ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ №640/19726/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та неврахування періоду роботи позивача з 05.03.2001 по 30.06.2003 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачений пунктом "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи на посаді тренера-лікаря збірної команди України з боксу;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Підстави позову: - у період з 05.03.2001 по 30.06.2003 позивач перебував на посаді тренера-лікаря збірної команди України з боксу; - позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошової допомоги згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у задоволенні якої відповідач відмовив листом від 17.09.2019 у зв'язку з тим, що посада тренера-лікаря не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909; - вважає відмову незаконною, якою порушено його право на отримання грошової допомоги, оскільки вказаною постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), а кваліфікаційні вимоги до посади, яку обіймав позивач, є обов'язками та кваліфікаційними вимогами до лікаря.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з таких підстав: - позивач не має необхідного страхового стажу для виплати грошової допомоги (35р.): стаж роботи на посадах, що дають право на вислугу років становить 34р. 26д.; - посада лікаря-тренера не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, тому підстав для зарахування стажу роботи позивача на цій посаді до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, немає.
Представник позивача адвокат Бойчук І.В. подала відповідь на відзив, в якій повторила наведені у позовній заяві доводи щодо належності посади лікаря-тренера, яку обіймав позивач, до розділу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою від 27.02.2019 про призна-чення пенсії за віком ти виплату десяти пенсій.
Листом від 17.07.2019 №156121/03 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати грошової допомоги згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки стаж за вислугою років склав 34р. 26д. при загальному страховому стажі 42р. 2м. 18д. Відповідач зазначив, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) закладів охорони здоров'я, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909; посада тренера-лікаря не передбачена цієї постановою, тому підстав для зарахування періоду роботи з 05.03.2001 по 30.06.2003 до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, немає.
Спірні правовідносини виникли у сфері соціального (пенсійного) забезпечення і стосуються правомірності відмови відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги.
Пунктом "е" ст. 55 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники <...> охорони здоров'я <...> після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України... .
Згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень цього Закону особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1991 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постано-вою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Сторонами визнається і підтверджується записами №№13-15 у трудовій книжці позивача, копією контракту з тренером-лікарем збірної команди України із боксу, укладеного між позивачем і Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту, копією довідки Державної установи "Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів "Укрспортзабезпечення" від 25.04.2019 №03-1311/19, що позивач працював на посаді тренера-лікаря збірної команди України з боксу з 05.03.2001 по 30.06.2003.
Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту та Державна установа "Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів "Укрспортзабезпечення" і посада тренера-лікаря не віднесені до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Отже, відповідач вірно оцінив подані позивачем документи та відповідно до п. 1 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1991 №1191, відмовив позивачу у зарахуванні періоду його роботи на посаді тренера-лікаря з 05.03.2001 по 30.06.2003 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи, що спеціальний стаж роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, на час розгляду відповідачем його звернення становив менше 35 років, як встановлено у п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то позивач не набув право на отримання грошової допомоги, а у відповідача не було підстав для її призначення позивачу.
Суд не бере до уваги посилання позивача на функціональні повноваження тренера-лікаря і наявну у справі копію довідки Державної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" від 21.06.2017 №2141-К (нерозбірливо), в якій зазначено, що з 05.03.2001 по 30.06.2003 Київський державний центр спортивної медицини здійснював організаційно-методичне та медичне керівництво роботою тренера-лікаря ОСОБА_1 в штатній збірній команді України з боксу на контрактній основі, що вважається здійснення останнім лікарської практики у вказаний період згідно з Положенням про тренера-лікаря, лікаря збірної команди України, затвердженого наказом Міністерства України у справах молоді і спорту від 12.10.1992 №2007, зважаючи на таке.
Згідно з приміткою 2 до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвер-дженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Безвідносно до форми власності або відомчої приналежності, але вищеназвані Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту (Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України) та Державна установа "Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів "Укрспортзабезпечення" не є закладами чи установами охорони здоров'я, тому вказана примітка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Здійснення ж Київським державним центром спортивної медицини організаційно-методичного та медичного керівництва роботою позивача у період з 05.03.2001 по 30.06.2003 не впливає на вирішення справи, адже в зазначений період позивач не мав трудових відносин з названим Центром, не обіймав у ньому посаду, тобто не виконував роботу у цьому Центрі.
При вирішенні справи суд не враховує постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16 і від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, на які позивач послався у позовній заяві, оскільки фактичні обставини цих справ не є подібними і стосуються працівників закладів та установ освіти, а не охорони здоров'я.
Інших аргументованих доводів і доказів, які б спростовували відзив відповідача і свідчили про порушення ним вимог законодавства і права позивача на отримання грошової допомоги, позивач не надав, а судом таких не встановлено.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення у повному обсязі.
Судовий збір за подання цього позову становить 768,40 грн., при цьому вимоги про визнання протиправними дій і про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є однією вимогою немайнового характеру.
Згідно з квитанцією від 10.10.2019 №25084 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2305,20 грн.
З огляду на відмову в позові та згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 768,40 грн. покладається на позивача.
Надміру сплачений судовий збір у сумі 1536,80 грн. може бути повернутий позивачу ухвалою суду за його клопотанням відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня її складення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко