ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 640/18925/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 27.02.2020 № UA100300/2020/000031/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, товариством зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, яким було відкориговано заявлену декларантом митну вартість товару за резервним методом, з огляду на те, що ТОВ «Солтекс V» подало до митного оформлення всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів в межах спірних відносин. Позивач зазначає, що останнім, на підтвердження понесених витрат на перевезення спірних товарів за кожне перевезення за Митними деклараціями з території Турецької Республіки до митної території України було надано відповідачу фотокопії договору на перевезення, довідку про транспортні витрати, які містять вичерпну інформацію щодо виконавця наданих транспортних послуг, маршрутів доставки, номерів Міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) щодо транспортування спірних товарів, реєстраційних номерів транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення спірних товарів, загальної вартості транспортних витрат, яка підлягає обчисленню окремо до митної території України та на митній території України. За твердженнями позивача, наявні в матеріалах справи довідки про транспортні витрати скріплені печаткою та підписом виконавця наданих послуг є, на думку позивача, належними та допустимими доказами на підтвердження витрат пов'язаних із транспортними розходами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.09.2020 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та подані не в повному обсязі. Зокрема, не надано транспортні (перевізні) документи, надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, наголошено на тому, що надані документи містять інформацію на товар з іншими характеристиками, з іншою ціною, умовами поставки, інвойсом тощо.
11.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача вважає, що поданий митним органом відзив на позовну заяву за своїм змістом не є відзивом, оскільки в ньому не спростовані доводи адміністративного позову, у ньому не викладені заперечення проти позову, не наведено пояснень чи заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи, 01 серпня 2018 року між Ihya Tekstil Tasimacilik Gida San.Tic.Ltd.Sti, компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (надалі - «продавець»), та позивачем укладений договір купівлі-продажу № 003СТ/2018 від 01 серпня 2018 року, відповідно до якого, продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Турецької Республіки, а також інших країн.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 та 4.2 договору, сторони погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також, його вартість, упаковка й маркування, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.
Продавець і позивач погодили, що товар продається за ціною за умови, що він є стоковим, в 3,00 долара США за 1 (один) кг, якщо інша ціна не передбачена відповідним додатком до цього договору. Оплата здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% (сто відсотків) вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору. Оплата за товар буде проводитися шляхом оплати позивачем виставленого продавцем інвойсу на товар.
08 січня 2019 року продавець та позивач уклали додаткову угоду № 003СТ/2018/2 до договору, відповідно до пункту 1 якої, сторони домовилися, що у випадку якщо товар відвантажується на умовах EXW (Incoterms 2010), то продавець зобов'язується навантажити такий товар на транспортний засіб для його подальшого перевезення. Вартість такого навантаження буде включена в ціну товару.
20 лютого 2020 року продавець та позивач уклали додаток № 29 до Договору.
Відповідно до пункту 1 додатку, продавець продав позивачу тканину виробництва Турецької Республіки, а саме: а) трикотажне полотно пофарбоване, ворсове (73% бавовна, 23% поліестер та 4% лайкра), товарна позиція 600622 відповідно до чинної на момент укладення цього Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - «УКТ ЗЕД»), в кількості 18 997,3 кг, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг; б) трикотажне полотно пофарбоване (95% бавовна та 5% лайкра), товарна позиція 600641 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 954,52 кг, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг.
Загальна вартість товару, згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом № Е202002/11 від 20 лютого 2020 року склала 69831,37 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка (Incoterms 2010).
27 лютого 2020 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ № UA100300/2020/403646, у графі 31 якої, позивачем був зазначений товар. Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації, загальна вартість Товару складає 69831,37 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка (що підтверджується, зокрема, пунктами 2.1 та 3.1 Додатку, у яких міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому зазначені умови поставки Товару, а саме: EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка).
У той же час, позивач здійснив перевезення товару з території Турецької Республіки до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 60000,00 грн.
Таким чином, митна вартість товару склала в гривневому еквіваленті, станом на 27 лютого 2020 року, 1781273,44 грн. (69831,37 долар США грн. х 24,649 + 60000,00 грн.).
Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, позивач при поданні митної декларації надав відповідачу, фотокопії наступних документів: договору; додатку; інвойсу; договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 90/19 від 02 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстранс» та позивачем; довідки про транспортні витрати № 21/02 від 21 лютого 2020 року, виданої перевізником; міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 00150 від 20 лютого 2020 року.
27 лютого 2020 року відповідач надіслав позивачу запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією. Відповідач витребував від позивача: 1) транспортних (перевізних) документів; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 4) якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інших платіжні та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
27 лютого 2020 року позивач, ураховуючи відсутність у нього витребуваних відповідачем документів, у тому числі у зв'язку з не взяттям позивачем на бухгалтерський облік спірного товару через його перебування в зоні митного контролю, у відповідь на запит надав відповідачу лист № 2702-1.
27 лютого 2020 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/000031/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару.
27 лютого 2020 року відповідач у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості, виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100300/2020/00049, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією 403646.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами ч. ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України, визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
З наведеного слідує, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, передбаченої ч. 3 ст. 53 МК України: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід звернути увагу на те, що після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, 27 лютого 2020 року позивач для випуску товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України та не погоджуючись із рішенням, подав повторно відповідачу митну декларацію ІМ40ДЕ № UA100300/2020/403688 та відповідно до рішення, сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для товару в розмірі 21544,04 грн.
Відповідно до частини восьмої статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
12 травня 2020 року позивач, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 МК України та не погоджуючись із рішенням, надав відповідачу лист № 1205/20-01.
Так, у листі для підтвердження заявленої митної вартості товару в гривневому еквіваленті станом на 27 лютого 2020 року в розмірі 1781273,44 грн. позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо транспортних (перевізних) документів - позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів, які підтверджують транспортні витрати позивача з Турецької Республіки до місця ввезення на митну територію України, а саме: договору на перевезення; рахунку-фактури № ТТ-00018/1 від 21 лютого 2020 року, виставленого перевізником; акту виконаних робіт (послуг) № 18/1 від 21 лютого 2020 року, складеного між перевізником та позивачем;
2) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію наступного документу бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару, а саме, прибуткової накладної № ТОВ-000001 від 27 лютого 2020 року, складеної позивачем;
3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару. Позивач звернув увагу на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України, покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності;
4) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач звернув увагу відповідача на те, що загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсу склала 69831,37 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка (Incoterms 2010). Водночас, позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 4 додатку, оплата здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 31 травня 2020 року включно. Відтак, інвойс станом на день підписання листа був неоплаченим, а тому, позивач не міг надати витребувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх;
5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Суд звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Відповідач в оскаржуваному рішенні вказав на те, що позивач не підтвердив розмір транспортних витрат на перевезення спірного товару, не надав банківські документи за надані перевізником транспорті послуги, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач на підтвердження понесених витрат на перевезення спірного товару в розмірі 60000,00 грн. за митною декларацією 4023646 з території Турецької Республіки до митної території України надав відповідачу фотокопії договору на перевезення, довідки про транспортні витрати, які містять вичерпну інформацію щодо виконавця наданих транспортних послуг, маршруту доставки, номеру міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) щодо транспортування спірного товару, реєстраційного номеру транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення спірного товару, загальної вартості транспортних витрат, яка підлягає обчисленню окремо до митної території України та на митній території України. Зазначена довідка про транспортні витрати скріплена печаткою та підписом виконавця наданих послуг та є, належним та допустимим доказом.
Щодо посилань митного органу на те, що довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат стосовно спірного товару за митною декларацією з території Турецької Республіки до митної території України, суд зазначає, що, оскільки пунктом 6 частини другої статті 53 МК України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, норми МК України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний надати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування, а тому, на переконання суду, такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем. У свою чергу, відповідачем не було обґрунтовано причин неприйняття такої довідки та зазначених у ній складових, а також, не було вказано про наявні в ній невідповідності або неточність.
Позивач, керуючись приписами частини восьмої статті 55 МК України, разом із Листом надав Відповідачу фотокопії наступних транспортних (перевізних) документів, які підтверджують витрати Позивача на доставку спірного Товару з території Турецької Республіки до митної території України в розмірі 60 000,00 грн., а саме: Договору на перевезення; Рахунку-фактури №ТТ-00018/1 від 21 лютого 2020 року, виставленого Перевізником; Акту виконаних робіт (послуг) №18/1 від 21 лютого 2020 року, складеного між Перевізником та Позивачем (див. аркуші 35-37 Позовної заяви).
На противагу зазначеним доводам відповідача, надані декларантом транспортні (перевізні) документи містять об'єктивні дані для визначення такої складової митної вартості спірного товару як транспортування товару до митного кордону України, а неврахування відповідачем наданих документів та інформації про розмір додаткових витрат на транспортування спірного товару (60000,00 грн.) є необґрунтованим.
Також, відповідач вказав на те, що у CMR було зазначено іншу компанію, аніж перевізник. Суд з даного приводу звертає увагу на те, що між позивачем та перевізником було укладено договір на перевезення, згідно з яким, останній зобов'язаний організовувати перевезення вантажу автомобільним транспортом, при цьому, для виконання своїх господарських зобов'язань перевізник за умовами договору, має право, в тому числі, залучати третіх осіб. Тож, відповідні товарно-транспортні супровідні документи були оформлені субпідрядником у зв'язку з залученням компанії Uluslararasi ТаS. Gida Ith. Ihr. San. Tic. Ltd. Sti. зі сторони перевізника для перевезення спірного товару. При цьому, залучення субпідрядника не вплинуло та не могло вплинути на розмір витрат позивача на транспортування спірного товару до митної території України.
Щодо доводів сторони відповідача про те, що позивачем не надано банківські документи щодо оплати за спірний товар, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, банківські платіжні документи подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів лише у разі, якщо рахунок було сплачено. У даному ж випадку, відповідно до пункту 4 додатку до договору, сторонами обумовлено, що оплата за товар здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 31 травня 2020 року включно, тому позивач і не міг надати відповідачу витребувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх, про що позивач також повідомляв відповідачу.
Крім того, відповідач вказав й на те, що позивач надав до митного оформлення митної декларації 403646 окрім додатку щодо поставки спірного товару й інший додаток до договору.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що разом з митною декларацією позивач надав відповідачу фотокопію додатку № 1 від 14 серпня 2018 року до договору з метою повідомити, що аналогічний товар уже раніше ввозився ним на митну територію України. При цьому, митна вартість такого товару була безпідставно скоригована відповідачем, що підтверджено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року в адміністративній справі № 320/6175/18, яке набрало законної сили. Тобто, вказаний документ був наданий з інформативним спрямуванням, а не як такий. Що стосується вказаної поставки товару (поставка здійснювалась на підставі додатку № 29 від 20 лютого 2020 року та інвойсу).
У частині доводів митного органу про те, що позивач не надав у відповідь на запит виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та експертного висновку, підготовленого спеціалізованою організацією, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, обов'язок декларанта надати на запит митного органу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини у залежність та за умови наявності таких документів у самого декларанта. При цьому, судом враховується, що позивач повідоляв митний орган про те, що у нього відсутні прайс-листи виробника товару та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Водночас, позивач разом із листом у якості виписки з бухгалтерської документації надав відповідачу копію прибуткової накладної № ТОВ- 000001 від 27 лютого 2020 року, складеної позивачем.
Однак, митним органом так і не було враховано вказаних пояснень позивача, які також підкріплені документально.
Тож, основні доводи та аргументи сторони відповідача, що були покладені в основу для прийняття рішення про коригування митної вартості, а також наведені у відзиві на позовну заяву, спростовуються доводами позивача та не підтвердились під час розгляду даного спору.
Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.
За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.
Варто зазначити, що відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення, лише зазначив номери та дати митних декларацій, використаних ним як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов.
Суд також враховує й те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, використав митну вартість товарів, за наведеними митними деклараціями, які постачалися на інших умовах поставки товарів, зокрема, CFR м. Чорноморськ та СРТ м. Одеса, а не EXW м. Газіантеп, Турецька Республіка, та у ціну яких було включено витрати на перевезення товару до України з місця поставки, тобто, митний орган здійснив відповідне коригування, однак, без оцінки всіх важливих обставин та складових.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
Відтак, враховуючи, що позивачем до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.
У силу ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 11.08.2020 № 873, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 27.02.2020 № UA100300/2020/000031/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» (ЄДРПОУ 33591497, 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22)
Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
Суддя В.І. Келеберда