ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/2060/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної Фіскальної служби України, третя особа - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (відповідач, ДФС України), третя особа - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якій просить:
- стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час роботи в ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 30 874,84 грн без урахування обов'язкових податків та зборів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача прийнято на посаду начальника ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в АР Крим з 05.07.2013, у подальшому зарахований до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з фактичним розташуванням у м. Києві. Починаючи з 24.03.2014 по жовтень 2014 року позивач не отримував заробітної плати, що вважає порушенням своїх прав.
Представник Державної податкової служби України у відзиві наголосив на тому, що належним відповідачем у справі є Державна фіскальна служба України, проти задоволення позову заперечив.
Ухвалою суду від 16.03.2021 здійснено заміну відповідача на Державну фіскальну службу України.
Станом на дату ухвалення даного рішення, жодної заяви по суті справи відповідачем не надано., що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства доходів і зборів України № 1995-0 від 05.07.2013 позивача прийнято на посаду начальника ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
У зв'язку зі службовою необхідністю згідно з розпорядженням Міндоходів України № 55 від 24.03.2014 «Про створення робочої групи» наказом Головного управління Міндоходів в АР Крим № 121-О від 24.03.2014 ОСОБА_1 відряджено на період функціонування робочої групи до Міндоходів України.
У відповідь на запит позивача про надання інформації від 29.11.2019 листом ДПС України від 03.01.2020 із доданим до нього листом Головного управління ДПС у Херсонській області від 26.12.2019, повідомлено про те, що за період з 05.07.2013 по 28.02.2014 позивачу нарахована та виплачена в повному обсязі заробітна плата.
Згідно з доданого розрахунку за березень 2014 року - жовтень 2014 року убачається нарахування позивачу заробітної плати у загальному розмірі 32 374,84 грн, зазначено про наявність інформації про виплачений у березні 2014 року аванс у розмірі 1500,00 грн, та про відсутність інформації про інші виплати за згаданий період.
Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам слід врахувати наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ст. 1 Закону України «Про державну службу» (тут і надалі № 4050-VI, в редакціях, чинних на час перебіг спірних правовідносин) державною службою в Україні є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
З положень ст. 2 названого Закону під посадою слід розуміти визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Указом Президента України № 726/2012 від 24.12.2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 Положення про Міністерство доходів і зборів України Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.
На час існування спірних правовідносин у період з березня 2014 року по жовтень 2014 року позивач працював на посаді начальника ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Таким чином, у період перебігу спірних правовідносин позивач був посадовою особою органу Міндоходів України в Автономній Республіці Крим, а робота позивача на вказаній посаді є публічною службою.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» в передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про оплату праці»).
Згідно з ч. ч. 1- 8 ст. 33 Закону України «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.
Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.
Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1, 3, 18, 19, 25 п. 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міндоходів України з метою організації своєї діяльності:
- організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
- надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи.
- здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України;
- здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління
- організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 33 п. 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Частиною 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.
Аналіз вищевказаних законодавчих приписів дає суду підстави стверджувати, що саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів у період спірних правовідносин покладено обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування територіальних органів Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників таких територіальних органів Міндоходів.
Також, судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України № 160 від 21.05.2014 «Про утворення Державної фіскальної служби України» створена Державна фіскальна служба як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.2014 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №311) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.
За змістом Додатку 2 до Постанови № 311, ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим приєднано до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.
Таким чином, Генічеська ОДПІ Головного управління ДФС (Херсонська обл.) набула статусу правонаступника ДПІ у м. Бахчисарайському районі.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що в ситуації, яка склалась, відповідальною особою за виплату позивачу заборгованості із заробітної плати є Державна фіскальна служба України як правонаступник Міністерства доходів і зборів України.
Наведена позиція повністю узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 12.11.2015 у справі К/800/32907/15.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про належного відповідача у справі щодо позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати позивача суд вважає, що Державна фіскальна служба України, як головний розпорядник бюджетних коштів, є належним відповідачем у справі, оскільки на неї покладено відповідні обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування територіальних управлінь Міндоходів ДПІ в АР Крим, у тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників ДПІ у Бахчисарайському районі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Щодо суми заробітної плати, яка належить до стягнення, судом встановлено наступне.
На підставі розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24.03.2014 № 55-р «Про створення робочої групи» позивача зараховано до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополь з фактичним розташуванням робочої групи у м. Києві.
Наказом Головного управління Міндоходів в АР Крим від 24.03.2014р. №121-0 «Про відрядження до робочої групи» позивач відряджений на період функціонування робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі до Міністерства доходів і зборів України.
Таким чином, що з 24.03.2014 року позивач у відповідності до вказаного розпорядження та наказу виконував поставлені перед робочою групою завдання та зокрема, безпосередні доручення керівника робочої групи.
Із наданого ГУ ДПС у Херсьнській області, АР Крим та м. Севастополі розрахунку убачається, що заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась до жовтня 2014 року, остання виплата відбулась у березні 2014 року (аванс у розмірі 1500,00 грн), що не заперечується позивачем.
Наказом ДФС України № 907-о від 15.10.2014 позивача звільнено із займаної посади в порядку переведення для подальшому роботи в Головному управлінні ДФС у Київській області.
Таким чином, період часу з 01.03.2014 по 15.10.2014 суд вважає робочим часом позивача, за який останньому нарахована заробітна плата в розмірі 32 374,84 грн, виплачена - 1500,00 грн.
З урахуванням викладеного, загальний розмір заборгованості заробітної плати перед позивачем склав 30 874,84 грн, а належним способом поновлення порушеного права є зобов'язання ДФС України виплатити таку суму на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Зважаючи на доведення позивачем наявної заборгованості відповідача зі сплати заробітної плати, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної Фіскальної служби України, третя особа - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01.03.2014 по 15.10.2014 у розмірі 30 874,84 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 84 копійки.
3. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 39292197).
Третя особа: Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пр-т Ушакова, 75, м. Херсон, 73026, код ЄДРПОУ: 43143201).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко