 (3 гр. з 02.11.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_4 (3 гр. з 06.08.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_5 (3 гр. з 22.09.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_6 (3 гр. з 15.09.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_7 (3 гр. з 07.10.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_8 (3 гр. з 14.10.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_9 (2 гр. з 04.09.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_10 (3 гр. з 16.10.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_11 (3 гр. з 12.09.2020 по 31.12.2020); ОСОБА_12 (3 гр. з 05.10.2020 по 01.12.2020), що підтверджується наказами ТОВ "ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" про прийняття на роботу вищевказаних осіб та довідками МСЕК про встановлену інвалідність.
Дані про вказаних вище осіб зазначені у розділі "Список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2020 році", Звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма № 10 ПОІ), що надавався до позивача.
Як убачається з доданих до матеріалів справи доказів, протягом 2020 особи з інвалідністю за працевлаштуванням за направленням до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" не звертались.
Доказів того, що звіти за формою № 3-ПН подавалися несвоєчасно також до матеріалів справи не надано.
Таким чином, в ході судового розгляду справи не встановлено порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: що відповідачем не створено робочих місць для осіб з інвалідністю, необґрунтовано відмовлено у прийнятті на роботу на такі місця, несвоєчасно подано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17, від 28 травня 2019 року у справі 820/2287/17, зазначених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні та не суперечить висновкам, сформованими Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі № 920/385/19, на яку посилається апелянт.
З урахуванням того, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в силу ст. 218 Господарського кодексу України він не може бути притягнений до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки в його діях відсутня вина, як елемент господарського правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Доводи позивача щодо обов'язку відповідача вживати заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема розміщувати інформацію про наявні на підприємстві вакансії для осіб з інвалідністю (друкованих виданнях, сайтах у мережі Інтернет), нормативно не обґрунтовані, з огляду на що не беруться колегією суддів до уваги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 по справі № 520/10460/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич