Справа № 658/1652/21
(провадження № 2/658/906/21)
09 грудня 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю секретаря Яковлєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Каховці Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
В травні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002-21771-121112 від 12.11.2012 року, відповідно до умов якого, ПАТ «Дельта Банк» надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 15 000, 00 грн., з кінцевим строком погашення до 11.11.2015 року. Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання та не повернув у строки, визначені Кредитним договором тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги ПАТ «Дельта Банк» щодо погашення простроченої заборгованості за кредитним договором відповідачем були проігноровані, а заборгованість не сплачена. 27.04.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та TOB «Росвен Інвест Україна» був укладений договір факторингу № 409/К, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступив на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №002-21771-121112 від 12.11.2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , прострочена заборгованість за яким, станом на 14.05.2021 року складає 37 718, 55 грн. Додаткових нарахувань штрафних санкцій, пені та іншого з моменту відступлення права вимог, новим кредитором не було здійснено. Всі нарахування пені та відсотків були здійсненні первинним кредитором - ПАТ «Дельта Банк». У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 718, 55 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 27.05.2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заявою від 09.12.2021 року просив справу розглядати за його відсутності. Відзив на позов не подав, проте заявою від 25.11.2021 року просив застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові в повному обсязі. Оскільки з доданої до позову заяви № 002-21771-121112 від 12.11.2012 року строк кредитування складає 36 місяців, тобто до 11.11.2015 року, останній платіж но кредиту був здійснений 26.02.2013 року, наступний платіж повинен був здійснений через місяць, тобто 26.03.2013 року є датою, коли AT «Дельта Банк» дізналося про порушення своїх прав та інтересів і строк позовної давності для їх захисту спливав 26.03.2016 року. Проте позивач, який є начебто правонаступником AT «Дельта Банк», звернувся з позовною заявою лише 24.05.2021 року.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 12.11.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом звернення відповідача до банку із заявою №002-21771-121112. Згідно із зазначеною заявою, яку відповідач ОСОБА_1 власноручно підписала, остання погодилась з тим, що ця заява разом правилами надання послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» та тарифами банку складає між нею та банком кредитний договір.
За умовами вказаного кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 15 000, 00 грн. строком на 36 місяців, зі сплатою щомісячного платежу по кредиту у розмірі 1 008, 00 грн., фіксованої відсоткової ставки 9,99 % річних за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 0,00 % в місяць.
27.04.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір №409/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, і за вищевказаним кредитним договором від 12.11.2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копією вказаного договору про відступлення прав вимоги та витягом з реєстру передачі прав вимоги до цього договору.
З наявного у матеріалах справи витягу з реєстру передачі прав вимоги до вищевказаного договору про відступлення прав вимоги вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №002-21771-121112 від 12.11.2012 року з ПАТ «Дельта Банк», на момент відступлення права вимоги становить 33 759, 68 грн. з яких 13 914, 45 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 19 845, 23 грн. - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеня - 0,00 грн.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наданий позивачем витяг з реєстру передачі прав вимоги заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у сумі 33 759, 68 грн. сам по собі не може вказувати на існування реальної заборгованості без підтвердження обставин її виникнення (несвоєчасне погашення боргу тощо), оскільки вказана сума не підтверджена відповідним розрахунком та не підтверджується з випискою з особового рахунку відповідача. Крім того, в позовній заяві позивачем зазначена сума боргу складає 37 718, 55 грн.
Інших доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Згідно п. 2.3 кредитного договору №002-21771-121112 від 12.11.2012 року строк кредиту становить 36 місяців, тобто до 11.11.2015 року.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 09.05.2021 року, тобто після спливу установленого строку позовної давності.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволення позовних вимог слід відмовити.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №002-21771-121112 від 12.11.2012 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.
Суддя В. В. Лященко